Емоційно-вольова сфера людини - раздел Психология, ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
...
ливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтенсивного переживання тривоги, називають тривожністю.
Апатія(від гр. apatheia — нечутливість) є емоційним станом, при якому виявляється байдужість, відсутність інтересу до навколишнього, її може викликати втома, розлади здоров'я, важкі переживання, а також певні соціально-психологічні чинники (розчарування в житті, втрата ідеалу тощо).
Фрустрація(від лат. frustratio — марне сподівання, невдача, обман) — це психічний стан зростаючого незадоволення, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності. її необхідними ознаками є, з одного боку, наявність сильної мотивації досягти ціль або задовольнити потребу; з іншого, перешкоди, які не дають можливості це зробити. Бар'єри, які перешкоджають людині досягти цілі і викликають фрустрацію, можуть бути фізичні (наприклад, в'язниця), біологічні (наприклад, старіння), психологічні (наприклад, інтелектуальна необізнаність), соціальні (наприклад, норми поведінки).
Фрустрація виникає тоді, коли ступінь незадоволення ситуацією вищий, від того, що людина може пережити. Фрустрація базових фізіологічних і психологічних потреб (наприклад, у безпеці, повазі) має патогенний характер; фрустрація вищих потреб (наприклад, компетентності, самореалізації) не викликає психологічних порушень.
У результаті фрустрації виникає дезорганізація свідомості і діяльності. Стан фрустрації може спричинити такі реакції: агресію, депресію, стереотипну поведінку, регресію або переоцінку цілей і бажань. Агресія (від лат. aggredior — нападаю) являє собою деструктивну поведінку людини з прагненням заподіяти іншому травму. Агресія може бути спрямована на інших людей (фізична і вербальна агресія) і на себе (автоагресія). В агресивному стані особа може повністю втрачати самоконтроль. Такий стан типовий для нестриманої людини, але може виявитися і в стриманої людини після низки фрустрацій. Тоді вона виступає як ситуативна і короткочасна реакція і не визначає глибинної сутності людини. Поведінка людини у стані агресії значною мірою залежить від її характерологічних рис і виховання.
Агресія часто породжує насильство. Насильство може бути фізичним (побої, застосування зброї, небажані доторки), емоційним (приниження почуття власної гідності, словесні образи, грубість), економічним (позбавлення власних грошей, примушення до роботи або заборона працювати), сексуальним (примушення до інтимних стосунків, сексуальні натяки або жарти), психологічним (ізоляція, залякування, маніпулювання, погрози, звинувачення в безумстві). При ізоляції відбувається постійний контроль за тим, що людина робить, з ким дружить, зустрічається, говорить, заборона спілкуватися з близькими людьми. Залякувати можна жестами, діями, знищенням предметів побуту. При маніпулюванні людині навіюють почуття провини перед іншими. Погрожувати можна самогубством, тим, що людину залишуть саму тощо. Протилежним до агресії є стан депресії. Депресія (від лат. depressio — пригнічення, придушення) — це почуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. У такому випадку спостерігається загальмованість рухів, мови, зниження активності, ініціативи, порушення сну, апетиту. Іноді у такому стані з'являються немотивовані страхи. Депресія може бути спричинена фізичною втратою (наприклад, смертю близької людини), втратою самоповаги, дружніх чи любовних стосунків тощо. Особливо важкий її перебіг у підлітків і юнаків.
Стереотипна поведінка виявляється у повторенні фіксованої поведінки; регресія — у поверненні до зразків поведінки, які були притаманні у більш ранньому віці або у примітивізації поведінки, зниженні її конструктивності і якості.
Нарешті, у стані фрустрації людина може переоцінити свої цілі і бажання, таким чином знизивши мотивацію. Після цього об'єкт перестає бути настільки привабливим, щоби викликати фрустрацію. Наприкінці XX ст. значний інтерес фахівців привернув такий феномен, як емоційне вигорання. Емоційне вигорання— це емоційний стан людини, яка інтенсивно і тісно спілкується з іншими в емоційно насиченій атмосфері при виконанні професійних обов'язків. Він характеризується знесиленням і відчуттям власної безкорисності. Вигорання включає три компоненти: емоційне і/або фізичне виснаження, деперсоналізацію, зниження робочої продуктивності. Цей стан часто виникає у людей з великим ста-
Розділ V
Емоційно-вольова сфера людини
жем роботи: вчителів, лікарів, юристів, міліціонерів, тренерів, робітників сфери обслуговування, священиків. Особливими якостями, які сприяють вигоранню, є емпатія, гуманність, м'якість, інтровертованість, фанатичність.
Здатність людини увійти в емоційний стан іншої людини, співпереживаючи і співчуваючи їй, називають емпатією(від гр. empatheia — співпереживання). При співпереживанні людина переживає ті ж самі емоційні стани, які відчуває інший на основі ототожнення; при співчутті людина переживає з приводу почуттів іншої людини. Знаходитися в стані емпатії означає сприймати внутрішній світ іншого так само, як це сприймає ця інша людина зі збереженням емоційних і смислових відтінків. Людина ніби стає цією іншою, однак обов'язково має залишатися відтінок «ніби-то». Це означає, що в людини зберігається здатність у будь-який момент повернутися у власний світ переживань. Емпатія легше дається у випадку подібності поведінкових і емоційних реакцій суб'ктів, а також у високотривожних індивідів.
