рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Особистість у соціальному оточенні

Особистість у соціальному оточенні - раздел Психология, ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ   •s Колектив Характеризується Особистісно Зна...


 


•S колектив характеризується особистісно значущим і одночас­но суспільно цінним змістом групової діяльності. Він має високий рівень згуртованості та домінування збігу мотивації. Його сут­тєвою ознакою є суспільна важливість мети та завдань, які реалі­зують його члени. Прикладом можуть слугувати окремі академічні групи вищих навчальних закладів, група митців, які працюють над одним творчим проектом тощо.

Залежно від цінності групових норм вирізняють:

■S групи членства — це групи, до яких реально належить індивід, однак норми яких для нього не є суттєвими;

S референтні групи це реально існуючі або уявні еталонні групи, погляди та норми яких є зразком для особи. Під їхнім впли­вом формуються життєві цілі та ідеали людини.

За розміром групи поділяють на:

•S малі групи — охоплюють від 2-3 до 30-40 осіб. Вони віднос­но стійкі, між членами групи, які поєднані спільними цілями, є міжособистісний контакт. Усі, хто до них належить, знають один одного особисто. У них людина проводить більшу частину свого життя. Кожна людина одночасно належить, як мінімум, до 5-6 ма­лих груп. Прикладом таких груп може бути академічна група сту­дентів, сім'я, релігійна група тощо. Взаємини в малих групах, як правило, жорстко не регламентовані. Проте практично її члени ут­ворюють первинне коло спілкування, або мікрогрупу, де підставою для спілкування є більш особисті чи ділові стосунки. Склад такої мікрогрупи, як правило, не перевищує 2-7 осіб.

Одним із найважливіших різновидів малої групи є сім'я — соціальна група, що ґрунтується на шлюбі чи кровній спорідненості і здійснює спільну життєдіяльність на основі спільного побуту, ма­теріальної і морально-психологічної взаємодопомоги. Найваж­ливішими функціями сім'ї є відтворення — збереження біологічної неперервності роду шляхом народження дітей; соціалізації — передача прийнятих у даному суспільстві стан­дартів поведінки і традицій; рекреаційна — відновлення сил, відпочинок від праці; релігійна — поєднання з Богом і церквою;

S великі групи — це групи, які складаються з більше, ніж 30-40 осіб, і об'єднані спільною метою. Члени групи особисто не знають один одного. Характер спілкування опосередкований і


здебільшого анонімний. Великі групи можуть бути неорганізова­ними і організованими. Неорганізовані великі групи виникають стихійно й існують відносно короткий період часу. Наприклад, на­товп під час демонстрації, публіка кінотеатру тощо. Організовані великі групи виникають організовано й існують порівняно довго. Вони можуть скластися у ході історичного розвитку суспільства. Наприклад, соціальні класи, національні групи, політичні партії, релігійні спільноти тощо. У таких групах існують специфічні регу­лятори соціальної поведінки, насамперед, соціальні норми, звичаї, традиції, ритуали тощо.

9.3. Етапи та параметри розвитку малої групи. Фази входження особистості в групу

Групи є динамічним утворенням. Вони виникають, розвивають­ся, розпадаються. Мала група проходить три етапи розвиткугрупової структури:

1. Група з неорганізованою структурою. На цьому етапі члени групи мало знайомі один з одним, але мають потребу встановити контакт. Вони взаємодіють лише з ділових питань, немає лідера і підгруп.

2. Група з централізованою неофіційною структурою. З'яв­ляється «ядро» групи, яке складається з 1-3 найавторитетніших осіб, які у майбутньому претендуватимуть на роль лідера. Спос­терігається рух одних членів групи до «ядра», а інших — від нього. Цей процес утвердження лідера супроводжується кризовими яви­щами, які слід розглядати як неминучий момент. Успішне подо­лання кризи допомагає розвиткові групи. Підгруп на цьому етапі ще немає.

3. Група з централізованою структурою і підгрупами. Остаточ­но утверджується лідер. З'являються підгрупи (2-7 осіб), які можуть виникати або на основі суперництва, або співпраці. У випадку суперництва подальше існування групи під загрозою; у випадку співпраці група інтегрується, і виникає почуття «ми».

На шляху успішного розвитку групи можуть виникнути такі перешкоди, як прагнення до домінування окремих її членів, не­усвідомлення необхідності співпрацювати, нерозуміння мети співпраці, надмірна ротація членів. Поява нових членів більш


Розділ III


Особистість у соціальному оточенні


 


оптимальна на завершальній фазі розвитку групи, коли промину­ла криза.

На кожному етапі свого становлення група досягає певного рівня розвитку. Параметрами групового розвиткує групова іден­тифікація, згуртованість і об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності.

Групова ідентифікація полягає у тому, що людина, спираю­чись на моральні принципи, ставиться до інших членів групи, як до самої себе, а до себе — як до інших. У такому разі протиставлен­ня «я» і «вони» заміняється поняттям «ми». Порушенням іден­тифікації є поведінка, коли в одній і тій самій ситуації до себе і до інших застосовують різні моральні норми.

Згуртованість групи характеризує систему її внутрішньогру-пових зв'язків, показуючи ступінь співпадіння оцінок, установок і позицій групи стосовно об'єктів (осіб, задач, ідей, подій), які для групи є найзначимішими. Крім того, що згуртованість характери­зує однорідність суджень членів групи стосовно певного питання, вона також пов'язана з частотою і міцністю комунікативних зв'язків в групі і взаємною привабливістю (атракцією) її членів. Чим більше членів групи подобаються один одному, тим приваб­ливіша група загалом і тим вища групова згуртованість. На основі згуртованості групи формується її ціннісно-орієнтаційна єдність, яка стосується наближення оцінок у моральній і діловій сферах, у підході до цілей і завдань сумісної діяльності.

