Сенситивні та критичні періоди розвитку особистості - раздел Психология, ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Як Зазначалось Вище, Особистість Людини Розвивається Нерівномірно У Часі. На ...
Як зазначалось вище, особистість людини розвивається нерівномірно у часі. На одних вікових етапах одні психічні процеси чи властивості прискорюють свій темп, інші — уповільнюють. Крім того, одні й ті самі процеси чи властивості в одному віці розвиваються надзвичайно швидко, а інші — значно повільніше. Наприклад, у 7-11 років особливо інтенсивно розвивається пам'ять дитини, а такі процеси як уява чи увага — значно повільніше; в 11-15 років прискорено розвивається абстрактне мислення, розвиток же пам'яті, уваги та інших психічних процесів дещо уповільнюється. Така нерівномірність пов'язана з сенситивними і критичними періодами розвитку.
Сенситивні періоди — це такі періоди онтогенезу, упродовж яких організм стає особливо чутливим до певного роду впливу навколишньої дійсності. Це періоди оптимальних строків розвитку певної психічної функції. Наприклад, для розвитку мовлення такий період триває від 1 до 3 років, рухових навичок — від 7 до 11 років, математичних здібностей — від 14 до 15 років, чутливості до подразників — близько 25 років тощо. Якщо відповідну психічну функцію починають засвоювати занадто рано чи з запізненням, то її розвиток відбувається недостатньо ефективно.
Критичні періоди є найменш сприятливими періодами психічного розвитку людини, коли знижується темп просування, з'являються конфлікти з оточенням, людина стає «важкою». Такі періоди можуть бути пов'язані з кризами особистості, сімейними та віковими кризами тощо. Спільним у всіх вікових кризах є зміна ставлення людини до середовища, яка виникає у зв'язку з появою нових потреб та мотивів поведінки. Перебудова потреб та мотивів, переоцінка цінностей роблять кризу внутрішньо детермінованою.
У психології описано дві великі та чотири малі вікові кризи. До великих належать кризи трьох і 13-ти років. До малих — кризи новонародженого (0 — 1 місяць), першого, сьомого і 16-ти років. Напевно, можна говорити і про кризу середини життя (40-45 років). Однак, симптоматика цієї кризи ще недостатньо вивчена.
4.6. Захисні механізми особистості
Для збереження самоповаги, а також для усунення внутрішнього дискомфорту і переживань, що загрожують «Я-образу», існує особлива регулятивна система, яка функціонує на рівні несвідомого. Це — механізми психічного захисту. Вони мають дві характеристики: 1) діють на несвідомому рівні і тому є засобами самообду-рювання; 2) заперечують або спотворюють реальність, щоб зробити тривогу менш загрозливою для індивідуума.
До захисних механізмів особистості належать: витіснення, проекція, ідентифікація, заперечення, раціоналізація, реактивне утворення, регресія, заміщення, ізоляція, сублімація. Людина переважно застосовує не один, а різні захисні механізми.
Одним із головних і первинних механізмів є витіснення,яке полягає у забуванні неприємних для нас подій, думок, переживань. У результаті людина перестає усвідомлювати внутрішні конфлікти, а також не пам'ятає травматичних подій минулого. Найчастіше витісняється те, що вона заподіяла іншим чи собі; те, що зробили інші, вона може пам'ятати добре. Так, якщо студент на іспиті списував, і викладач поставив за це незадовільну оцінку, вже наступного дня студент може не пам'ятати, чому має «2». Витіснені імпульси, однак, не втрачають своєї активності у несвідомій сфері і постають у вигляді сновидінь, жартів, обмовок тощо.
За своєю значимістю наступним механізмом є проекція— приписування власних соціально небажаних почуттів, бажань, прагнень іншим. Провина за свої недоліки або невдачі покладається на когось або на щось. Наприклад, студент, який отримав незадовільну оцінку на іспиті, пояснює це тим, що професор був надто прискіпливим до нього або погано пояснив цю тему на лекції. Проекція пояснює виникнення різноманітних соціальних стереотипів і установок.
Ідентифікація— це приписування собі рис інших людей. У цьому випадку, зрозуміло, приписуються лише позитивні якості. Так, студент, який потрапив у дуже «сильну» академічну групу, починає себе вважати обізнаним у предметах, які вивчають.
У разі запереченнялюдина відмовляється визнавати, що відбулась неприємна або конфліктна ситуація. Часто заперечення
Розділ II
Персонологія
пов'язане з «втечею» у фантазії. Наприклад, студент, почувши, що він не склав заліку, вважає, що професор помилився і сплутав його з кимось іншим. Цей механізм характерний для маленьких дітей і людей старшого віку зі зниженим інтелектом.
Раціоналізація— це логічне пояснення людиною таких вчинків і бажань, які засуджує суспільство. Цей механізм побудований або на хибній аргументації, або на спробі обезцінювання недоступного об'єкта. Наприклад, якщо дівчина не відповідає хлопцеві взаємністю, він починає себе переконувати, що вона зовсім несимпатична, до того ж нецікава у спілкуванні.
Реактивне утвореннястає механізмом психічного захисту тоді, коли людина демонструє дії, протилежні її справжнім переживанням. Спочатку неприйнятний імпульс придушується, а далі проявляється зовсім протилежний. Наприклад, людина, яка поширює чутки, може всім говорити, як вона не любить, коли хтось їх поширює.
Під час регресіїлюдина повертається до більш ранніх форм поведінки. Дорослий починає себе поводити як молода людина, молода людина — як дитина. Переважно людина повертається до того віку, коли вона почувала себе найбезпечніше. Наприклад, доросла людина може насупитися і не розмовляти, або відмовитись їсти.