17.5. Стрес та шляхи його подолання
В останні десятиліття усе небезпечнішим для людини стає такий емоційний стан, як стрес. Стрес(від англ. stress — тиск, напруження) — це сукупність адаптаційно-захисних неспецифічних реакцій організму на будь-який вплив, який являє собою загрозу для організму.Таке розуміння стресу запровадив канадський фізіолог Г. Сел'е у 1936 р. Він писав, що стресу не слід боятися, його не буває тільки у мертвих. Стресом, писав учений, потрібно керувати, і тоді ви відчуєте аромат і смак життя. Жити без певного рівня стресу шкідливо: якщо людина не переборює труднощі, вона стає слабкою. Г. Сел'є стверджував, що навіть у стані повної розслабленості спляча людина зазнає певного стресу. Повна свобода від стресу означає смерть.
У сучасній психології стресрозуміють як емоційний стан психічного напруження, який виникає в людини у процесі її діяльності у найбільш складних і важких умовах як у повсякденному житті, так і при особливих обставинах.
Ознаками стресового стану є легка емоційна збудливість, неможливість зосередитись, часті помилки в роботі, погіршення
пам'яті, відчуття постійної втоми (навіть після тривалого сну), прискорене мовлення (людина говорить так, ніби боїться кудись не встигнути), провали в мисленні (прості питання викликають затруднения), відсутність задоволення від роботи, втрата почуття гумору, узалежнення від тютюну, алкоголю, комп'ютера тощо, відчуття голоду (часті бажання перекусити, бо їжа дає змогу на декілька хвилин розслабитися) або відсутність апетиту і втрата смаку до їжі, незавершення роботи (людина одночасно починає багато різних справ і не доводить жодної до кінця), соматичні захворювання (біль у шлунку, часті сечовипускання, сильні головні болі, неможливість глибоко зітхнути тощо), нетерпіння, підвищена нервовість, перепади настрою, стан спустошення, втрата самоконтролю.
Є такі різновиди стресу:фізіологічний (біологічний), психологічний та соціальний. Фізіологічний стрес реалізується через однотипні нервові і психічні процеси. Його стресорами, тобто несприятливими факторами середовища, які викликають цей стрес, можуть бути різноманітні негативні впливи зовнішнього середовища, наприклад, шум, забруднення, спека, холод тощо; навантаження підвищеної інтенсивності, наприклад, фізичні вправи, травми, біль тощо.
При фізіологічному стресі людина проходить три фази пристосування: тривоги, стабілізації та виснаження. На фазі тривоги людина працює з великим напруженням, в неї слабшає самоконтроль, зникає психологічний контакт у спілкуванні, з'являється відчуження в стосунках. Вона навіть може втратити вагу. Наприкінці цієї фази підвищується працездатність і стійкість по відношенню до стресора. На фазі стабілізації, або резистентності (від лат. resistens — протидіючий), людина опановує себе і певною мірою адаптується до нових умов. Фізіологічні показники стабілізуються і закріплюються на новому рівні; тривога зникає, вага тіла повертається до норми. На цій стадії стрес є конструктивним і може підвищити успішність діяльності людини. Якщо ж стресори продовжують впливати і надалі, набута адаптація втрачається і настає фаза виснаження — в людини різко знижується працездатність і рівень адаптованості до середовища, вона відчуває спустошення. В неї виникає дистрес — повна дезорганізація
Розділ V
Емоційно-вольова сфера людини
діяльності, втрата самоконтролю.Залишаються лише твердо засвоєні вміння і навички. Людина може не пам'ятати, що робила чи говорила у такому стані.
Тривалість цих фаз дуже індивідуальна: від кількох хвилин і годин до кількох днів і тижнів. Поводження людини під час фізіологічного стресу засвоюється у дитинстві, і цей сценарій «запускається» майже автоматично у дорослому віці.
Психологічний стрес, на відміну від фізіологічного, виражається дуже різноманітними реакціями: страх, гнів, депресія тощо. Психологічний стрес може бути інформаційним та емоціональним. Перший пов'язаний з пізнавальною сферою людини, другий — з емоційною. Стресорами інформаційного стресу можуть бути несподівані та несприятливі впливи: розумове перевантаження, надмірний обсяг інформації, складні ситуації, у яких слід швидко приймати рішення; емоційного — сильні переживання, наприклад, хвороба чи смерть близької людини, приниження, реальні чи уявні загроза, страх, горе. Найруйнівнішими стресорами є постійні негативні емоції і почуття, інформаційний дефіцит, ситуація невизначеності, невміння знайти вихід з критичної ситуації, внутрішній дискомфорт, наприклад, внутрішній конфлікт, особиста чи сімейна криза, почуття провини.