Одним із аспектів групової згуртованості є сумісність людей — оптимальне поєднання якостей окремих людей упроцесі їхньої взаємодії, що сприяє успішному виконанню сумісної діяльності і вик­ликає внутрішнє задоволення.

У психології виділяють такі види сумісності:

S функціональна: подібність у швидкості перебігу психічних процесів;

■S фізична: схожість фізичних якостей людей (сили, витрива­лості тощо);

S психофізіологічна: подібність особливостей аналізаторних систем і властивостей нервової системи;

S психологічна: спільність психологічних характеристик людей;


S соціально-психологічна: спільність соціальних установок, цінностей, переконань, мети та інтересів.

Необхідною умовою для інтеграції індивіда в групі є функ­ціональна, фізична та психофізіологічна сумісність.

Об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за успіх і невдачі у груповій діяльності залежить від рівня розвит­ку групи. У групі високого рівня розвитку покладання відповідальності на окремих членів групи носить об'єктивний ха­рактер, а індивідуальний внесок кожного, незалежно від успіху чи невдачі сумісної діяльності, оцінюється правильно. У групі низь­кого рівня розвитку привабливих членів групи найчастіше вважа­ють такими, що привели до успіху, у непривабливих — до невдачі у сумісній діяльності; при успішній діяльності досягнення припи­сує собі кожен з її членів, а при неуспішній — перекладає відповідальність на інших або на об'єктивні обставини.

Якщо індивід стає частиною відносно сталої соціальної спільноти, він проходить три фази входження особистості в гру­пу:адаптацію, індивідуалізацію та інтеграцію.

Фаза адаптації передбачає засвоєння діючих у групі ціннос­тей і норм, зокрема норм спілкування, лексики, стилю одягу, інте­ресів тощо. Тим самим людина пристосовується до інших членів цієї спільноти і стає «такою, як всі». На цій фазі людина нама­гається нічим не виділятися, отже, має тимчасово відмовитися від деяких своїх індивідуальних відмінностей. Якщо людині не вдається подолати труднощі адаптаційного періоду, виникнуть всі підстави для формування конформності, залежності, безініціатив­ності, несміливості і невпевненості.

Фаза індивідуалізації породжується прагненням індивіда до максимальної персоналізації. Людина мобілізує всі свої внутрішні ресурси для того, щоби продемонструвати свою непо­вторну індивідуальність, наприклад, сміливість, спортивні досяг­нення, обізнаність стосовно тих чи інших сфер діяльності тощо. Це є прагнення виділитись, продемонструвати своє «Я». Якщо продемонструвати свої індивідуальні риси людині з тих чи інших причин не вдається, це сприяє формуванню таких особистісних риси, як негативізм, агресивність, підозріливість, завищена само­оцінка.


Розділ III


Особистість у соціальному оточенні


 


Фаза інтеграції виявляється у тому, що індивідуальні особли­вості людини приймаються і схвалюються спільнотою. В резуль­таті відбувається об'єднання індивіда зі спільнотою, поява упоряд­кованих взаємин між ним і групою. Якщо ж група не приймає індивідуальних проявів особи, настає дезінтеграція. її наслідком є ізоляція людини в групі і формування в особи егоцентричних рис характеру.

Для дитинства характерним є переважання адаптації над індивідуалізацією, для підлітків — індивідуалізації над адап­тацією, для юності — інтеграції над індивідуалізацією.

9.4. Феноменологія малих груп

Присутність членів групи по-різному впливає на кожного з них. Це відображено у різноманітних феноменах, які встановлені у соціальній психології: соціальної фасилітації, соціальної інгібіції, феномені Рингельмана, соціальних лінощів, зсуву ризику, групо­вої поляризації, духу групи, групового тиску.

Низка феноменів стосується ефективності групової діяльності. Феномен соціальної фасилітації це спонукання людини кра­ще виконувати прості або добре знайомі завдання у присутності інших; соціальної інгібіції погіршення виконання таких дій у присутності інших. З'ясовано, що присутність інших позитивно впливає на кількісні характеристики діяльності і негативно — на якісні. Згідно з феноменом Рингельмана коефіцієнт корисної дії кожного члена групи залежить від розміру групи і знижується у разі зростання її розміру. Виявлена також зворотня залежність між привабливістю групи для своїх членів і її розміром: чим більша група, тим менша її привабливість для членів групи. Феномен соціальних лінощів: люди докладають менше зусиль у тому ви­падку, коли об'єднують свої зусилля заради спільної мети, ніж у випадку індивідуальної відповідальності. Однак, якщо члени гру­пи друзі, вони байдикують менше.

Ціла низка феноменів стосується рішень, що приймає мала група. Феномен зсуву ризику: рішення, прийняті групою, є більш ризиковані, ніж індивідуальні рішення. Феномен групової поля­ризації: після обговорення погляди окремих членів групи зближу­ються і посилюють середню тенденцію стосовно прийнятого


рішення. Феномен духу групи: очевидно правильне рішення при­носиться в жертву одностайності групи. Члени групи стають інте­лектуально нечутливими до інших поглядів, зокрема до опонентів, а будь-яка альтернативна інформація блокується. Найвагомішими чинниками формування цього феномена є дуже висока згурто­ваність групи, яскраво виражене почуття «ми», ізоляція групи від альтернативного джерела інформації, несхвалення індивідуальних поглядів членів групи. У такому разі група стає жертвою своєї згуртованості. Це часто спричинює помилкові рішення, зокрема у політиці.