Заміщенняє перенесенням дій із недоступного об'єкта на доступний. Наприклад, студент, який поконфліктував із викладачем, переносить своє роздратування на однокурсників або батьків. Заміщення часто виявляється у підвищеній дратівливості людини: незначні провокації з боку батьків спричинюють спалахи гніву «потерпілого» студента. Іноді заміщення спрямоване проти самого себе, і людина почуває себе пригніченою, засуджує кожен свій
учинок.
Ізоляція— це блокування неприємних спогадів, переживань, їх недопуск до повного усвідомлення. Наприклад, студент забороняє сам собі думати про те, як минулої сесії «завалив» екзамен. Цем механізм може з часом спричинити роздвоєння особистості, наявність в людини двох «Я».
Під час сублімаціїпсихотравмуюча ситуація змінюється настільки, що її можна виразити через соціально принятні думки і дії. Психічна енергія спрямовується в інше русло: мистецтво, на-
уку, громадську діяльність тощо. На думку 3. Фройда, сублімація є основним поштовхом для великих досягнень у науці, техніці, культурі. Наприклад, людина, яка переживає велике особисте горе, починає писати вірші або конструює новий прилад. Цей механізм розглядають як єдину конструктивну стратегію поведінки в ситуації психологічного дискомфорту.
Кожен раз, коли починають діяти захисні механізми, індивідуум використовує психічну енергію, в результаті чого обмежується гнучкість і сила «Я» людини. Дія захисних механізмів є доведенням слабкості особистості, того, що вона з чимось не справилась. Надмірне їхнє використання небажане для людини. Питання про визволення від механізмів захисту стало вагомою частиною само-актуалізації особистості А. Маслоу.
4.7. Самоактуалізація особистості
Незважаючи на всі життєві труднощі, люди прагнуть знайти своє місце в житті, максимально себе реалізувати. Тенденцію особистості до саморозвитку за допомогою взаємодії з об'єктивною дійсністю, використання своїх талантів і можливостей називають самоактугалізацією. Сутність її полягає у здатності людини розвинути себе, свої можливості, таланти, стати такою, якою вона покликана бути. Процес самоактуалізації неперервний і потребує від особи постійних зусиль. Його кінцевою метою є віднайдення такого способу мислення і форм поведінки, які б могли розкрити особу у всій повноті її можливостей. Актуалізуватися — значить ставати реальним, існувавти кожну мить, а не лише в потенціалі.
Поняття самоактуалізації зазвичай розробляють у гуманістичній психології. А. Маслоу вважав, що людина задовольняє свої потреби у самоактуалізації лише на 10 %, однак менше 1 % стають самоактуалізованими особистостями. Це пояснюється тим, що багато людей просто не бачать свого потенціалу або мають страх перед успіхом. На заваді стають також несприятливі соціальні та культурні чинники, а також потреба у безпеці. Процес росту потребує постійної готовності до ризику і помилок, а це збільшує страх і тривогу людини. Тому люди схильні зберігати свої звички і дотримуватися стереотипів у поведінці. Реалізація ж наших потреб у самоактуалізації потребує відкритості новим ідеям і досвіду.
Розділ II
Персонологія
А. Маслоу описує вісім способів досягнення самоактуалізації: повністю віддаватися своїм переживанням, щоб розкрити свою сутність; відмовитися від загальноприйнятої поведінки; не боятися робити вибір; бути чесним і брати на себе відповідальність; бути готовим не подобатися іншим; прагнути виконувати свою справу досконало; бути готовим до екстазу; не приховувати своєї справжної сутності. Психолог-гуманіст описує такі характеристики самоактуалізо-ваної людини;
S Ефективне сприйняття реальності. Вони більш об'єктивні і менш емоційні у сприйманні світу і не дозволяють надіям і страхам впливати на свою оцінку. Дійсність бачать такою, якою вона є, а не такою, якою їм би хотілось її бачити. Вони толерантніші до суперечностей і невизначеності, ніж більшість людей. Вони не бояться проблем і сумнівів.
S Прийняття себе, інших, природи. Вони приймають себе такими, якими вони є (це стосується як фізіологічної природи, так і психологічних якостей). Не є надмірно критичними до своїх недоліків, не обтяжені надмірним почуттям провини, сорому чи тривоги. Основні біологічні процеси організму (наприклад, вагітність, старіння) вважаються нормальним явищем і не спричинюють страждання. Вони переносять слабкості інших і не бояться їхньої сили.
S Безпосередність, простота, природність. У їхній поведінці відсутня штучність і бажання справити враження. Вони можуть бути терпимими до різноманітних недоречностей, однак, коли вимагає ситуація, стають непримиримими навіть під загрозою засудження з боку оточуючих.
■S Центрованість на проблемі. Самоактуалізовані особистості не є зосереджені на своєму «Я», а на задачах і обов'язках, які вважають метою свого життя. Вони живуть, щоб працювати, а не працюють, щоби жити. Вони цікавляться філософією та етикою і вміють відрізнити головне від другорядного у житті.
S Незалежність: потреба в усамітненні. Вони відчувають необхідність у недоторканості свого внутрішнього життя і самотності. Цю незалежність не завжди розуміють і приймають інші. Тому оточуючі їх можуть вважати байдужими, некомунікабельними, високомірними і холодними. Однак, насправді вони є самодостатніми людьми, які мають власний погляд на ситуацію.
S Автономія: незалежність від культури та оточення. Вони вільні у своїх діях, незалежно від фізичного і соціального оточення. Ця автономія дає їм змогу покладатися на власний потенціал. Мають високорозвинене самоуправління і свободу волі. Вони активні, відповідальні і самодисципліновані. Достатньо сильні, щоб не піддатися впливові інших. Тому такі люди не прагнуть високого статусу і популярності.
•S Свіжість сприймання. Мають здатність гідно оцінити навіть звичайні події в житті, при цьому відчуваючи новизну і задоволення. Вони подекуди скаржаться на нецікаве життя. їхній суб'єктивний досвід дуже багатий.
•S Містичні переживання. Самоактуалізовані люди переживають моменти сильного хвилювання і високого напруження, які чергуються з моментами блаженства і спокою. За своєю суттю ці вершинні переживання є релігійними. У такі моменти людина відчуває гармонію зі світом і виходить за межі свого «Я».
S Громадський інтерес. Вони мають щире бажання, щоб інші люди удосконалили себе. Мають до всього людства співчуття, симпатію і любов.
S Глибокі міжособистісні відносини. Вони прагнуть глибших міжособистісних відносин, ніж інші люди, хоча коло їхніх друзів невелике. Перевагу надають людям із подібним характером. Особливу ніжність відчувають до дітей.
S Демократичний характер. У них немає упереджень, і тому вони поважають інших людей, незалежно від того, до якої раси, національності, релігії, статі вони належать, який їхній вік, професія чи соціальний статус. Вони готові вчитися в інших, не показуючи при цьому зверхнього ставлення.
S Розмежування засобів і цілей. У повсякденному житті самоактуалізовані особистості більш визначені, послідовні і тверді стосовно того, що добре, а що ні, ніж звичайні люди. Вони дотримуються моральних і етичних норм, хоча дуже небагато з них є релігійними в ортодоксальному сенсі цього слова. Розмежовуючи засоби і цілі діяльності, вони надають перевагу засобам, тобто вони отримують більше задоволення від самого процесу діяльності, аніж від досягнутої мети.
S Філософське почуття гумору. Якщо звичайні люди отримують задоволення, висміюючи чи принижуючи когось, то самоакту-
Розділ II
Персонологія
алізовані особистості можуть висміювати людство загалом, що викликає лише посмішку інших. Через це такі люди здаються доволі стриманими і серйозними.
S Креативність. Усі без винятку самоактуалізовані особистості здатні до творчості, яка відрізняється природністю і спонтанністю. Ця креативність присутня у повсякденному житті й не обов'язково пов'язана з живописом, поезією чи музикою.
■S Опір тиску культури. Самоактуалізовані люди знаходяться у гармонії зі своєю культурою, зберігаючи водночас певну внутрішню незалежність від неї. Вони автономні й впевнені у собі, і тому їхнє мислення і поведінка не піддаються соціальному та культурному тиску. Це, однак, не означає, що вони антисоціальні. Не витрачаючи енергії на боротьбу з існуючими звичаями і правилами, такі люди можуть бути надзвичайно незалежними, коли йдеться про їхні основні цінності.
З наведеної вище характеристики самоактуалізованої особистості може скластися враження, що ці люди — ідеали. А. Маслоу, однак, відзначав, що вони не мають бути наділені всіма характеристиками і що, як і всі інші люди, підвладні неконструктивним і поганим звичкам, можуть бути впертими, дратівливими, егоїстичними. Можуть поводити себе так, що це ображає інших людей. Однак, незважаючи на всі ці недосконалості, самоактуалізовані люди знаходяться на вершині розвитку особистості і є зразком психічного здоров'я людини.
Індивід — це людина як представник виду Homo Sapiens. Індивідуальність — це сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей. Соціалізованого індивіда, який свої якості набуває у соціокультурному середовищі у процесі сумісної діяльності та спілкування з іншими людьми, називають особистістю. Ядром особистості є «Я-концепція», або «Я-образ».
Основними теоретичними напрямами психології особистості є психоаналітична, біхевіоральна, гуманістична, диспозиційна, діяльнісна. У психоаналітичній теорії підкреслено роль несвідомої сфери в житті особистості; в біхевіоральній — вплив зовнішнього середовища; у гуманістичній — сутність особистості вбачають у її
самовдосконаленні; диспозиційна — спирається на те, що всі люди мають неповторні стійкі риси особистості; діяльнісна — виходить з того, що вирішальним чинником формування особистості людини є її діяльність, яка керується системою мотивів.
Потреби — це переживання людиною необхідності у чомусь, що стає джерелом її активності. Потреби особистості мають ієрархічну природу і поділяються на фізіологічні, особистої безпеки, філіації, самоповаги і самоактуалізації.
Мотиви — це спонукання до діяльності, пов'язані із задоволенням певних потреб. Вони можуть бути неусвідомленими (потяги та установки) та усвідомленими (інтереси, прагнення, переконання). Система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини, називається мотивацією. Вона може бути як зовнішньою, так і внутрішньою.
Соціально-історичне значення для суспільства і особистіший смисл для індивіда певних явищ навколишнього світу, називається цінностями. Цінності як суспільний феномен слід відрізняти від ціннісних орієнтацій як особистісного феномену. Ціннісні орієнтації — це вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості, напрямлена на певний аспект соціальних цінностей.
Особистість людини формується у результаті соціалізації — засвоєння індивідом суспільно вироблених норм та правил поведінки та інтерналізації — перетворення засвоєних норм і правил у власні ціннісні орієнтації людини. Сенситивні періоди — це такі періоди онтогенезу, в які організм стає особливо чутливим до певного роду впливу навколишньої дійсності. Критичні періоди є найменш сприятливими періодами психічного розвитку людини, коли знижується темп просування, з'являються конфлікти з оточенням, людина стає «важкою».
Для збереження цілісності «Я-образу» існує особлива регулятивна система — механізми психічного захисту. До них належать витіснення, проекція, ідентифікація, заперечення, раціоналізація, реактивне утворення, регресія, заміщення, ізоляція та сублімація. Упродовж життя люди прагнуть самоактуалізації — тенденції організму до саморозвитку за допомогою взаємодії з об'єктивною дійсністю, використання нею своїх талантів, можливостей тощо.
Розділ II
Персонологія
Список літератури
1. Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихологичес-
кого анализа. —М.: Смысл, 2001. — 416 с.
2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. —
М.: ЧеРо, 1996. - С. 292-322.
3. КапрараДж., СервонД. Психология личности. — М. — СПб.: Питер,
2003. - 640 с.
4. Психология личности. Т. 2. Хрестоматия / Ред.-сост. Д. Я. Райгород-
ский. — Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1999. — 544 с.
5. Теории личности в западно-европейской и американской психоло-
гии. Хрестоматия по психологии личности / Ред.-сост. Д. Я. Рай-городский. — Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1996. — 480 с.
6. ХьеллЛ., ЗиглерД. Теории личности. — СПб.: Питер Пресс, 1997. —
608 с.
Все темы данного раздела:
Партико, Т. Б.
Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Б. Партико. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 416 с.
ISBN 978-966-313-374-4.
У підручнику «Загальна психологія» в
Передмова
це можна дізнатися, ознайомившись з темами «Мислення», «Мовлення» і «Уява». Завершується розділ про пізнавальні психічні процеси темою «Увага», в якому розглянуто її можливості.
Оста
Вступ до загальної психології
Наступні покоління філософів античності та середньовіччя (Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель, Авіценна, Аверроес тощо), а також лікарів (Алкмеон, Гіппократ, Герофіл, Е
Вступ до загальної психології
1.3. Об'єкт та предмет психології
Об'єктомсучасної психології є психічні явища
Вступ до загальної психології
радіоекологічного забруднення на сприймання індивідом «Я-об-разу», особливо у забруднених регіонах. Психологія спо
Список літератури
1. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. —
М.:ЧеРо, 1996.-С. 9-134.
2. Губко А. Т. Роль Киево-Могилянской академии в зарождении пси-
Методи психології
2.1. Методи пояснення психіки людини.
2.2. Методи розуміння психіки людини.
2.3. Методи впливу на психіку людини.
Метод психології— це спосіб наукового п
Вступ до загальної психології
впливає на об'єктивність вияву психічних явищ. Наявність приладів та активне втручання в умови проведення та діяльність людини порушує цілісність і природність її психік
Вступ до загальної психології
радить, не дає ніяких рецептів. Результатом психологічного консультування є подолання конкретних психологічних труднощів і особистісне зростання клієнта.
Психоло
Список літератури
1. Готтсданкер Р. Основы психологичекого эксперимента. — М.: Изд-
во Моск. ун-та, 1982. — 464 с.
2. Троицкий М. М. Современное учение о задачах и методах психоло-
Свідома сфера
У сучасній психології відсутня єдина концепція свідомості, а розуміння її природи дуже суперечливе. В історії сучасної філософії та психології одним із перших до поняття свідомості звернувся Рене
Вступ до загальної психології
забезпечує сприятливий емоційний стан людини, стимулює діяльність, надає людині упевненості. Вона також підтримує гідність людини і дає моральне задоволення, гармонізує д
Несвідома сфера
Одну з найвпливовіших теорій несвідомого на початку XX ст. створив видатний австрійський психіатр і невропатолог Зигмунд Фройд. Його теорія — психоаналіз — була спрямована на пізнання психіч
Список літератури
1. Аллахвердов В. Сознание как парадокс. — СПб., 1999. — С. 30-34.
2. Бороздина Л. В. Что такое самооценка? // Психологический жур-
нал. - 1992. - Т. 13. - № 4. - С.
Психологія особистості
4.1. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість.
4.2. Теоретичні напрями персонології:
4.2.1. Психоаналітична теорія особистості;
4.2.2. Біхевіора
Персонологія
відальність (наскільки людина надійна); поступливість (наскільки людина поступається іншим); відкритість пізнанню (наскільки людина прагне осягнути невідоме); екстравертов
Психоаналітична теорія особистості
Психоаналітична теорія особистості ґрунтується на уявленні про те, що людина є складною енергетичною системою з провідними силами у несвідомій сфері. її запропонував австрійський психіатр та невро
Персонологія
рання і негативне підкріплення, або схвалення і позитивне підкріплення. Наприклад, студента, який не виконав усіх
Гуманістична теорія особистості
Гуманістична теорія зосереджена на внутрішньому багатстві людини, на її самовдосконаленні. Сама сутність людини постійно спрямовує її до особистісного росту, творчості і самодостатності. Так, студе
Диспозиційна теорія особистості
Основним поняттям цієї теорії особистості є диспозиція. Диспозиція (від лат. dispositio — розташування, розміщення) — це психологічні чинники, які суб'єктивно визна
Діяльнісна теорія особистості
У 20-30-х роках XX ст. під впливом біхевіоризму сформувалась діяльнісна теорія особистості. її почали розробляти російські та українські психологи Л. Виготський, С. Рубінштейн, О. Леон
Персонологія
4.3.1. Структура особистості Зигмунда Фройда
За Зигмундом Фройдом, особистість має три с
Структура особистості Карла Юнґа
Карл Юнґ у власній теорії психоаналізу, яку він назвав аналітичною психологією, запропонував свою структуру особистості. Він стверджував, що душа (в теорії К. Юнґа термін, аналогічний особистості
Структура особистості Сергія Рубінштейна
Сергій Рубінштейн, російський психолог першої половини-се-редини XX ст., в структурі особистості виділяв спрямованість; знання, уміння, навички; індивідуально-типологічні особливості. Спрям
Структура особистості Костянтина Платонова
Російський психолог другої половини XX ст. Костянтин Платонов до структури особистості запропонував віднести чотири підсистеми: біологічно зумовлену, форм відображення, соціального досвіду та спр
Персонологія
курсів, які навчаються далеко від дому і які не знайшли визнання серед ровесників. Також молоді люди мають потребу в інтимності — почуття близькості, яке виявляється в люб
Персонологія
пов'язана з політикою, однак в них яскраво виражена тенденція до домінування.
S Релігійні цінності. Такі люди зацікавлені у розумінні світу як єдиного ціло
Соціалізація та інтерналізація
Особистість людини формується шляхом соціалізації та інтер-налізації. Соціалізація — це засвоєння індивідом суспільно вироблених норм та правил поведінки. Ці норми і
Темперамент
5.1. Поняття про темперамент та його провідні риси.
5.2. Теорії темпераменту:
5.2.1. Гуморальна теорія;
5.2.2. Конституційна теорія;
5.2.3. Фізіо
Персонологія
середовищем: фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути активною і пасивною, ініціативною і спокійною тощо. Про активність людини судять на основі запланова
Гуморальна теорія
У V ст. до н. є. грецький лікар Гіппократ зробив спробу з'ясувати, чим зумовлені індивідуальні відмінності перебігу фізичних і душевних захворювань. Він висловив думку, що
Конституційна теорія
Лідерами конституційної теорії темпераменту є німецький психіатр Е. Кречмер і американський учений У. Шелдон. У 1921 р. Е. Кречмер видав працю «Будова тіла та характер», у я
Фізіологічна теорія
Фізіологічну теорію темпераменту запропонував російський фізіолог /. П. Павлов у 30-х роках XX ст. Вивчаючи умовно-рефлек-
торні реації собак, він зі своїми
Регуляторна теорія
Регуляторну теорію темпераменту запропонував у другій половині XX ст. польський психолог Я. Стреляу. Вона ґрунтується на традиціях Павлова. Темперамент тут розуміється як с
Холерики
Холерики сильні, рухливі і неврівноважені люди з переважанням збудження над гальмуванням. їм характерний високий рівень активності, енергійності і наполегливості. За спрямованістю — екстраверти.
Персонологія
В умовах змагання і конкуренції покращують свої результати. Мають організаторські здібності. Мають здатність легк
Флегматики
Флегматики сильні, врівноважені та інертні. Мають низький рівень активності поведінки, повільні, посидючі, спокійні, стримані, рівні, наполегливі, м'які. Зберігають спокій навіть у важких життєвих
Меланхоліки
Меланхоліки характеризуються слабкою, неврівноваженою і інертною нервовою системою. Мають низький рівень активності, стримані, переживають страх перед новою ситуацією. Потрапляючи в нові умови, во
Персонологія
Отже, відмінності за темпераментом — це насамперед відмінності за своєрідністю динамічних проявів психіки, а не за рівнем її можливостей. Особливості темпераменту зумовлюю
Список літератури
1. Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихологичес-
кого анализа. — М.: Смысл, 2001. — С. 240-264.
2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Ку
Характер
6.1. Поняття про характер та його провідні риси.
6.2. Історія вчення про характер.
6.3. Типологія характеру:
6.3.1. Типи орієнтацій характеру;
6.
Типи орієнтацій характеру
Типи орієнтацій характеру запропонував у середині XX ст. Еріх Фромм, автор культурного, або гуманістичного психоаналізу. Він виділив такі чотири типи орієнтацій: рецептивну, експлуататорськ
Персонологія
і їхньою реалізацією, тобто людина не намагається реалізувати свої задатки, незважаючи на сприятливі зовнішні обставини.
Причиною психопатій може бути несприятлив
Персонологія
перевтому депресивні явища можуть загостритися. В результаті з'являється відраза до розумової праці і навчання загалом, а також коливання самооцінки: вона в циклоїдів то в
Здібності
7.1. Поняття про здібності та їхню природу.
7.2. Види здібностей:
7.2.1. Загальні здібності;
7.2.2. Спеціальні здібності.
7.3. Ос
Персонологія
Здібності — це такі індивідуально-типологічні особливості особистості, які зумовлюють успішне виконання певного різновиду діяльності.Вони виявляються у шв
Персонологія
порівняно з іншими людьми, результатів діяльності. Це — індивідуальна своєрідність здібностей людини. Обдарованих людей є незначна кількість — всього 2 %.
Загальні здібності
Загальні здібності пов'язані з успішним виконанням будь-якого виду діяльності. Обдарована людина швидко оволодіває загальними поняттями, легко запам'ятовує та зберігає інформацію. Це дає змогу до
Персонологія
ти на нього, передбачаючи можливі зміни. Люди між собою різняться за способом використання свого інтелекту.
Англо-американський психолог Р. Кетптелл (70-ті
Персонологія
В основі властивостей творчого інтелекту лежать бісоціації — рекомбінація та об'єднання різнорідних, ніяк,
Спеціальні здібності
Спеціальні здібності виявляються у дуже різноманітних видах діяльності людини: академічній, технічній, мистецькій, моторній, соціальній, практичній.
Академічні здібності
Персонологія
ності. Вони охоче беруть участь в різноманітних конкурсах, турнірах, олімпіадах і т. п. змаганнях. Підвищена розумова активність пов'язана з непритаманною для дитячого ві
Персонологія
віддаляються від суспільства. Пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості; д
Принципи та стратегії навчання
Основними принципаминавчання обдарованих учнів і студентів має бути принцип індивідуального підходу та принцип адекватності у підборі робочих навчально-виховних програм.
Концептуальні моделі навчання обдарованих
Дослідники проблеми обдарованості дітей та юнаків вважають, що обдаровані учні (студенти) потребують створення для них спеціальних концептуальних моделей навчання. Популярною на сьогодні в Європі т
Персонологія
Модель «Вільний клас» спрямована на об'єднання багатьох програм: діти мають змогу одночасно займатись, наприклад, і читанням, і музикою, і конструюванням. Завдання вчителя
Сучасні технології навчання обдарованих
Моделі навчання обдарованих учнів та студентів реалізуються через конкретні технології навчання. Ефективними є визнані технології: «Найважчий перший крок», «Ущільнення навчальної програми» і «Нав
Особистість у соціальному оточенні
8.1. Поняття про спілкування; його структура та функції
Потреба у соціальних контактах є однією з найважливіших потреб людини, яка робить її людяною. Цю п
Особистість у соціальному оточенні
Особистість у соціальному оточенні
особисті риси. Приписування причин поведінки чи прояву особистісних рис людини різноманітним чинникам (внутрішнім та зовнішнім) з метою їхнього пояснення називають
Особистість у соціальному оточенні
■/ міжособистісне — спілкування між окремими особами (наприклад, між студентами). Якщо партнери спілкування мають схожі цінніс
Особистість у соціальному оточенні
те вкладали один й той самий зміст. Якщо це не так, вони домовитися між собою не зможуть;
S невербального, яке здійснюється за доп
Особистість у соціальному оточенні
дартів тощо. Звичайно жінки стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психічно врівноважені люди п
Особистість у соціальному оточенні
однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють один одному. Необхідною умовою успішного процесу спілкування є відповідність поведінки людей, що взаємодіють між с
Особистість у соціальному оточенні
характеру, наприклад, старостою курсу призначили малоконтакт-ну та тривожну людину;
S міжособистісними — найчастіше виникають у тих
Особистість у соціальному оточенні
8.6. Особливості спілкування під час екзамену
Для студентів особливе напруження спричинює спілкування з викладачами під час усних екзаменів. Відомо, що усп
Особистість у соціальному оточенні
найкраще запам'ятовує саме початок відповіді, найчастніше, через бажання відразу приблизно оцінити рівень знань ст
Список літератури
1. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопо-
нимания. — К., 1989.
2. МайерсД. Социальная психология. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2000. —
С
Особистість у соціальному оточенні
9. Соціальна психологія групи
9.1. Поняття про соціальну групу.
9.2. Види соціа
Особистість у соціальному оточенні
співпрацювати. Тому вони опиняються за межею міжособистісних стосунків. Найчастіша причина такого становища — психологічна несумісність з іншими членами групи.
Ва
Особистість у соціальному оточенні
•S колектив характеризується особистісно значущим і одночасно суспільно цінним змістом групової діяльності. Він має високий рівень згуртованості та домінування збі
Особистість у соціальному оточенні
Зараження ефективно діє у натовпі. Натовп — це тимчасове скупчення великої кількості людей, між якими можливий безпосередній контакт. У нат
Особистість у соціальному оточенні
вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, коли немає можливості застосувати якійсь інший спос
Характерні ознаки лідера та керівника
Лідер
Керівник
1. Неофіційна особа
1. Офіційна особа
2. Виникає стихійно
Особистість у соціальному оточенні
За характером діяльності може бути:
■S універсальний лідер займає позицію лідера під час виконання різноманітних виді
Особистість у соціальному оточенні
тичний лідер (від гр. harisma — божествений дар, благодать) — це лідер, якому його
Пізнавальні процеси особистості
лення, мовлення, уява, увага), ні емоційно-вольові. Більше того, якщо різко обмежити можливості людини відчувати будь-що, наприклад, раптово позбавити зору, слуху, нюху і
Екстероцептивні відчуття
Якщо подразники надходять із зовнішнього світу, і рецептори також знаходяться назовні організму, то такі відчуття називають екстероцептивними(від лат. exterior — зовнішній).
Інтероцептивні відчуття
Якщо сигнали йдуть із внутрішнього середовища організму, і рецептори також знаходяться у внутрішніх органах, такі відчуття називають інтероцептивними(від лат. intra — всеред
Пропріоцептивні відчуття
Якщо подразники йдуть від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суглобах, такі відчуття називають пропріоцептивними (від лат. proprius — власний). Вони інформують
Пізнавальні процеси особистості
Сприймання
11.1.Поняття про сприймання.
11.2. Основні теоретичні підходи до вивчення сприймань.
11.3.Види сприймання та їхня класифікація:
11.3.1.Класифікація за про
Класифікація за провідним аналізатором
Процес сприймання відбувається зазвичай за допомогою низки взаємодіючих аналізаторів, проте один із них завжди відіграє провідну роль. На цій підставі виділяють такі види сприймання: зорове, слухов
Класифікація за метою діяльності
Залежно від того, чи людина ставить перед собою мету сприйняти предмет, розрізняють мимовільне та довільне сприймання.
Мимовільне сприймання,або ненавмисне, виникає тоді,
Класифікація за основною формою існування матерії
Сприйняті нами предмети та явища існують у просторі, часі та русі. Відповідно до цього виділяють сприймання простору, часу та РУХУ-
Сприймання простору
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 5. Сприймання величини предмета залежно
Пізнавальні процеси особистості
Ілюзія віяла: на фоні радіальних ліній паралелі, які знаходяться ближче до центру, здаються випуклими, а далі від
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 11. Ілюзія стріли Ілюзія величини внутрішнього круга: якщо два круга однакового діаметру от
Пізнавальні процеси особистості
знань та досвіду. Осмислено сприйняти предмет чи явище означає назвати його, віднести до певної групи чи класу. Це демонструється наступним прикладом (див. рис. 20). Для
Список літератури
1. Барабанщиков В. А. Динамика зрительного восприятия. — М.:
Наука, 1990. - 238 с.
2. Гуйк Я. Восприятие движущегося объекта. — Таллин: Валгус,
1986. - 232
Пізнавальні процеси особистості
З розвитком кібернетики й обчислювальної техніки, а також програмування, вчені почали шукати більш оптимальні шляхи прийому, опрацювання і зберігання інформації в технічни
Пізнавальні процеси особистості
експериментально продемонстровано, що найміцніші зв'язки пам'яті утворюються у тому випадку, коли матеріал для запам'ятовування є метою діяльності.
У 70-х роках
Класифікація за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу
Наприкінці 60-х - на початку 70-х років XX ст. американські психологи Р. Аткінсон і М. Шиффрін запропонували трикомпонентну теорію пам'яті, у якій, залежно від тривалості закріпленн
Пізнавальні процеси особистості
щоб обсяг матеріалу, що повторюється, не перевищував обсягу пам'яті (7±2 одиниці). Якщо ж повторенняя є осмисленим, матеріал перекодовується у семантичний код і переходить
Класифікація за характером психічної активності
Залежно від характеру психічної активності (змісту, форми матеріалу) пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну.
Рухова пам'ять— це запам'ятовування
Класифікація за ступенем розуміння матеріалу
За ступенем розуміння матеріалу пам'ять поділяють на механічну і логічну. Механічна пам'ятьзадіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. У такому раз
Класифікація за характером цілей діяльності
За характером цілей діяльності пам'ять поділяють на мимовільну і довільну. Про мимовільну пам'ять(ненавмисну) говорять тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось запам'ята
Пізнавальні процеси особистості
мовільне — для дітей. Після того, як з'являється довільне запам'ятовування, мимовільне не втрачає свого значення і продовжує вдосконалюватися в різних формах людської ді
Пізнавальні процеси особистості
цей процес, використовують три способи заучування: частковий — матеріал запам'ятовується по частинах, які потім о
Збереження
Збереження— це тривале затримання в пам'яті матеріалу. Воно вимірюється тим часом, який минув від моменту завершення заучування до початку забування.
Збереження як процес
Відтоврення
Відтворення— це такий процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація збереженого матеріалу. Відтворення завжди вибіркове: не весь матеріал, що людина запам'ятала, вон
Пізнавальні процеси особистості
погіршується якість, виникають помилки при відтворенні або взагалі відтворення стає неможливими і, нарешті, неможл
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 22. Крива збереження (забування) Г. Ебб
Пізнавальні процеси особистості
пам'ять — це запам'ятовування думок, висловлених вербально. Механічна пам'ять задіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. Логіч
Список літератури
1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесе обучения. — М.: Про-
гресе, 1980. - С. 27-102, 295-307.
2. Грановская Р. М. Восприятие и модели памяти. — М.: Наука, 197
Мислення
13.1. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності.
13.2. Основні теоретичні підходи до вивчення мислення.
13.3. Види мислення та їхня класифікація:
13.
Суттєві ознаки чуттєвого та логічного пізнання
Чуттєве пізнання (відчуття та сприймання)
Логічне пізнання (мислення)
1. Відображаються конкретні властивості предметі
Пізнавальні процеси особистості
соціального чинника на процес мислення, то тут відомий ефект соціальної інгібіції — погіршення продуктивності діяльності, її швидкості та якості у присутності сторо
Пізнавальні процеси особистості
суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ
Пізнавальні процеси особистості
суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ
Пізнавальні процеси особистості
13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності
Класифікація мислення за ступе
На емоційну сферу людини
За характером задач, які розв'язуються, розрізняють:
S теоретичне мислення;
S практичне мислення.
Теоретичне мислення— це аналіз наукових п
Пізнавальні процеси особистості
За розгорненням розрізняють:
S дискурсивне мислення;
•/ інтуїтивне мислення.
Список літератури
1. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. — М.:
Изд-во МГУ, 1982. - С. 7-65, 184-270.
2. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. — М.: Прогресс, 1987. —
Мовлення
14.1. Поняття про мовлення та його функції. Білінгвізм.
14.2. Психолінгвістичні теорії мовлення.
14.3. Види мовлення:
14.3.1 Зовнішнє мовлення;
1
Характерні ознаки мови та мовлення
Мова
Мовлення
1. Явище духовної культури
1. Психічне явище
2. Система знаків та п
Пізнавальні процеси особистості
лодіння другою мовою неможливе без засвоєння норм і цінностей культури, що обслуговується цією мовою, бо крім самих слів потрібно знати ситуації, у яких вони використовуют
І4.3.1. Зовнішнє мовлення
Зовнішнє мовлення— це аудіальне чи візуальне мовне спілкування між людьми. Це є основним засобом комунікації у сумісній діяльності. За його допомогою люди впливають один на одного.
Пізнавальні процеси особистості
У складовому письмі знаки позначають окремі склади. Прикладом може бути санскрит (писемна мова давньої і середньовічної Індії), сучасне письмо Індії.
У
Внутрішнє мовлення
Внутрішнє мовлення— це вид беззвучної мовленнєвої діяльності людини. Кажучи образно, це «мовлення мінус звук». Його характеризує максимальна згорнутість граматичних структур та зм
Пізнавальні процеси особистості
У 50-х роках XX ст. російський вчений М. Жинкін висловив припущення, що породження мовленняґрунтується на задумі, який пов'язаний з універсальним п
Пізнавальні процеси особистості
винно знаходитися у реченні. Людина розуміє мовлення відповідно до розвитку її здатності самій створювати повідомлення на тому ж рівні інтеграції.
Описані рівні
Пізнавальні процеси особистості
комунікації. У 4 роки діти засвоюють всю усну граматику і починають говорити, переважно, правильно. До закінчення 6 років завершується практичне оволодіння лексичними і
Список літератури
1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Рад. школа,
1966. - 192 с
2. Белянин В. 77. Психолингвистические аспекты художественного
текста. - М.:
Пізнавальні процеси особистості
Між образами пам'яті та уявою також існують тісні взаємозв'язки. Якщо основне призначення пам'яті у тому, щоб якомога точніше зберегти минулий досвід людини, то основне
Список літератури
1. Беркенблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. - М.:
Политиздат, 1968. - 128 с.
2. Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте //
Пізнавальні процеси особистості
Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характеризує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характерологічна риса особистості, яку називають
Пізнавальні процеси особистості
те, що завдання ще не виконано, дію ще не завершено. Саме ці зворотні сигнали спонукають людину до продовження активної діяльності.
Однією із сучасних теорій ува
Пізнавальні процеси особистості
S установка: чим більша готовність до діяльності, тим краща увага;
S потреби: те, що збігається з потребами особистості, насамперед привертає увагу
Пізнавальні процеси особистості
людиною навколишнього світу. Він підносить чутливість органів чуття, прискорює процес сприймання, сприяючи ясності і чіткості відображення. Особливо виразною зовнішня уваг
Пізнавальні процеси особистості
вдяки тому, що види діяльності, які виконують водночас, автоматизовані і не вимагають контролю з боку свідомості.
Розподіл уваги залежить від ступеня ЇЇ концентр
Список літератури
1. Гальперин П. Я. К проблеме внимания // Хрестоматия по внима-
нию / Под ред. А. Н. Леонтьева и др. — М.: Изд-во МГУ, 1976. — С. 220-228.
2. Гільбух Ю. 3. Як учитис
Емоційно-вольова сфера людини
Психоорганічні теорії емоцій(У. Джеме, К. Лате, У. Кеннон, П. Бард, В. Вундт, кінець XIX ст.). Теорія Джемса-Ланге стверджу
Емоційно-вольова сфера людини
процес, у ході якого відбувається несвідома мобілізація інстинктивної енергії. Якщо вона не знаходить свого застосування у зовнішній активності людини, то розряджається у
На життєдіяльність людини
За рівнем організації вирізняють нижчі та вищі емоції. Нижчі емоціїбільш примітивні і пов'язані з інстинктивними потягами людини. Наприклад, це переживання, які виникають ун
Емоційно-вольова сфера людини
емоційний тон відчуттів1. Складні емоц
Класифікація залежно від потреб та цілей діяльності
Залежно від потреб і цілей діяльності емоції та почуття поділяють на альтруїстичні, комунікативні, глоричні, практичні, романтичні, гностичні, естетичні, гедонічні, акизитивні, пугнічні, м
Емоційно-вольова сфера людини
ження, колекціонування, радість від прибутків, приємне почуття від споглядання своїх накопичень. Пугнічні
Емоційно-вольова сфера людини
один із одним. Вони прагнуть покращити життя коханої людини, вони щасливі, коли разом, готові допомогти у важку хв
Емоційно-вольова сфера людини
відчуттів є індивідуальним проявом минулих емоцій. Так, один й той самий звук може викликати в одних людей приємні
Емоційно-вольова сфера людини
ливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтенсивного переживання тривоги, називають тривожн
Емоційно-вольова сфера людини
лювати ситуацію. Цьому може сприяти добра освіта, висока фахова підготовка, володіння багатьма навичками й уміннями, кон-тактність, компромісність, навички позитивного ми
Емоційно-вольова сфера людини
ражати свої переживання називають експресивністю. Засобами експресії емоцій та почуттів є мовлення (насамперед, інтонація, тембр, модуляція голосу)
Емоційно-вольова сфера людини
до чогось. Кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потягом і глибокою духовною прихильністю до
Список літератури
1. Василюк Ф. Е. Психология переживания: Анализ преодоления кри-
тических ситуаций. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 33-42.
2. Вильяме К. Тренинг по управлению с
Вольова діяльність особистості
18.1. Діяльність як форма активності особистості:
18.1.1. Структура діяльності;
18.1.2. Засоби діяльності;
18.1.3. Провідні види діяльності.
18.2
Структура діяльності
Індивідуальна діяльність людини охоплює два виміри: внутрішній і зовнішній. Внутрішня організація діяльності— це її мотиваційна, цільова та інструментальна основа. Мотив
Емоційно-вольова сфера людини
Засоби діяльності
Засобами, за допомогою яких здійснюється діяльність людини, є знання, уміння та навички. Це є продуктивні елементи діяльності. Знання— це сукупність відомостей людини про щось, її
Емоційно-вольова сфера людини
їхньої послідовності, або погіршенням ставлення самої людини до завдання.
S Під час формування нав
Провідні види діяльності
Діяльність людини є дуже різноманітною. Провідними видами діяльності, тобто такими, у яких формуються якісні новоутворення особистості у конкретний період життя, є спілкування, гра, учіння і праця
Емоційно-вольова сфера людини
обхідні для засвоєння досвіду людства й успішного початку трудової діяльності.
Праця— ц
Емоційно-вольова сфера людини
мує протилежну. Вирішальну роль при цьому відіграє інтелектуальна сфера людини;
S поява додатково
Емоційно-вольова сфера людини
має бути доступним: не надто простим, а й не надто складн
Розділ III. ОСОБИСТІСТЬ
У СОЦІАЛЬНОМУ ОТОЧЕННІ........................ 127
8. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ................................................................... 127
Розділ V. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА
ЛЮДИНИ........................................................... 313
17. ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ....................................................... 313
17.1. По
Новости и инфо для студентов