Соціальний стрес так само, як і психологічний, виражається дуже різноманітними шляхами. Його стресорами можуть бути повсякденні труднощі, наприклад, відсутність необхідних зручностей, дрібні сварки, напружена психологічна атмосфера, труднощі і конфлікти у професійній діяльності, втрата роботи, відсутність соціальних зв'язків (наприклад, ізоляція), порушення відносин, незадовільне матеріальне забезпечення, переломні етапи життя (наприклад, розлучення, народження дітей, перехід на нову роботу, вихід на пенсію), брак часу, безробіття, соціальна незахищеність. Усе більш поширеною стає думка про те, що причиною соціального стресу є швидше неперервні дрібні неприємності, аніж рідкі і сильні.
Останнім часом учені до пояснення стресу залучають ще й історичні фактори. З кінця XIX ст. темп життя людини помітно прискорився. Окрім того, завдяки науково-технічній революції людина могла вберегтися від небезпеки, яка традиційно загрожу-
вала людству впродовж попередньої його історії і до яких людина більш-менш була пристосована. Адаптація людини до довкілля перестала залежати від зросту і фізичної сили. Проте виникли загрози, стосовно яких вона не мала генетичної програми захисту. Відтепер людину почали травмувати не сили природи, а слово та ставлення інших людей. Емоції, що століттями виплескувалися, у ХХ-ХХІ ст. почали прудушувати, оскільки у наш час цінується розважливість та емоційна стриманість. У результаті людина відчуває перевантаження не стільки від фізичних зусиль, скільки від психологічного та соціального дискомфорту. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я кількість захворювань через негативні дії стресів за останні 60 років зросла у 25 разів.
Стрес може по-різному діяти на людину. Він може сприяти мобілізації, підвищуючи її адаптаційні можливості в умовах дискомфорту і небезпеки (конструктивний стрес). Але він може й різко знизити ефективність її роботи і якість життя (деструктивний стрес). Який з цих двох різновидів стресу ми переживаємо, залежить від сили й тривалості стресору; від порогу чутливості до стресу, тобто того індивідуального рівня напруженості, до досягнення якого ефективність діяльності підвищується, а після якого різко знижується. Кожна людина має свій поріг чутливості до стресу. Він може змінюватися і ним можна керувати. Вирішальне значення у стресі набуває оцінка ситуації, власних можливостей та стресора з боку людини. Залежно від цієї оцінки людина може переживати більший або менший стрес. Так, одна й та сама ситуація може викликати стрес, якщо виявиться несподіваною, і адекватну емоційну реакцію, якщо людина очікує повідомлення. Отже, стресам можна протидіяти, змінивши своє ставлення до подій та ситуації.
У багатьох випадках стресові реакції є навіть доцільними та адекватними, бо викликають стенічні емоції і тим самим мобілізують ресурси організму і підвищують його готовність до психологічних і фізичних перевантажень. Однак, сильні і часті стреси спричинюють неадекватні реакції, які супроводжуються емоційним перезбудженням, дезорганізацією поведінки і порушенням важливих фізіологічних функцій.
Основним критерієм стресостійкостілюдини є рівень її спроможності до пристосування у мінливому світі і здатність контро-
РозділV
Все темы данного раздела:
Партико, Т. Б.
Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Б. Партико. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 416 с.
ISBN 978-966-313-374-4.
У підручнику «Загальна психологія» в
Передмова
це можна дізнатися, ознайомившись з темами «Мислення», «Мовлення» і «Уява». Завершується розділ про пізнавальні психічні процеси темою «Увага», в якому розглянуто її можливості.
Оста
Вступ до загальної психології
Наступні покоління філософів античності та середньовіччя (Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель, Авіценна, Аверроес тощо), а також лікарів (Алкмеон, Гіппократ, Герофіл, Е
Вступ до загальної психології
1.3. Об'єкт та предмет психології
Об'єктомсучасної психології є психічні явища
Вступ до загальної психології
радіоекологічного забруднення на сприймання індивідом «Я-об-разу», особливо у забруднених регіонах. Психологія спо
Список літератури
1. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. —
М.:ЧеРо, 1996.-С. 9-134.
2. Губко А. Т. Роль Киево-Могилянской академии в зарождении пси-
Методи психології
2.1. Методи пояснення психіки людини.
2.2. Методи розуміння психіки людини.
2.3. Методи впливу на психіку людини.
Метод психології— це спосіб наукового п
Вступ до загальної психології
впливає на об'єктивність вияву психічних явищ. Наявність приладів та активне втручання в умови проведення та діяльність людини порушує цілісність і природність її психік
Вступ до загальної психології
радить, не дає ніяких рецептів. Результатом психологічного консультування є подолання конкретних психологічних труднощів і особистісне зростання клієнта.
Психоло
Список літератури
1. Готтсданкер Р. Основы психологичекого эксперимента. — М.: Изд-
во Моск. ун-та, 1982. — 464 с.