Одним із найпоширеніших є феномен групового тиску, або конформізму (від лат. conformis — подібний, відповідний). Він по­лягає у зміні особою своїх поглядів чи поведінки під реальним чи уяв­ним тиском групи. Феномен виникає тоді, коли є конфлікт між думкою індивіда і групи і цей конфлікт вирішується на користь групи. Конформізм породжує конформність, зовнішню або внутрішню. При зовнішній конформності індивід лише зовні приймає думку групи: його зовнішні дії відповідають тиску групи, однак внутрішньо людина не згодна. Таку поведінку ще називають поступливою. При внутрішній конформності індивід дійсно під тиском інших засвоює думку більшості.

Перший експеримент, який продемонстрував феномен кон­формізму, провів американський психолог С. Аш (1951). Групі сту­дентів (7-9 осіб) запропонували порівняти довжину відрізків. Кожному дали дві картки: у праву і ліву руку. На картці у лівій руці був зображений один відрізок; у правій — три, з яких один за довжиною дорівнював відрізкові у лівій картці. Два інших були коротшими і довшими. Досліджувані мали визначити, який з відрізків із правої картки однаковий за довжиною відрізку у лівій.

У першій частині досліду, під час індивідуального виконання, завдання вирішували вірно. У другій частині досліду утворили так звану «підставну групу». Експериментатор заздалегідь домовився зі всіма учасниками, крім одного («наївний суб'єкт»), що вони бу­дуть відповідати невірно. Опитування розпочалось саме з цієї «підставної групи». Результати відповідей таких «наївних суб'єктів» були різні, однак більше третини (37 %) приймали нав'язаний більшістю погляд, демонструючи небажання відстою-


Розділ III


Особистість у соціальному оточенні


 


вати власний погляд за умов, коли це не збігалося з думками інших учасників експерименту. Так було доведено існування конформізму.

Конформізм є виявом певної пасивності і безпорадності стосов­но групи. Здебільшого людина обирає конформну поведінку для того, щоб не бути відкинутою групою, однак можуть бути й інші причини. Схильність до конформізму залежить від:

S збільшення чисельності групи: збільшення числа членів гру­пи призводить до посилення колективного тиску, однак цей зв'язок не є прямо пропорційний. Так, 3-4 особи «тиснуть» більше, ніж дві, однак подальше зростання розміру групи до 10-15 осіб тиску практично не додає;

■S референтності групи: якщо група є еталонною для людини, важко з нею не погодитися;

S складу групи: важко протистояти групі, в якій є видатні люди або ж особи, які є загальновизнаними експертами в певній галузі;

S згуртованості групи: чим більше справ пов'язують членів групи між собою, тим сильнішим буде її тиск;

■S одностайності членів групи: наявність у даній групі хоча б не­значних розбіжностей у поглядах суттєво знижує рівень тиску;

■S фаховості людини: коли в галузі, відносно якої здійснюється тиск, особа не відчуває себе спеціалістом, тиск групи буде сильнішим;

•S статусу особи: чим нижчий статус у групі має певна особа, тим більша ймовірність, що вона займе конформістську позицію; чим вищий соціальний статус особи, яка зініціювала тиск, тим більший буде тиск;

S рівня самооцінки: чим нижчий рівень самооцінки, тим кон-формніша людина;

S складності проблеми: чим складніша проблема розв'язується групою, тим більший тиск групи;

S зрозумілості завдання: чим незрозуміліше сформульоване за­вдання, тим відчутніший буде тиск групи;

■S способу відповіді: при публічному способі відповіді кон-формність зростає;

S віку: в дітей конформність вища, ніж у дорослих;

S статі: в жінок конформність вища, ніж у чоловіків.


Не слід, однак, вважати, що всі люди за зазначених вище обста­вин змінюють свої погляди чи поведінку. Якщо людина глибоко переконана у своїй правоті, вона ніколи не стане конформною.

Конформна поведінка відіграє подвійну роль у життєдіяльності людини. З одного боку, якщо правильнішим є погляд групи, вона допомагає відкоригувати погляди людини; однак, з другого, вона заважає утвердженню незалежної поведінки та самостійних поглядів людини. Зв'язок особи з групою буде міцніший і три­валіший, якщо прийняття її норм відбувається на ґрунті внутрішнього схвалення, а не конформізму.

Окрім осіб, які схвалюють норми групи або ставляться до них конформно, існують також люди, готові протидіяти тиску групи, їх називають нонконформістами.Виділяють два основні типи нонконформістів: агресивних та творчих. Агресивні нонкон­формісти противляться майже всім пропозиціям групи. Керують ними комплекси вищості або меншевартості та ворожості. Творчі нонконформісти протистоять тенденціям «зрівнялівки» в групі. Оригінальні пропозиції такої людини можуть становити проблему для керівника групи, який часом неправильно трактує ініціативність творчого нонконформіста як загрозу для власної посади чи становища в групі.

9.5. Психологічні феномени у великих групах

Основними засобами впливу під час спілкування у великих групах є зараження, навіювання, переконання і наслідування.

Зараженнявиявляється у передачі свого стану або ставлення іншій людині чи групі людей, які несвідомо їх переймають. Напри­клад, релігійний екстаз, спортивний азарт. Зараження передається невербально через певні емоційні стани. В результаті людина підкоряється зразкам поведінки іншої людини. Зараження ефек­тивно діє у неорганізованій спільноті, найчастіше у натовпі, і має дуже велику інтегруючу силу. Засобами впливу є висока енергети­ка поведінки людини, яка здійснює вплив, її артистизм, поступове зростання інтенсивності дії. Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим слабше діють механізми зараження. Отже, у сучасному суспільстві воно відіграє значно меншу роль, ніж на по­чаткових етапах історії людства.


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Т Б ПАРТИКО... ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ... Підручник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Особистість у соціальному оточенні

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Партико, Т. Б.
Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Б. Партико. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 416 с. ISBN 978-966-313-374-4. У підручнику «Загальна психологія» в

Передмова
це можна дізнатися, ознайомившись з темами «Мислення», «Мовлен­ня» і «Уява». Завершується розділ про пізнавальні психічні процеси темою «Увага», в якому розглянуто її можливості. Оста

Вступ до загальної психології
  Наступні покоління філософів античності та середньовіччя (Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель, Авіценна, Аверроес тощо), а також лікарів (Алкмеон, Гіппократ, Герофіл, Е

Вступ до загальної психології
  1.3. Об'єкт та предмет психології Об'єктомсучасної психології є психічні явища

Вступ до загальної психології
  радіоекологічного забруднення на сприймання індивідом «Я-об-разу», особливо у забруднених регіонах. Психологія спо

Список літератури
1. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. — М.:ЧеРо, 1996.-С. 9-134. 2. Губко А. Т. Роль Киево-Могилянской академии в зарождении пси-

Методи психології
2.1. Методи пояснення психіки людини. 2.2. Методи розуміння психіки людини. 2.3. Методи впливу на психіку людини. Метод психології— це спосіб наукового п

Вступ до загальної психології
  впливає на об'єктивність вияву психічних явищ. Наявність при­ладів та активне втручання в умови проведення та діяльність лю­дини порушує цілісність і природність її психік

Вступ до загальної психології
  радить, не дає ніяких рецептів. Результатом психологічного кон­сультування є подолання конкретних психологічних труднощів і особистісне зростання клієнта. Психоло

Список літератури
1. Готтсданкер Р. Основы психологичекого эксперимента. — М.: Изд- во Моск. ун-та, 1982. — 464 с. 2. Троицкий М. М. Современное учение о задачах и методах психоло-

Свідома сфера
У сучасній психології відсутня єдина концепція свідомості, а розуміння її природи дуже суперечливе. В історії сучасної філо­софії та психології одним із перших до поняття свідомості звер­нувся Рене

Вступ до загальної психології
  забезпечує сприятливий емоційний стан людини, стимулює діяльність, надає людині упевненості. Вона також підтримує гід­ність людини і дає моральне задоволення, гармонізує д

Несвідома сфера
Одну з найвпливовіших теорій несвідомого на початку XX ст. створив видатний австрійський психіатр і невропатолог Зигмунд Фройд. Його теорія — психоаналіз — була спрямована на пізнання психіч

Список літератури
1. Аллахвердов В. Сознание как парадокс. — СПб., 1999. — С. 30-34. 2. Бороздина Л. В. Что такое самооценка? // Психологический жур- нал. - 1992. - Т. 13. - № 4. - С.

Психологія особистості
4.1. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. 4.2. Теоретичні напрями персонології:   4.2.1. Психоаналітична теорія особистості; 4.2.2. Біхевіора

Персонологія
  відальність (наскільки людина надійна); поступливість (наскільки людина поступається іншим); відкритість пізнанню (наскільки людина прагне осягнути невідоме); екстравертов

Психоаналітична теорія особистості
Психоаналітична теорія особистості ґрунтується на уявленні про те, що людина є складною енергетичною системою з провідни­ми силами у несвідомій сфері. її запропонував австрійський психіатр та невро

Персонологія
  рання і негативне підкріплення, або схвалення і позитивне підкріплення. Наприклад, студента, який не виконав усіх

Гуманістична теорія особистості
Гуманістична теорія зосереджена на внутрішньому багатстві людини, на її самовдосконаленні. Сама сутність людини постійно спрямовує її до особистісного росту, творчості і самодостатності. Так, студе

Диспозиційна теорія особистості
Основним поняттям цієї теорії особистості є диспозиція. Дис­позиція (від лат. dispositio — розташування, розміщення) — це пси­хологічні чинники, які суб'єктивно визна

Діяльнісна теорія особистості
У 20-30-х роках XX ст. під впливом біхевіоризму сформува­лась діяльнісна теорія особистості. її почали розробляти російські та українські психологи Л. Виготський, С. Рубінштейн, О. Ле­он

Персонологія
  4.3.1. Структура особистості Зигмунда Фройда За Зигмундом Фройдом, особистість має три с

Структура особистості Карла Юнґа
Карл Юнґ у власній теорії психоаналізу, яку він назвав аналітичною психологією, запропонував свою структуру особис­тості. Він стверджував, що душа (в теорії К. Юнґа термін, ана­логічний особистості

Структура особистості Сергія Рубінштейна
Сергій Рубінштейн, російський психолог першої половини-се-редини XX ст., в структурі особистості виділяв спрямованість; знання, уміння, навички; індивідуально-типологічні особливості. Спрям

Структура особистості Костянтина Платонова
Російський психолог другої половини XX ст. Костянтин Плато­нов до структури особистості запропонував віднести чотири підсистеми: біологічно зумовлену, форм відображення, соціально­го досвіду та спр

Персонологія
  курсів, які навчаються далеко від дому і які не знайшли визнання серед ровесників. Також молоді люди мають потребу в інтимності — почуття близькості, яке виявляється в люб

Персонологія
  пов'язана з політикою, однак в них яскраво виражена тенденція до домінування. S Релігійні цінності. Такі люди зацікавлені у розумінні світу як єдиного ціло

Соціалізація та інтерналізація
Особистість людини формується шляхом соціалізації та інтер-налізації. Соціалізація — це засвоєння індивідом суспільно вироблених норм та правил поведінки. Ці норми і

Сенситивні та критичні періоди розвитку особистості
Як зазначалось вище, особистість людини розвивається нерівномірно у часі. На одних вікових етапах одні психічні проце­си чи властивості прискорюють свій темп, інші — уповільнюють. Крім того, одні й

Темперамент
5.1. Поняття про темперамент та його провідні риси. 5.2. Теорії темпераменту:   5.2.1. Гуморальна теорія; 5.2.2. Конституційна теорія; 5.2.3. Фізіо

Персонологія
  середовищем: фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути активною і пасивною, ініціативною і спокійною тощо. Про активність людини судять на основі запланова

Гуморальна теорія
У V ст. до н. є. грецький лікар Гіппократ зробив спробу з'ясу­вати, чим зумовлені індивідуальні відмінності перебігу фізичних і душевних захворювань. Він висловив думку, що

Конституційна теорія
Лідерами конституційної теорії темпераменту є німецький психіатр Е. Кречмер і американський учений У. Шелдон. У 1921 р. Е. Кречмер видав працю «Будова тіла та характер», у я

Фізіологічна теорія
Фізіологічну теорію темпераменту запропонував російський фізіолог /. П. Павлов у 30-х роках XX ст. Вивчаючи умовно-рефлек- торні реації собак, він зі своїми

Регуляторна теорія
Регуляторну теорію темпераменту запропонував у другій поло­вині XX ст. польський психолог Я. Стреляу. Вона ґрунтується на традиціях Павлова. Темперамент тут розуміється як с

Холерики
Холерики сильні, рухливі і неврівноважені люди з переважан­ням збудження над гальмуванням. їм характерний високий рівень активності, енергійності і наполегливості. За спрямованістю — ек­страверти.

Персонологія
  В умовах змагання і конкуренції покращують свої результати. Ма­ють організаторські здібності. Мають здатність легк

Флегматики
Флегматики сильні, врівноважені та інертні. Мають низький рівень активності поведінки, повільні, посидючі, спокійні, стри­мані, рівні, наполегливі, м'які. Зберігають спокій навіть у важких життєвих

Меланхоліки
Меланхоліки характеризуються слабкою, неврівноваженою і інертною нервовою системою. Мають низький рівень активності, стримані, переживають страх перед новою ситуацією. Потрапляю­чи в нові умови, во

Персонологія
  Отже, відмінності за темпераментом — це насамперед відмінності за своєрідністю динамічних проявів психіки, а не за рівнем її можливостей. Особливості темпераменту зумовлюю

Список літератури
1. Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихологичес- кого анализа. — М.: Смысл, 2001. — С. 240-264. 2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Ку

Характер
6.1. Поняття про характер та його провідні риси. 6.2. Історія вчення про характер. 6.3. Типологія характеру:   6.3.1. Типи орієнтацій характеру; 6.

Типи орієнтацій характеру
Типи орієнтацій характеру запропонував у середині XX ст. Еріх Фромм, автор культурного, або гуманістичного психоаналізу. Він виділив такі чотири типи орієнтацій: рецептивну, експлуата­торськ

Персонологія
  і їхньою реалізацією, тобто людина не намагається реалізувати свої задатки, незважаючи на сприятливі зовнішні обставини. Причиною психопатій може бути несприятлив

Персонологія
  перевтому депресивні явища можуть загостритися. В результаті з'являється відраза до розумової праці і навчання загалом, а також коливання самооцінки: вона в циклоїдів то в

Здібності
7.1. Поняття про здібності та їхню природу. 7.2. Види здібностей:   7.2.1. Загальні здібності; 7.2.2. Спеціальні здібності.   7.3. Ос

Персонологія
  Здібності — це такі індивідуально-типологічні особливості особистості, які зумовлюють успішне виконання певного різновиду діяльності.Вони виявляються у шв

Персонологія
  порівняно з іншими людьми, результатів діяльності. Це — індивідуальна своєрідність здібностей людини. Обдарованих лю­дей є незначна кількість — всього 2 %.

Загальні здібності
Загальні здібності пов'язані з успішним виконанням будь-яко­го виду діяльності. Обдарована людина швидко оволодіває загаль­ними поняттями, легко запам'ятовує та зберігає інформацію. Це дає змогу до

Персонологія
  ти на нього, передбачаючи можливі зміни. Люди між собою різняться за способом використання свого інтелекту. Англо-американський психолог Р. Кетптелл (70-ті

Персонологія
  В основі властивостей творчого інтелекту лежать бісоціації — ре­комбінація та об'єднання різнорідних, ніяк,

Спеціальні здібності
Спеціальні здібності виявляються у дуже різноманітних видах діяльності людини: академічній, технічній, мистецькій, моторній, соціальній, практичній. Академічні здібності

Персонологія
  ності. Вони охоче беруть участь в різноманітних конкурсах, турнірах, олімпіадах і т. п. змаганнях. Підвищена розумова ак­тивність пов'язана з непритаманною для дитячого ві

Персонологія
  віддаляються від суспільства. Пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості; д

Принципи та стратегії навчання
Основними принципаминавчання обдарованих учнів і студен­тів має бути принцип індивідуального підходу та принцип адек­ватності у підборі робочих навчально-виховних програм.

Концептуальні моделі навчання обдарованих
Дослідники проблеми обдарованості дітей та юнаків вважають, що обдаровані учні (студенти) потребують створення для них спеціальних концептуальних моделей навчання. Популярною на сьогодні в Європі т

Персонологія
  Модель «Вільний клас» спрямована на об'єднання багатьох програм: діти мають змогу одночасно займатись, наприклад, і читанням, і музикою, і конструюванням. Завдання вчителя

Сучасні технології навчання обдарованих
Моделі навчання обдарованих учнів та студентів реалізуються через конкретні технології навчання. Ефективними є визнані тех­нології: «Найважчий перший крок», «Ущільнення навчальної про­грами» і «Нав

Особистість у соціальному оточенні
  8.1. Поняття про спілкування; його структура та функції Потреба у соціальних контактах є однією з найважливіших по­треб людини, яка робить її людяною. Цю п

Особистість у соціальному оточенні
 

Особистість у соціальному оточенні
  особисті риси. Приписування причин поведінки чи прояву особистісних рис людини різноманітним чинникам (внутрішнім та зовнішнім) з метою їхнього пояснення називають

Особистість у соціальному оточенні
  ■/ міжособистісне — спілкування між окремими особами (на­приклад, між студентами). Якщо партнери спілкування мають схожі цінніс

Особистість у соціальному оточенні
  те вкладали один й той самий зміст. Якщо це не так, вони домови­тися між собою не зможуть; S невербального, яке здійснюється за доп

Особистість у соціальному оточенні
  дартів тощо. Звичайно жінки стоять чи сидять ближче до співроз­мовника, ніж чоловіки. Психічно врівноважені люди п

Особистість у соціальному оточенні
  однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють один одному. Необхідною умовою успішного процесу спілкування є відповідність поведінки людей, що взаємодіють між с

Особистість у соціальному оточенні
  характеру, наприклад, старостою курсу призначили малоконтакт-ну та тривожну людину; S міжособистісними — найчастіше виникають у тих

Особистість у соціальному оточенні
  8.6. Особливості спілкування під час екзамену Для студентів особливе напруження спричинює спілкування з викладачами під час усних екзаменів. Відомо, що усп

Особистість у соціальному оточенні
  найкраще запам'ятовує саме початок відповіді, найчастніше, через бажання відразу приблизно оцінити рівень знань ст

Список літератури
1. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопо- нимания. — К., 1989. 2. МайерсД. Социальная психология. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2000. — С

Особистість у соціальному оточенні
  9. Соціальна психологія групи 9.1. Поняття про соціальну групу. 9.2. Види соціа

Особистість у соціальному оточенні
  співпрацювати. Тому вони опиняються за межею міжособистісних стосунків. Найчастіша причина такого становища — психологічна несумісність з іншими членами групи. Ва

Особистість у соціальному оточенні
  Зараження ефективно діє у натовпі. Натовп — це тимчасове скупчення великої кількості людей, між якими можливий безпосе­редній контакт. У нат

Особистість у соціальному оточенні
  вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, ко­ли немає можливості застосувати якійсь інший спос

Характерні ознаки лідера та керівника
  Лідер Керівник 1. Неофіційна особа 1. Офіційна особа 2. Виникає стихійно

Особистість у соціальному оточенні
  За характером діяльності може бути: ■S універсальний лідер займає позицію лідера під час вико­нання різноманітних виді

Особистість у соціальному оточенні
  тичний лідер (від гр. harisma — божествений дар, благодать) — це лідер, якому його

Пізнавальні процеси особистості
  лення, мовлення, уява, увага), ні емоційно-вольові. Більше того, якщо різко обмежити можливості людини відчувати будь-що, на­приклад, раптово позбавити зору, слуху, нюху і

Екстероцептивні відчуття
Якщо подразники надходять із зовнішнього світу, і рецептори також знаходяться назовні організму, то такі відчуття називають екстероцептивними(від лат. exterior — зовнішній).

Інтероцептивні відчуття
Якщо сигнали йдуть із внутрішнього середовища організму, і рецептори також знаходяться у внутрішніх органах, такі відчуття називають інтероцептивними(від лат. intra — всеред

Пропріоцептивні відчуття
Якщо подразники йдуть від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суглобах, такі відчуття назива­ють пропріоцептивними (від лат. proprius — власний). Вони інфор­мують

Пізнавальні процеси особистості
           

Сприймання
11.1.Поняття про сприймання. 11.2. Основні теоретичні підходи до вивчення сприймань. 11.3.Види сприймання та їхня класифікація:   11.3.1.Класифікація за про

Класифікація за провідним аналізатором
Процес сприймання відбувається зазвичай за допомогою низки взаємодіючих аналізаторів, проте один із них завжди відіграє провідну роль. На цій підставі виділяють такі види сприймання: зорове, слухов

Класифікація за метою діяльності
Залежно від того, чи людина ставить перед собою мету сприй­няти предмет, розрізняють мимовільне та довільне сприймання. Мимовільне сприймання,або ненавмисне, виникає тоді,

Класифікація за основною формою існування матерії
Сприйняті нами предмети та явища існують у просторі, часі та русі. Відповідно до цього виділяють сприймання простору, часу та РУХУ- Сприймання простору

Пізнавальні процеси особистості
  Рис. 5. Сприймання величини предмета залежно

Пізнавальні процеси особистості
  Ілюзія віяла: на фоні радіальних ліній паралелі, які знаходять­ся ближче до центру, здаються випуклими, а далі від

Пізнавальні процеси особистості
  Рис. 11. Ілюзія стріли Ілюзія величини внутрішнього круга: якщо два круга однаково­го діаметру от

Пізнавальні процеси особистості
  знань та досвіду. Осмислено сприйняти предмет чи явище означає назвати його, віднести до певної групи чи класу. Це демонст­рується наступним прикладом (див. рис. 20). Для

Список літератури
1. Барабанщиков В. А. Динамика зрительного восприятия. — М.: Наука, 1990. - 238 с. 2. Гуйк Я. Восприятие движущегося объекта. — Таллин: Валгус, 1986. - 232

Пізнавальні процеси особистості
  З розвитком кібернетики й обчислювальної техніки, а також програмування, вчені почали шукати більш оптимальні шляхи прийому, опрацювання і зберігання інформації в технічни

Пізнавальні процеси особистості
  експериментально продемонстровано, що найміцніші зв'язки пам'яті утворюються у тому випадку, коли матеріал для запам'ято­вування є метою діяльності. У 70-х роках

Класифікація за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу
Наприкінці 60-х - на початку 70-х років XX ст. американські психологи Р. Аткінсон і М. Шиффрін запропонували триком­понентну теорію пам'яті, у якій, залежно від тривалості закріплен­н

Пізнавальні процеси особистості
  щоб обсяг матеріалу, що повторюється, не перевищував обсягу пам'яті (7±2 одиниці). Якщо ж повторенняя є осмисленим, матеріал перекодовується у семантичний код і переходить

Класифікація за характером психічної активності
Залежно від характеру психічної активності (змісту, форми ма­теріалу) пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну. Рухова пам'ять— це запам'ятовування

Класифікація за ступенем розуміння матеріалу
За ступенем розуміння матеріалу пам'ять поділяють на ме­ханічну і логічну. Механічна пам'ятьзадіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. У такому раз

Класифікація за характером цілей діяльності
За характером цілей діяльності пам'ять поділяють на мимо­вільну і довільну. Про мимовільну пам'ять(ненавмисну) говорять тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось запам'ята

Пізнавальні процеси особистості
  мовільне — для дітей. Після того, як з'являється довільне за­пам'ятовування, мимовільне не втрачає свого значення і продов­жує вдосконалюватися в різних формах людської ді

Пізнавальні процеси особистості
  цей процес, використовують три способи заучування: частко­вий — матеріал запам'ятовується по частинах, які потім о

Збереження
Збереження— це тривале затримання в пам'яті матеріалу. Во­но вимірюється тим часом, який минув від моменту завершення заучування до початку забування. Збереження як процес

Відтоврення
Відтворення— це такий процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація збереженого матеріалу. Відтворення завжди вибіркове: не весь матеріал, що людина запам'ятала, вон

Пізнавальні процеси особистості
  погіршується якість, виникають помилки при відтворенні або взагалі відтворення стає неможливими і, нарешті, неможл

Пізнавальні процеси особистості
  Рис. 22. Крива збереження (забування) Г. Ебб

Пізнавальні процеси особистості
  пам'ять — це запам'ятовування думок, висловлених вербально. Ме­ханічна пам'ять задіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ято­вується без його осмислення. Логіч

Список літератури
1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесе обучения. — М.: Про- гресе, 1980. - С. 27-102, 295-307. 2. Грановская Р. М. Восприятие и модели памяти. — М.: Наука, 197

Мислення
13.1. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності. 13.2. Основні теоретичні підходи до вивчення мислення. 13.3. Види мислення та їхня класифікація:   13.

Суттєві ознаки чуттєвого та логічного пізнання
  Чуттєве пізнання (відчуття та сприймання) Логічне пізнання (мислення) 1. Відображаються конкретні властивості предметі

Пізнавальні процеси особистості
  соціального чинника на процес мислення, то тут відомий ефект соціальної інгібіції — погіршення продуктивності діяльності, її швидкості та якості у присутності сторо

Пізнавальні процеси особистості
  суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ

Пізнавальні процеси особистості
  суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ

Пізнавальні процеси особистості
  13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності Класифікація мислення за ступе

На емоційну сферу людини
За характером задач, які розв'язуються, розрізняють: S теоретичне мислення; S практичне мислення. Теоретичне мислення— це аналіз наукових п

Пізнавальні процеси особистості
  За розгорненням розрізняють: S дискурсивне мислення; •/ інтуїтивне мислення.

Список літератури
1. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1982. - С. 7-65, 184-270. 2. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. — М.: Прогресс, 1987. —

Мовлення
14.1. Поняття про мовлення та його функції. Білінгвізм. 14.2. Психолінгвістичні теорії мовлення. 14.3. Види мовлення:   14.3.1 Зовнішнє мовлення; 1

Характерні ознаки мови та мовлення
  Мова Мовлення 1. Явище духовної культури 1. Психічне явище 2. Система знаків та п

Пізнавальні процеси особистості
  лодіння другою мовою неможливе без засвоєння норм і цінностей культури, що обслуговується цією мовою, бо крім самих слів потрібно знати ситуації, у яких вони використовуют

І4.3.1. Зовнішнє мовлення
Зовнішнє мовлення— це аудіальне чи візуальне мовне спілкування між людьми. Це є основним засобом комунікації у сумісній діяльності. За його допомогою люди впливають один на одного.

Пізнавальні процеси особистості
  У складовому письмі знаки позначають окремі склади. Прикла­дом може бути санскрит (писемна мова давньої і середньовічної Індії), сучасне письмо Індії. У

Внутрішнє мовлення
Внутрішнє мовлення— це вид беззвучної мовленнєвої діяль­ності людини. Кажучи образно, це «мовлення мінус звук». Його характеризує максимальна згорнутість граматичних структур та зм

Пізнавальні процеси особистості
  У 50-х роках XX ст. російський вчений М. Жинкін висловив припущення, що породження мовленняґрунтується на задумі, який пов'язаний з універсальним п

Пізнавальні процеси особистості
  винно знаходитися у реченні. Людина розуміє мовлення відповідно до розвитку її здатності самій створювати повідомлен­ня на тому ж рівні інтеграції. Описані рівні

Пізнавальні процеси особистості
  комунікації. У 4 роки діти засвоюють всю усну граматику і почина­ють говорити, переважно, правильно. До закінчення 6 років завер­шується практичне оволодіння лексичними і

Список літератури
1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Рад. школа, 1966. - 192 с 2. Белянин В. 77. Психолингвистические аспекты художественного текста. - М.:

Пізнавальні процеси особистості
  Між образами пам'яті та уявою також існують тісні взає­мозв'язки. Якщо основне призначення пам'яті у тому, щоб якомо­га точніше зберегти минулий досвід людини, то основне

Список літератури
1. Беркенблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. - М.: Политиздат, 1968. - 128 с. 2. Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте //

Пізнавальні процеси особистості
  Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характери­зує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характеро­логічна риса особистості, яку називають

Пізнавальні процеси особистості
  те, що завдання ще не виконано, дію ще не завершено. Саме ці зво­ротні сигнали спонукають людину до продовження активної діяльності. Однією із сучасних теорій ува

Пізнавальні процеси особистості
  S установка: чим більша готовність до діяльності, тим краща увага; S потреби: те, що збігається з потребами особистості, насампе­ред привертає увагу

Пізнавальні процеси особистості
  людиною навколишнього світу. Він підносить чутливість органів чуття, прискорює процес сприймання, сприяючи ясності і чіткості відображення. Особливо виразною зовнішня уваг

Пізнавальні процеси особистості
  вдяки тому, що види діяльності, які виконують водночас, автома­тизовані і не вимагають контролю з боку свідомості. Розподіл уваги залежить від ступеня ЇЇ концентр

Список літератури
1. Гальперин П. Я. К проблеме внимания // Хрестоматия по внима- нию / Под ред. А. Н. Леонтьева и др. — М.: Изд-во МГУ, 1976. — С. 220-228. 2. Гільбух Ю. 3. Як учитис

Емоційно-вольова сфера людини
  Психоорганічні теорії емоцій(У. Джеме, К. Лате, У. Кеннон, П. Бард, В. Вундт, кінець XIX ст.). Теорія Джемса-Ланге стверджу

Емоційно-вольова сфера людини
  процес, у ході якого відбувається несвідома мобілізація інстинк­тивної енергії. Якщо вона не знаходить свого застосування у зовнішній активності людини, то розряджається у

На життєдіяльність людини
За рівнем організації вирізняють нижчі та вищі емоції. Нижчі емоціїбільш примітивні і пов'язані з інстинктивними потягами людини. Наприклад, це переживання, які виникають ун

Емоційно-вольова сфера людини
  емоційний тон відчуттів1. Складні емоц

Класифікація залежно від потреб та цілей діяльності
Залежно від потреб і цілей діяльності емоції та почуття поділя­ють на альтруїстичні, комунікативні, глоричні, практичні, роман­тичні, гностичні, естетичні, гедонічні, акизитивні, пугнічні, м

Емоційно-вольова сфера людини
  ження, колекціонування, радість від прибутків, приємне почуття від споглядання своїх накопичень. Пугнічні

Емоційно-вольова сфера людини
  один із одним. Вони прагнуть покращити життя коханої людини, вони щасливі, коли разом, готові допомогти у важку хв

Емоційно-вольова сфера людини
  відчуттів є індивідуальним проявом минулих емоцій. Так, один й той самий звук може викликати в одних людей приємні

Емоційно-вольова сфера людини
  ливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтен­сивного переживання тривоги, називають тривожн

Емоційно-вольова сфера людини
  лювати ситуацію. Цьому може сприяти добра освіта, висока фахо­ва підготовка, володіння багатьма навичками й уміннями, кон-тактність, компромісність, навички позитивного ми

Емоційно-вольова сфера людини
  ражати свої переживання називають експресивністю. Засобами експресії емоцій та почуттів є мовлення (насамперед, інтонація, тембр, модуляція голосу)

Емоційно-вольова сфера людини
  до чогось. Кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потя­гом і глибокою духовною прихильністю до

Список літератури
1. Василюк Ф. Е. Психология переживания: Анализ преодоления кри- тических ситуаций. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 33-42. 2. Вильяме К. Тренинг по управлению с

Вольова діяльність особистості
18.1. Діяльність як форма активності особистості: 18.1.1. Структура діяльності; 18.1.2. Засоби діяльності; 18.1.3. Провідні види діяльності.   18.2

Структура діяльності
Індивідуальна діяльність людини охоплює два виміри: внутрішній і зовнішній. Внутрішня організація діяльності— це її мотиваційна, цільова та інструментальна основа. Мотив

Емоційно-вольова сфера людини
 

Засоби діяльності
Засобами, за допомогою яких здійснюється діяльність людини, є знання, уміння та навички. Це є продуктивні елементи діяль­ності. Знання— це сукупність відомостей людини про щось, її

Емоційно-вольова сфера людини
  їхньої послідовності, або погіршенням ставлення самої людини до завдання. S Під час формування нав

Провідні види діяльності
Діяльність людини є дуже різноманітною. Провідними видами діяльності, тобто такими, у яких формуються якісні новоутворен­ня особистості у конкретний період життя, є спілкування, гра, учіння і праця

Емоційно-вольова сфера людини
  обхідні для засвоєння досвіду людства й успішного початку трудо­вої діяльності. Праця— ц

Емоційно-вольова сфера людини
  мує протилежну. Вирішальну роль при цьому відіграє інтелекту­альна сфера людини; S поява додатково

Емоційно-вольова сфера людини
  має бути доступним: не надто простим, а й не надто складн

Розділ III. ОСОБИСТІСТЬ
У СОЦІАЛЬНОМУ ОТОЧЕННІ........................ 127 8. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ................................................................... 127

Розділ V. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА
ЛЮДИНИ........................................................... 313 17. ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ....................................................... 313 17.1. По

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги