Реферат Курсовая Конспект
Психологія - раздел Психология, Міністерство Освіти І Науки України Полтавський Національний Технічн...
|
Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Н. М. Атаманчук, А. В. Ткаченко, О. Г. Штепа
Затверджено науково-методичною радою ПолтНТУ
ВСТУП
Сьогодні вища школа зазнає певних змін, зокрема в напрямі гуманізації освіти. Державною національною програмою „Освіта” (Україна ХХІ століття) передбачено значне вдосконалення психолого-педагогічної підготовки студентської молоді.
Психологічні знання необхідні кожній людині. Знаючи себе та інших, вона прагнутиме до вдосконалення власних можливостей, поліпшення своїх взаємин із навколишнім світом. Успіх у професійній діяльності будь-якого спеціаліста значною мірою залежить від наявності у нього системи психологічних знань і вміння повсякденно застосувати їх у своїй життєдіяльності.
Особливої ваги психологічні знання набувають у процесі підготовки фахівців вищої кваліфікації. Вивчення психології займає чільне місце в підготовці майбутніх спеціалістів інженерного спрямування. Курс „Психологія” орієнтує студента в психології людини, озброює його досягненнями психологічної науки, формує ставлення до людини як до найвищої цінності. Майбутній спеціаліст повинен уміти практично використовувати психологію для розв’язання будь-яких виробничих проблем.
Для ефективного засвоєння психології необхідне чітке струк-турування навчального матеріалу і його логічно-послідовне викладання.
У процесі підготовки посібника враховувалися навчальна програма, а також такий основний принцип: сприяти свідомому творчому засвоєнню теоретичних засад сучасної психології й формуванню стійкого інтересу до психологічних знань та вміння їх застосовувати у повсякденній практичній діяльності.
Посібник складається із двох частин. У першій подано лекції з курсу „Психологія”. Зокрема, розкрито основні категорії сучасної психології, проаналізовано розвиток та сучасний стан психологічної науки, проаналізовано психологічні засади діяльності й здібностей людини, питання психології особистості, закономірності пізнавальної діяльності, темперамент і характер, функції спілкування, розвиток особистості, емоційну сферу людини.
У другій частині подано тестові завдання з курсу „Психологія”. Виконання тестових завдань є самостійною роботою студентів і дозволяє перевірити ефективність опрацювання лекційного матеріалу та спеціальної літератури і засвоєння знань з психології. Тематика тестових завдань, їх зміст спрямовані на перевірку ефективності засвоєння знань.
Посібник містить короткий термінологічний словник, питання для актуалізації мисленнєвої діяльності.
Частина І. Лекції з курсу „Психологія”
Лекція 1
Психологічна наука, її розвиток та сучасний стан
Мета: з’ясувати завдання вивчення психології у вищій школі, сутність психологічної науки, її предмет, завдання, методи дослідження.
План
1. Завдання вивчення психології у вищій школі.
2. Предмет психології. Загальні завдання психологічної науки.
3. Виникнення та розвиток психології як науки.
4. Методи психології та специфіка їх застосування.
Література
1. Введение в психологию: Учебное пособие/ Под ред. А. В. Петровського. – М: Академия, 1995. – Ч.1.
2. Загальна психологія: Хрестоматія : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Каравела, 2007. – С. 6 – 9.
3. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Вища школа, 2000. – С. 37 – 61; 76 – 83.
4. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 8 – 17; 26 – 34.
5. Общая психология: Курс лекций/ Сост. Е. И Рогов. – М.: ВЛАДОС, 1998. – С. 3 – 80.
6. Психология: Учебник для технических вузов / Под ред. В. Н. Дружинина. – СПб: Питер, 2000. – С.12 – 57.
7. Столяренко Л.Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов. – Ростов-на-Дону.:Феникс, 2001. – С. 6 – 35.
8. Тодорова І. С. Основи психології та педагогіки. – Полтава, 2002. – С. 6 – 9; 18 – 35.
Лекція 2
Основні галузі психологічного знання. Інженерна психологія
Мета: з’ясувати місце психології в системі наук, її основні галузі, сутність інженерної психології, її предмет, завдання, методи дослідження.
План
1. Зв’язок психології з іншими науками.
2. Основні галузі сучасної психології.
3. Інженерна психологія як прикладна галузь наукового психологічного знання, її предмет, завдання, методи.
4. Основні підходи до інженерного проектування сучасної техніки, взаємодії людини і техніки.
Література
1. Введение в психологию: Учебное пособие/ Под ред. А. В. Петровского. – М.: Академия, 1995. – Ч.1.
2. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 19 – 20.
3. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти – К.: Вища школа, 2000.– С.65 – 69; 76 – 83.
4. Психология: Учебник для технических вузов / Под ред. В. Н. Дружинина. – СПб: Питер, 2000. – С.388 – 415; 440 – 465.
5. Столяренко Л. Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов. – Р.- н.- Д.: Феникс, 2001. – С. 381 – 389.
6. Тодорова І. С. Основи психології та педагогіки. – Полтава, 2002. – С. 5 – 16.
Лекція 3
Проблема особистості у психології. Спрямованість як провідна підструктура особистості
Мета: сформувати уявлення про особистість як одне з базових у психології. З’ясувати психологічну структуру особистості; роль біологічного і соціального в особистості. Розглянути спрямованість особистості, її складові.
План
1. Поняття особистості у психології.
2. Психологічна структура особистості. Концепція динамічної функціональної особистості К. К. Платонова.
3. Проблема біологічного і соціального в особистості
4. Спрямованість особистості та її складові: потреби, мотиви, переконання, інтереси, ідеали, світогляд.
Література
1. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 51 – 66.
2. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2001. – С.202 – 206.
3. Немов Р. С. Психология. – М.: Просвещение, 2001. – С335 – 373.
4. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977.
5. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.
6. Психология: Учебник для технических вузов / Под ред. В. Н. Дружинина. – СПБ. – Питер, 1999. – С. 261 – 309.
7. Психологія / За ред. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – С. 100 – 122.
8. Столяренко Л. Д. Основы психологии. – Р.-н.-Д.: Феникс, 1997. – С. 166 – 171; 261 – 262.
Поняття особистості у психології
З’ясовуючи поняття „особистість”, слід виокремити поняття „індивід”, яке втілює родову належність людини, її біологічну специфіку (тварина з огляду на ці ж показники йменується „особина”).
Ндивід – найбільш загальне визначення людини як одиничної природної істоти, продукту філогенетичного та онтогенетичного розвитку, носія індивідуально своєрідних рис.
У процесі включення до системи суспільних відносин індивід стає особистістю.
У психології особистість – це системна соціальна властивість, набута індивідом у предметній діяльності й спілкуванні, що характеризує рівень і якість представленості суспільних відносин в індивідові.
В англійській мові слово „особистість” походить від латинського „persona”, що означало „маска”, „личина”. В давній українській мові знаходимо слово „парсуна” – обличчя, портрет. Отже, колись поняття „особистість” ототожнювалося із зовнішніми, соціально виявленими рисами людини. Але на сьогодні існує значне різноманіття уявлень про особистість, серед котрих домінує прямо протилежний підхід: особистість визначається насамперед як утворення глибинне, сутнісне, неочевидне. Її основні характеристики різні вчені бачать неоднаково, зокрема вважають наступне.
Карл Роджерс: особистість – організована, тривала, суб’єктивно сприймана сутність, яка становить саму серцевину наших переживань.
Гордон Олпорт: особистість – те, що людина являє собою насправді, внутрішнє „щось”, детермінуюче характер стосунків людини зі світом.
Ерік Еріксон: за життя людина проходить багато криз, і особистість – функція результатів криз.
Джордж Келлі: особистість – притаманний кожному індивідуумові унікальний спосіб усвідомлення життєвого досвіду.
Реймонд Кеттел: особистість – складне утворення, ядро котрого має 16 складових.