2. Троицкий М. М. Современное учение о задачах и методах психоло-
Свідома сфера
У сучасній психології відсутня єдина концепція свідомості, а розуміння її природи дуже суперечливе. В історії сучасної філософії та психології одним із перших до поняття свідомості звернувся Рене
Вступ до загальної психології
забезпечує сприятливий емоційний стан людини, стимулює діяльність, надає людині упевненості. Вона також підтримує гідність людини і дає моральне задоволення, гармонізує д
Несвідома сфера
Одну з найвпливовіших теорій несвідомого на початку XX ст. створив видатний австрійський психіатр і невропатолог Зигмунд Фройд. Його теорія — психоаналіз — була спрямована на пізнання психіч
Список літератури
1. Аллахвердов В. Сознание как парадокс. — СПб., 1999. — С. 30-34.
2. Бороздина Л. В. Что такое самооценка? // Психологический жур-
нал. - 1992. - Т. 13. - № 4. - С.
Психологія особистості
4.1. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість.
4.2. Теоретичні напрями персонології:
4.2.1. Психоаналітична теорія особистості;
4.2.2. Біхевіора
Персонологія
відальність (наскільки людина надійна); поступливість (наскільки людина поступається іншим); відкритість пізнанню (наскільки людина прагне осягнути невідоме); екстравертов
Психоаналітична теорія особистості
Психоаналітична теорія особистості ґрунтується на уявленні про те, що людина є складною енергетичною системою з провідними силами у несвідомій сфері. її запропонував австрійський психіатр та невро
Персонологія
рання і негативне підкріплення, або схвалення і позитивне підкріплення. Наприклад, студента, який не виконав усіх
Гуманістична теорія особистості
Гуманістична теорія зосереджена на внутрішньому багатстві людини, на її самовдосконаленні. Сама сутність людини постійно спрямовує її до особистісного росту, творчості і самодостатності. Так, студе
Диспозиційна теорія особистості
Основним поняттям цієї теорії особистості є диспозиція. Диспозиція (від лат. dispositio — розташування, розміщення) — це психологічні чинники, які суб'єктивно визна
Діяльнісна теорія особистості
У 20-30-х роках XX ст. під впливом біхевіоризму сформувалась діяльнісна теорія особистості. її почали розробляти російські та українські психологи Л. Виготський, С. Рубінштейн, О. Леон
Персонологія
4.3.1. Структура особистості Зигмунда Фройда
За Зигмундом Фройдом, особистість має три с
Структура особистості Карла Юнґа
Карл Юнґ у власній теорії психоаналізу, яку він назвав аналітичною психологією, запропонував свою структуру особистості. Він стверджував, що душа (в теорії К. Юнґа термін, аналогічний особистості
Структура особистості Сергія Рубінштейна
Сергій Рубінштейн, російський психолог першої половини-се-редини XX ст., в структурі особистості виділяв спрямованість; знання, уміння, навички; індивідуально-типологічні особливості. Спрям
Структура особистості Костянтина Платонова
Російський психолог другої половини XX ст. Костянтин Платонов до структури особистості запропонував віднести чотири підсистеми: біологічно зумовлену, форм відображення, соціального досвіду та спр
Персонологія
курсів, які навчаються далеко від дому і які не знайшли визнання серед ровесників. Також молоді люди мають потребу в інтимності — почуття близькості, яке виявляється в люб
Персонологія
пов'язана з політикою, однак в них яскраво виражена тенденція до домінування.
S Релігійні цінності. Такі люди зацікавлені у розумінні світу як єдиного ціло
Соціалізація та інтерналізація
Особистість людини формується шляхом соціалізації та інтер-налізації. Соціалізація — це засвоєння індивідом суспільно вироблених норм та правил поведінки. Ці норми і
Сенситивні та критичні періоди розвитку особистості
Як зазначалось вище, особистість людини розвивається нерівномірно у часі. На одних вікових етапах одні психічні процеси чи властивості прискорюють свій темп, інші — уповільнюють. Крім того, одні й
Темперамент
5.1. Поняття про темперамент та його провідні риси.
5.2. Теорії темпераменту:
5.2.1. Гуморальна теорія;
5.2.2. Конституційна теорія;
5.2.3. Фізіо
Персонологія
середовищем: фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути активною і пасивною, ініціативною і спокійною тощо. Про активність людини судять на основі запланова
Гуморальна теорія
У V ст. до н. є. грецький лікар Гіппократ зробив спробу з'ясувати, чим зумовлені індивідуальні відмінності перебігу фізичних і душевних захворювань. Він висловив думку, що
Конституційна теорія
Лідерами конституційної теорії темпераменту є німецький психіатр Е. Кречмер і американський учений У. Шелдон. У 1921 р. Е. Кречмер видав працю «Будова тіла та характер», у я
Фізіологічна теорія
Фізіологічну теорію темпераменту запропонував російський фізіолог /. П. Павлов у 30-х роках XX ст. Вивчаючи умовно-рефлек-
торні реації собак, він зі своїми
Регуляторна теорія
Регуляторну теорію темпераменту запропонував у другій половині XX ст. польський психолог Я. Стреляу. Вона ґрунтується на традиціях Павлова. Темперамент тут розуміється як с
Холерики
Холерики сильні, рухливі і неврівноважені люди з переважанням збудження над гальмуванням. їм характерний високий рівень активності, енергійності і наполегливості. За спрямованістю — екстраверти.
Персонологія
В умовах змагання і конкуренції покращують свої результати. Мають організаторські здібності. Мають здатність легк
Флегматики
Флегматики сильні, врівноважені та інертні. Мають низький рівень активності поведінки, повільні, посидючі, спокійні, стримані, рівні, наполегливі, м'які. Зберігають спокій навіть у важких життєвих
Меланхоліки
Меланхоліки характеризуються слабкою, неврівноваженою і інертною нервовою системою. Мають низький рівень активності, стримані, переживають страх перед новою ситуацією. Потрапляючи в нові умови, во
Персонологія
Отже, відмінності за темпераментом — це насамперед відмінності за своєрідністю динамічних проявів психіки, а не за рівнем її можливостей. Особливості темпераменту зумовлюю
Список літератури
1. Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихологичес-
кого анализа. — М.: Смысл, 2001. — С. 240-264.
2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Ку
Характер
6.1. Поняття про характер та його провідні риси.
6.2. Історія вчення про характер.
6.3. Типологія характеру:
6.3.1. Типи орієнтацій характеру;
6.
Типи орієнтацій характеру
Типи орієнтацій характеру запропонував у середині XX ст. Еріх Фромм, автор культурного, або гуманістичного психоаналізу. Він виділив такі чотири типи орієнтацій: рецептивну, експлуататорськ
Персонологія
і їхньою реалізацією, тобто людина не намагається реалізувати свої задатки, незважаючи на сприятливі зовнішні обставини.
Причиною психопатій може бути несприятлив
Персонологія
перевтому депресивні явища можуть загостритися. В результаті з'являється відраза до розумової праці і навчання загалом, а також коливання самооцінки: вона в циклоїдів то в
Здібності
7.1. Поняття про здібності та їхню природу.
7.2. Види здібностей:
7.2.1. Загальні здібності;
7.2.2. Спеціальні здібності.
7.3. Ос
Персонологія
Здібності — це такі індивідуально-типологічні особливості особистості, які зумовлюють успішне виконання певного різновиду діяльності.Вони виявляються у шв
Персонологія
порівняно з іншими людьми, результатів діяльності. Це — індивідуальна своєрідність здібностей людини. Обдарованих людей є незначна кількість — всього 2 %.
Загальні здібності
Загальні здібності пов'язані з успішним виконанням будь-якого виду діяльності. Обдарована людина швидко оволодіває загальними поняттями, легко запам'ятовує та зберігає інформацію. Це дає змогу до
Персонологія
ти на нього, передбачаючи можливі зміни. Люди між собою різняться за способом використання свого інтелекту.
Англо-американський психолог Р. Кетптелл (70-ті
Персонологія
В основі властивостей творчого інтелекту лежать бісоціації — рекомбінація та об'єднання різнорідних, ніяк,
Спеціальні здібності
Спеціальні здібності виявляються у дуже різноманітних видах діяльності людини: академічній, технічній, мистецькій, моторній, соціальній, практичній.
Академічні здібності
Персонологія
ності. Вони охоче беруть участь в різноманітних конкурсах, турнірах, олімпіадах і т. п. змаганнях. Підвищена розумова активність пов'язана з непритаманною для дитячого ві
Персонологія
віддаляються від суспільства. Пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості; д
Принципи та стратегії навчання
Основними принципаминавчання обдарованих учнів і студентів має бути принцип індивідуального підходу та принцип адекватності у підборі робочих навчально-виховних програм.
Концептуальні моделі навчання обдарованих
Дослідники проблеми обдарованості дітей та юнаків вважають, що обдаровані учні (студенти) потребують створення для них спеціальних концептуальних моделей навчання. Популярною на сьогодні в Європі т
Персонологія
Модель «Вільний клас» спрямована на об'єднання багатьох програм: діти мають змогу одночасно займатись, наприклад, і читанням, і музикою, і конструюванням. Завдання вчителя
Сучасні технології навчання обдарованих
Моделі навчання обдарованих учнів та студентів реалізуються через конкретні технології навчання. Ефективними є визнані технології: «Найважчий перший крок», «Ущільнення навчальної програми» і «Нав
Особистість у соціальному оточенні
8.1. Поняття про спілкування; його структура та функції
Потреба у соціальних контактах є однією з найважливіших потреб людини, яка робить її людяною. Цю п
Особистість у соціальному оточенні
Особистість у соціальному оточенні
особисті риси. Приписування причин поведінки чи прояву особистісних рис людини різноманітним чинникам (внутрішнім та зовнішнім) з метою їхнього пояснення називають
Особистість у соціальному оточенні
■/ міжособистісне — спілкування між окремими особами (наприклад, між студентами). Якщо партнери спілкування мають схожі цінніс
Особистість у соціальному оточенні
те вкладали один й той самий зміст. Якщо це не так, вони домовитися між собою не зможуть;
S невербального, яке здійснюється за доп
Особистість у соціальному оточенні
дартів тощо. Звичайно жінки стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психічно врівноважені люди п
Особистість у соціальному оточенні
однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють один одному. Необхідною умовою успішного процесу спілкування є відповідність поведінки людей, що взаємодіють між с
Особистість у соціальному оточенні
характеру, наприклад, старостою курсу призначили малоконтакт-ну та тривожну людину;
S міжособистісними — найчастіше виникають у тих
Особистість у соціальному оточенні
8.6. Особливості спілкування під час екзамену
Для студентів особливе напруження спричинює спілкування з викладачами під час усних екзаменів. Відомо, що усп
Особистість у соціальному оточенні
найкраще запам'ятовує саме початок відповіді, найчастніше, через бажання відразу приблизно оцінити рівень знань ст
Список літератури
1. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопо-
нимания. — К., 1989.
2. МайерсД. Социальная психология. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2000. —
С
Особистість у соціальному оточенні
9. Соціальна психологія групи
9.1. Поняття про соціальну групу.
9.2. Види соціа
Особистість у соціальному оточенні
співпрацювати. Тому вони опиняються за межею міжособистісних стосунків. Найчастіша причина такого становища — психологічна несумісність з іншими членами групи.
Ва
Особистість у соціальному оточенні
•S колектив характеризується особистісно значущим і одночасно суспільно цінним змістом групової діяльності. Він має високий рівень згуртованості та домінування збі
Особистість у соціальному оточенні
Зараження ефективно діє у натовпі. Натовп — це тимчасове скупчення великої кількості людей, між якими можливий безпосередній контакт. У нат
Особистість у соціальному оточенні
вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, коли немає можливості застосувати якійсь інший спос
Характерні ознаки лідера та керівника
Лідер
Керівник
1. Неофіційна особа
1. Офіційна особа
2. Виникає стихійно
Особистість у соціальному оточенні
За характером діяльності може бути:
■S універсальний лідер займає позицію лідера під час виконання різноманітних виді
Особистість у соціальному оточенні
тичний лідер (від гр. harisma — божествений дар, благодать) — це лідер, якому його
Пізнавальні процеси особистості
лення, мовлення, уява, увага), ні емоційно-вольові. Більше того, якщо різко обмежити можливості людини відчувати будь-що, наприклад, раптово позбавити зору, слуху, нюху і
Екстероцептивні відчуття
Якщо подразники надходять із зовнішнього світу, і рецептори також знаходяться назовні організму, то такі відчуття називають екстероцептивними(від лат. exterior — зовнішній).
Інтероцептивні відчуття
Якщо сигнали йдуть із внутрішнього середовища організму, і рецептори також знаходяться у внутрішніх органах, такі відчуття називають інтероцептивними(від лат. intra — всеред
Пропріоцептивні відчуття
Якщо подразники йдуть від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суглобах, такі відчуття називають пропріоцептивними (від лат. proprius — власний). Вони інформують
Пізнавальні процеси особистості
Сприймання
11.1.Поняття про сприймання.
11.2. Основні теоретичні підходи до вивчення сприймань.
11.3.Види сприймання та їхня класифікація:
11.3.1.Класифікація за про
Класифікація за провідним аналізатором
Процес сприймання відбувається зазвичай за допомогою низки взаємодіючих аналізаторів, проте один із них завжди відіграє провідну роль. На цій підставі виділяють такі види сприймання: зорове, слухов
Класифікація за метою діяльності
Залежно від того, чи людина ставить перед собою мету сприйняти предмет, розрізняють мимовільне та довільне сприймання.
Мимовільне сприймання,або ненавмисне, виникає тоді,
Класифікація за основною формою існування матерії
Сприйняті нами предмети та явища існують у просторі, часі та русі. Відповідно до цього виділяють сприймання простору, часу та РУХУ-
Сприймання простору
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 5. Сприймання величини предмета залежно
Пізнавальні процеси особистості
Ілюзія віяла: на фоні радіальних ліній паралелі, які знаходяться ближче до центру, здаються випуклими, а далі від
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 11. Ілюзія стріли Ілюзія величини внутрішнього круга: якщо два круга однакового діаметру от
Пізнавальні процеси особистості
знань та досвіду. Осмислено сприйняти предмет чи явище означає назвати його, віднести до певної групи чи класу. Це демонструється наступним прикладом (див. рис. 20). Для
Список літератури
1. Барабанщиков В. А. Динамика зрительного восприятия. — М.:
Наука, 1990. - 238 с.
2. Гуйк Я. Восприятие движущегося объекта. — Таллин: Валгус,
1986. - 232
Пізнавальні процеси особистості
З розвитком кібернетики й обчислювальної техніки, а також програмування, вчені почали шукати більш оптимальні шляхи прийому, опрацювання і зберігання інформації в технічни
Пізнавальні процеси особистості
експериментально продемонстровано, що найміцніші зв'язки пам'яті утворюються у тому випадку, коли матеріал для запам'ятовування є метою діяльності.
У 70-х роках
Класифікація за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу
Наприкінці 60-х - на початку 70-х років XX ст. американські психологи Р. Аткінсон і М. Шиффрін запропонували трикомпонентну теорію пам'яті, у якій, залежно від тривалості закріпленн
Пізнавальні процеси особистості
щоб обсяг матеріалу, що повторюється, не перевищував обсягу пам'яті (7±2 одиниці). Якщо ж повторенняя є осмисленим, матеріал перекодовується у семантичний код і переходить
Класифікація за характером психічної активності
Залежно від характеру психічної активності (змісту, форми матеріалу) пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну.
Рухова пам'ять— це запам'ятовування
Класифікація за ступенем розуміння матеріалу
За ступенем розуміння матеріалу пам'ять поділяють на механічну і логічну. Механічна пам'ятьзадіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. У такому раз
Класифікація за характером цілей діяльності
За характером цілей діяльності пам'ять поділяють на мимовільну і довільну. Про мимовільну пам'ять(ненавмисну) говорять тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось запам'ята
Пізнавальні процеси особистості
мовільне — для дітей. Після того, як з'являється довільне запам'ятовування, мимовільне не втрачає свого значення і продовжує вдосконалюватися в різних формах людської ді
Пізнавальні процеси особистості
цей процес, використовують три способи заучування: частковий — матеріал запам'ятовується по частинах, які потім о
Збереження
Збереження— це тривале затримання в пам'яті матеріалу. Воно вимірюється тим часом, який минув від моменту завершення заучування до початку забування.
Збереження як процес
Відтоврення
Відтворення— це такий процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація збереженого матеріалу. Відтворення завжди вибіркове: не весь матеріал, що людина запам'ятала, вон
Пізнавальні процеси особистості
погіршується якість, виникають помилки при відтворенні або взагалі відтворення стає неможливими і, нарешті, неможл
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 22. Крива збереження (забування) Г. Ебб
Пізнавальні процеси особистості
пам'ять — це запам'ятовування думок, висловлених вербально. Механічна пам'ять задіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. Логіч
Список літератури
1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесе обучения. — М.: Про-
гресе, 1980. - С. 27-102, 295-307.
2. Грановская Р. М. Восприятие и модели памяти. — М.: Наука, 197
Мислення
13.1. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності.
13.2. Основні теоретичні підходи до вивчення мислення.
13.3. Види мислення та їхня класифікація:
13.
Суттєві ознаки чуттєвого та логічного пізнання
Чуттєве пізнання (відчуття та сприймання)
Логічне пізнання (мислення)
1. Відображаються конкретні властивості предметі
Пізнавальні процеси особистості
соціального чинника на процес мислення, то тут відомий ефект соціальної інгібіції — погіршення продуктивності діяльності, її швидкості та якості у присутності сторо
Пізнавальні процеси особистості
суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ
Пізнавальні процеси особистості
суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ
Пізнавальні процеси особистості
13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності
Класифікація мислення за ступе
На емоційну сферу людини
За характером задач, які розв'язуються, розрізняють:
S теоретичне мислення;
S практичне мислення.
Теоретичне мислення— це аналіз наукових п
Пізнавальні процеси особистості
За розгорненням розрізняють:
S дискурсивне мислення;
•/ інтуїтивне мислення.
Список літератури
1. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. — М.:
Изд-во МГУ, 1982. - С. 7-65, 184-270.
2. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. — М.: Прогресс, 1987. —
Мовлення
14.1. Поняття про мовлення та його функції. Білінгвізм.
14.2. Психолінгвістичні теорії мовлення.
14.3. Види мовлення:
14.3.1 Зовнішнє мовлення;
1
Характерні ознаки мови та мовлення
Мова
Мовлення
1. Явище духовної культури
1. Психічне явище
2. Система знаків та п
Пізнавальні процеси особистості
лодіння другою мовою неможливе без засвоєння норм і цінностей культури, що обслуговується цією мовою, бо крім самих слів потрібно знати ситуації, у яких вони використовуют
І4.3.1. Зовнішнє мовлення
Зовнішнє мовлення— це аудіальне чи візуальне мовне спілкування між людьми. Це є основним засобом комунікації у сумісній діяльності. За його допомогою люди впливають один на одного.
Пізнавальні процеси особистості
У складовому письмі знаки позначають окремі склади. Прикладом може бути санскрит (писемна мова давньої і середньовічної Індії), сучасне письмо Індії.
У
Внутрішнє мовлення
Внутрішнє мовлення— це вид беззвучної мовленнєвої діяльності людини. Кажучи образно, це «мовлення мінус звук». Його характеризує максимальна згорнутість граматичних структур та зм
Пізнавальні процеси особистості
У 50-х роках XX ст. російський вчений М. Жинкін висловив припущення, що породження мовленняґрунтується на задумі, який пов'язаний з універсальним п
Пізнавальні процеси особистості
винно знаходитися у реченні. Людина розуміє мовлення відповідно до розвитку її здатності самій створювати повідомлення на тому ж рівні інтеграції.
Описані рівні
Пізнавальні процеси особистості
комунікації. У 4 роки діти засвоюють всю усну граматику і починають говорити, переважно, правильно. До закінчення 6 років завершується практичне оволодіння лексичними і
Список літератури
1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Рад. школа,
1966. - 192 с
2. Белянин В. 77. Психолингвистические аспекты художественного
текста. - М.:
Пізнавальні процеси особистості
Між образами пам'яті та уявою також існують тісні взаємозв'язки. Якщо основне призначення пам'яті у тому, щоб якомога точніше зберегти минулий досвід людини, то основне
Список літератури
1. Беркенблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. - М.:
Политиздат, 1968. - 128 с.
2. Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте //
Пізнавальні процеси особистості
Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характеризує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характерологічна риса особистості, яку називають
Пізнавальні процеси особистості
те, що завдання ще не виконано, дію ще не завершено. Саме ці зворотні сигнали спонукають людину до продовження активної діяльності.
Однією із сучасних теорій ува
Пізнавальні процеси особистості
S установка: чим більша готовність до діяльності, тим краща увага;
S потреби: те, що збігається з потребами особистості, насамперед привертає увагу
Пізнавальні процеси особистості
людиною навколишнього світу. Він підносить чутливість органів чуття, прискорює процес сприймання, сприяючи ясності і чіткості відображення. Особливо виразною зовнішня уваг
Пізнавальні процеси особистості
вдяки тому, що види діяльності, які виконують водночас, автоматизовані і не вимагають контролю з боку свідомості.
Розподіл уваги залежить від ступеня ЇЇ концентр
Список літератури
1. Гальперин П. Я. К проблеме внимания // Хрестоматия по внима-
нию / Под ред. А. Н. Леонтьева и др. — М.: Изд-во МГУ, 1976. — С. 220-228.
2. Гільбух Ю. 3. Як учитис
Емоційно-вольова сфера людини
Психоорганічні теорії емоцій(У. Джеме, К. Лате, У. Кеннон, П. Бард, В. Вундт, кінець XIX ст.). Теорія Джемса-Ланге стверджу
Емоційно-вольова сфера людини
процес, у ході якого відбувається несвідома мобілізація інстинктивної енергії. Якщо вона не знаходить свого застосування у зовнішній активності людини, то розряджається у
На життєдіяльність людини
За рівнем організації вирізняють нижчі та вищі емоції. Нижчі емоціїбільш примітивні і пов'язані з інстинктивними потягами людини. Наприклад, це переживання, які виникають ун
Емоційно-вольова сфера людини
емоційний тон відчуттів1. Складні емоц
Класифікація залежно від потреб та цілей діяльності
Залежно від потреб і цілей діяльності емоції та почуття поділяють на альтруїстичні, комунікативні, глоричні, практичні, романтичні, гностичні, естетичні, гедонічні, акизитивні, пугнічні, м
Емоційно-вольова сфера людини
ження, колекціонування, радість від прибутків, приємне почуття від споглядання своїх накопичень. Пугнічні
Емоційно-вольова сфера людини
один із одним. Вони прагнуть покращити життя коханої людини, вони щасливі, коли разом, готові допомогти у важку хв
Емоційно-вольова сфера людини
відчуттів є індивідуальним проявом минулих емоцій. Так, один й той самий звук може викликати в одних людей приємні
Емоційно-вольова сфера людини
лювати ситуацію. Цьому може сприяти добра освіта, висока фахова підготовка, володіння багатьма навичками й уміннями, кон-тактність, компромісність, навички позитивного ми
Емоційно-вольова сфера людини
ражати свої переживання називають експресивністю. Засобами експресії емоцій та почуттів є мовлення (насамперед, інтонація, тембр, модуляція голосу)
Емоційно-вольова сфера людини
до чогось. Кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потягом і глибокою духовною прихильністю до
Список літератури
1. Василюк Ф. Е. Психология переживания: Анализ преодоления кри-
тических ситуаций. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 33-42.
2. Вильяме К. Тренинг по управлению с
Вольова діяльність особистості
18.1. Діяльність як форма активності особистості:
18.1.1. Структура діяльності;
18.1.2. Засоби діяльності;
18.1.3. Провідні види діяльності.
18.2
Структура діяльності
Індивідуальна діяльність людини охоплює два виміри: внутрішній і зовнішній. Внутрішня організація діяльності— це її мотиваційна, цільова та інструментальна основа. Мотив
Емоційно-вольова сфера людини
Засоби діяльності
Засобами, за допомогою яких здійснюється діяльність людини, є знання, уміння та навички. Це є продуктивні елементи діяльності. Знання— це сукупність відомостей людини про щось, її
Емоційно-вольова сфера людини
їхньої послідовності, або погіршенням ставлення самої людини до завдання.
S Під час формування нав
Провідні види діяльності
Діяльність людини є дуже різноманітною. Провідними видами діяльності, тобто такими, у яких формуються якісні новоутворення особистості у конкретний період життя, є спілкування, гра, учіння і праця
Емоційно-вольова сфера людини
обхідні для засвоєння досвіду людства й успішного початку трудової діяльності.
Праця— ц
Емоційно-вольова сфера людини
мує протилежну. Вирішальну роль при цьому відіграє інтелектуальна сфера людини;
S поява додатково
Емоційно-вольова сфера людини
має бути доступним: не надто простим, а й не надто складн
Розділ III. ОСОБИСТІСТЬ
У СОЦІАЛЬНОМУ ОТОЧЕННІ........................ 127
8. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ................................................................... 127
Розділ V. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА
ЛЮДИНИ........................................................... 313
17. ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ....................................................... 313
17.1. По
Новости и инфо для студентов