Альберт Бандура: особистість – складна динамічна картина безперервної взаємодії індивіда, поведінки та ситуації.
Розглянемо основні положення, що не суперечать цим й іншим підходам, поєднують їх:
– в особистості представлені якості, типові для всіх, але в суто індивідуальному поєднанні;
– особистість – абстракція, котра грунтується на висновках, отриманих у результаті спостереження за поведінкою людини;
– важливим є досвід; особистість характеризується в еволюційному процесі як суб’єкт впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, уключаючи генетичну й біологічну схильність, соціальний статус і змінні обставини середовища;
– особистість відносно незмінна і постійна у часі та змінних ситуаціях: вона забезпечує почуття безперервності в часі й навколишніх обставинах.
Отже, поняття „індивід” та „особистість” пов’язані дуже тісно, але не тотожні. О. М. Леонтьєв писав: „Особистість не дорівнює індивідові; особистість є системна, і тому – „надчуттєва” якість, хоча носієм цієї якості є цілком чуттєвий, тілесний індивід з усіма його природженими й набутими властивостями”.
Особистість не можна відчути, виміряти тощо. Вона втілює в собі систему відносин, суспільних за своєю природою, розкрити які можна лише через мисленнєвий аналіз.
Таке розкриття нам необхідне, оскільки саме специфіка особистості визначає реакцію людини на певні зовнішні та внутрішні чинники, тоді як передбачення та корекція таких реакцій щодо інших і себе самого становить основну проблему міжлюдської взаємодії.
Чи ж можна розмежувати особистість та індивіда? А. В. Петровський вважає, що гіпотетично – можна (так, Амала і Камала – індивіди без особистості). Дуже умовно можна уявити й особистість без індивіда (Козьма Прутков, Гудвін), але це – швидше мисленнєвий експеримент, ніж реальність.
Особистість не є стабільною. Формується та проявляється вона тільки в системі певних міжсобистісних зв’язків чи – ширше – в системі суспільних відносин. Ці відносини не можуть зводитись до „чистого” спілкування („суб’єкт – об’єкт”), тобто в діяльності й спілкуванні стосунки складаються як:
суб’єкт – суб’єкт – об’єктні (діяльність);
суб’єкт – об’єкт – суб’єктні (спілкування).
Лекція 4
Психологічні засади діяльності та здібностей людини
Мета: розглянути поняття діяльності з точки зору її механізмів і структури. Деталізувати уявлення про здібності людини, знання, навички та вміння як основу розвитку здібностей, їх види й структуру.
План
1. Сутність діяльності, її психологічна структура.
2. Основні види діяльності.
3. Знання, вміння і навички як основа розвитку здібностей.
4. Види і структура здібностей.
Література
1. Белоус В. В. Темперамент и деятельность: Учеб. пособие. – Пятигорск, 1990. – C. – 102 – 112.
2. Загальна психологія: Хрестоматія : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Каравела, 2007. – С. 370 – 394.
3. Леонтьев А. Н. Деятельность: Сознание: Личность. – М.: Политиздат, 1977. – С. 73 – 123.
4. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка. – К., 2003. – 126 – 167.
5. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 77 – 93; 247 – 252.
6. Немов Р. С. Психология. – М.: Просвещение, 1995. – С. 145 – 165.
7. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977. – С. 93 – 117.
8. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К.: Рад. шк., 1968. – С. 422 – 433.
9. Психология. Учебник для технических вузов / Под общ. ред. В. Н. Дружинина. – СПб: Питер, 2000.– С. 116 – 128.
10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – М.: Педагогика, 1989. – С. 64 – 93.
11. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2005. – С. 58 – 79; 216 – 231.
12. Столяренко Л. Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов. – Р-н-Д: Феникс, 2001. – С. 245 – 251.
Лекція 5
Психічні процеси, їх функції та розвиток
Мета: розглянути пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприймання, увагу, пам’ять, мислення, уяву) й емоційно-вольову сферу людини.
План
1. Чуттєві форми пізнання дійсності :
А. Відчуття та сприймання.
Б. Увага.
2. Раціональні форми освоєння дійсності:
А. Пам’ять.
Б. Мислення.
В. Уява.
3. Мислення як основна функція психіки, розвиток мислення.
4. Зв’язок мислення з мовою.
5. Види емоцій і почуттів та їх місце в діяльності особистості.
6. Воля як психологічний феномен та її аналіз.
Література
1. Загальна психологія: Хрестоматія : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Каравела, 2007. – С. 63 – 147; 168 – 274; 338 – 370.
2. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка. – К., 2003. – 126 – 167.
3. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 141 – 206; 217 – 230.
4. Немов Р. С. Психология. – М.: Просвещение, 1995. – С. 165 – 298; 424 – 461.
5. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977. – С. 93 – 117.
6. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К.: Рад. шк., 1968. – С. 422 – 433.
7. Психология: Учебник для технических вузов / Под общ. ред. В. Н. Дружинина. – СПб: Питер, 2000.– С. 128 – 138; 155 – 237.
8. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – М.: Педагогика, 1989. – С. 64 – 93.
9. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2005. – С. 109 – 194.
10. Столяренко Л. Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов. – Р-н-Д: Феникс, 2001. – С. 61 – 126.
1. Чуттєві форми пізнання дійсності :
А. Відчуття та сприймання.
Б. Увага.
А. Відчуття та сприймання
Відчуття – пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи чуття людини.
Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор – складну анатомо-фізіологічну структуру, в якій відбувається виникнення відчуття.
Відчуття – це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі.
Із відчуттів починається пізнавальна діяльність людини.
За допомогою різних аналізаторів вона:
– відбирає;
– нагромаджує інформацію про об'єктивну реальність, про власні суб'єктивні стани;
– на основі одержуваних вражень виробляє адекватні умовам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи.
Класифікація і різновиди відчуттів. Існують різні класифікації органів відчуттів та чутливості організму до подразників, що надходять до аналізаторів із зовнішнього світу або із середини організму.
Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками розрізняють чутливість:
– контактну (дотикову, смакову, больову);
– дистантну (зорову, слухову, нюхову).
3а розміщенням рецепторів в організмі – на поверхні, всередині організму, в м'язах і сухожиллях – розрізняють:
– відчуття екстероцептивні, що відображають властивості предметів та явищ зовнішнього світу (зорові, слухові, нюхові, смакові);
– інтероцептивні, що несуть інформацію про стан внутрішніх органів (відчуття голоду, спраги, втоми);
– пропріоцептивні, що відображують рухи органів тіла і його стан (кінестетичні та статичні).
Відповідно до системи аналізаторів розрізняють відчуття : зорові, слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, голоду і спраги, статеві, кінестетичні та статичні.
Кожний із цих різновидів відчуття має певний орган (аналізатор), певні закономірності виникнення й перебігу.
Сприймання – це психічний процес відображення в мозку людини предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.
На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості предметів, сприймання завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від кількох аналізаторів. Разом із процесами відчуття, сприймання забезпечує чуттєву орієнтацію в оточуючому світі.
Б. Увага
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Увага необхідна в усіх різновидах сенсорної, інтелектуальної й рухової діяльності. Побутує порівняння уваги з термометром, який дає можливість судити про переваги методів навчання і правильність його організації.
У психології розрізняють увагу – мимовільну, довільну та післядовільну. Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор організму.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності.
Післядовільна увага, як свідчать досвід і спеціальні дослідження, настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність викликає певний інтерес до неї, а то й захоплює її виконавця, та увага набирає ознак мимовільного зосередження. Тому післядовільну увагу називають ще вторинною мимовільною увагою.
А. Пам’ять.
Б. Мислення.
В. Уява.
А. Пам’ять
Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам’яттю.
У пам’яті розрізняють такі основні процеси:запам’ятовування, зберігання, відтворення тазабування.
В. Уява
Уява – це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала.
Лекція 6
Темперамент і характер
Мета: з’ясувати сутність темпераменту та основні класифікації його типів. Розглянути специфіку формування характеру людини.
План
1. Характеристика темпераменту.
2. Основні класифікації типів темпераменту.
3.Поняття характеру. Фактори формування характеру.
4. Поняття акцентуації характеру. Типи акцентуацій.
Література
1. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 235 – 247; 259 – 267.
2. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2001. – С.397 – 452.
3. Загальна психологія: Хрестоматія : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Каравела, 2007. – С. 557 – 617.
4. Немов Р. С. Психология. – М.: Просвещение, 2001.– С. 373 – 424.
5. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977.
6. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.
7. Степанов О. М., Фібула М. М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2005. – С. 194 – 231.
8. Столяренко Л. Д. Основы психологии. – Р.-н.-Д.: Феникс, 1997. – С. 171 – 261.
Лекція 7
Основи психології спілкування
Мета: розширити уявлення про спілкування, його психологічну сутність, роль у житті людини.
План
1. Поняття про спілкування в психології.
2. Функції, форми і засоби спілкування. Вербальне і невербальне спілкування.
3. Бар’єри спілкування.
4. Особистість у суспільстві та колективі. Особистісні й соціальні ролі.
5. Феномен лідерства в психології
Література
1. Загальна психологія: Хрестоматія : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Каравела, 2007. – С. 500 – 554.
2. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 111 – 125.
3. Немов Р. С. Психология. – М.: Просвещение, 1995. – С. 512 – 601.
4. Психология: Учебник для технических вузов /Под общ. ред. В. Н. Дружинина. – СПб: Питер, 2000.– С. 349 – 381.
5. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2005. – С. 71 – 79.
6. Столяренко Л. Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов. – Р-н-Д: Феникс, 2001. – С. 453 – 463.
Лекція 8
Розвиток особистості. „Я-концепція”. Психологічний захист
Мета: з’ясувати сутність та фактори психічного розвитку людини.
Ознайомитися з явищем „Я-концепції”, розглянути сутність і механізми психологічного захисту.
План
1. Психічний розвиток людини та його фактори.
2. Періодизації психічного розвитку людини.
3. Гетерохронність і сенситивні періоди розвитку.
4. „Я-концепція” як соціально-психологічний феномен.
5. Поняття соціальної адаптації. Психологічний захист.
Література
1. Немов Р. С. Психология. – М.: ВЛАДОС, 2001. – Кн. 1. – С. 461 – 496.
2. Психология. Учебник для технических вузов/ Под ред. В. Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – С. 285 – 309.
3. Психологія/ За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2003. – С. 134 – 181.
4. Степанов О. М, Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2003. – С. 92 – 97
5. Столяренко Л. Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов . – Р- н-Д: Фенікс, 2001. – С. 228 – 245.
6. Цимбалюк І. М. Психологія. – К. : ВД „Професіонал”, 2004. – С. 32 – 43.
Зміст
Вступ3
Частина І Лекції з курсу „Психологія” 4
Лекція 1Психологічна наука, її розвиток та сучасний стан 4
Лекція 2Основні галузі психологічного знання. Інженерна психологія 17
Лекція 3Проблема особистості у психології. Спрямованість як
провідна підструктура особистості 23
Лекція 4 Психологічні засади діяльності та здібностей людини 31
Лекція 5 Психічні процеси, їх функції та розвиток 41
Лекція 6Темперамент і характер 60
Тема: Психологічні засади діяльності та здібностей людини 93
Тема: Психічні процеси, їх функції та розвиток 94
Тема:Темперамент і характер 99
Тема: Основи психології спілкування 101
Тема: Розвиток особистості. „Я-концепція”. Психологічний
захист 102
Короткий термінологічний словник104
Навчальне видання
Атаманчук Ніна Михайлівна
Психологія
Конспект лекцій для студентів інженерних спеціальностей різних форм навчання
Комп’ютерна верстка Атаманчук Н. М.
– Конец работы –
Используемые теги: Психологія0.038
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Психологія
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов