Уява, яка супроводжує творчу діяльність і допомагає людині ство­рювати нові оригінальні образи, називається творчою.

Уява, яка супроводжує процес засвоєння вже створеного та опи­саного іншими людьми, називається відтворювальною,або репро­дуктивною.

Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява — творча, а в інженера, який згідно з усним описом або крес­ленням створює образ цієї машини, уява — репродуктивна.

Творча уява активізується там, де людина віднаходить щось нове — нові способи діяльності, створює нові, оригінальні, вартісні для сус­пільства матеріальні та духовні витвори.

Продукти творчої уяви, їх багатство і суспільна значущість без­посередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль для творчої уяви відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчо­го задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності.

Репродуктивна уява - це процес створення людиною образів но­вих речей на підставі їх усного опису або графічного зображення.

Потреба в репродукуванні образів дійсності - постійна і актуаль­на в житті та діяльності людини як свідомої суспільної істоти. Дуже важлива роль репродуктивної уяви для спілкування людей, яке знач­ною мірою зумовило її розвиток. Мовне описування явищ завжди вимагає від людини створення відповідних образів.

Репродуктивна уява потрібна під час читання художньої літера­тури, роботи з підручниками з географії, біології, анатомії тощо. Об-

рази предметів формуються також на підставі їх графічного опису, наприклад в інженерній справі, при користуванні схемами, картами.

Творча уява і репродуктивна уява тісно пов'язані між собою, пос­тійно взаємодіють і переходять одна в одну. Цей зв'язок виявляєть­ся в тому, що творча уява завжди грунтується на репродуктивній уя­ві, включає її елементи. З другого боку, складні форми репродуктив­ної уяви містять елементи творчої. Наприклад, у праці актора вті­лення сценічного образу є результатом діяльності творчої і водночас репродуктивної уяви.

Залежно від змісту діяльності уява поділяється на технічну, на­укову, художнюта інші різновиди, зумовлені характером праці людини.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та інші) образи — надзвичайно яскраві та детальні. Так, І. Репін, малю­ючи картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», писав: «Голова обертом іде від їхнього гумору та галасу». Флобер говорив, що він гостро відчував у себе в роті присмак миш'яку, коли опису­вав сцену самогубства мадам Боварі. Художнику, письменнику зав­дяки яскравості чуттєвих образів здається, що вони безпосередньо сприймають те, що зображують у своїх творах.

Для технічної уяви характерними є створення образів просторо­вих відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке ди­соціювання та об'єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше об'єднуються в кресленнях, схемах, на підставі яких потім створюються нові маши­ни, нові предмети.

Наукова уява знаходить свій вияв під час створення гіпотез, про­ведення експериментів, узагальнень для створення понять. Фанта­зія відіграє важливу роль під час планування наукового досліджен­ня, побудови експериментальної ситуації, передбачення ходу експе­рименту. При побудові наукової системи уява потрібна, щоб допов­нити відсутні, не визначені ще ланки в ланцюжку фактів.

Фантазія має велике значення для плідної творчої діяльності вче­ного. Без фантазії його праця може перетворитися на нагромаджен­ня наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на ре­альний поступ до нових винаходів, ідей, створення принципово но­вого в науці.

Особливою формою уяви є мрія.

Мрія — це процес створення людиною образів бажаного майбут­нього.

Мрія — необхідна умова втілення творчих задумів, коли образи уя­ви не можуть бути реалізовані негайно з об'єктивних або суб'єктив­них причин. За таких обставин мрія стає реальною спонукою, мо­тивом діяльності, завдяки яким стає можливим завершення розпо-

матої справи. Без мрії, зауважував Д.І. Писарев, неможливо було б зрозуміти, яка спонукальна сила змушує людину започатковувати і доводити до кінця великі і виснажливі за обсягом роботи в галузі мистецтва, науки та практичного життя.

Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та плану­вання діяльності. Ця її функція переконливо виявляється в худож­ній, творчій діяльності, державотворенні, розвитку суспільства. Яс­кравою ілюстрацією цього є твори Жуля Верна, в яких він геніаль­но передбачив витвори майбутньої технічної думки - підводний чо­вен, гелікоптер.

Мрії можуть бути реальними, дійовими та нереальними, безплід­ними. Дієвість мрії — потрібна умова втілення творчих задумів лю­дини, спрямованих на реальне перетворення дійсності. Такі мрії в певному розумінні є рушійною силою дій та вчинків людини, нада­ють їй більшої цілеспрямованості в житті, допомагають боротися з труднощами, протистояти несприятливим впливам.

Мрії можуть бути пустопорожніми, безплідними, «маніловськи-ми». Тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реаль­них життєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задово­лення своїх мрійницьких уподобань, роблять нездатною протистоя­ти негараздам реального буття.

Позитивний вплив на життя людини чинить лише активна, твор­ча мрія, вона збагачує життя людини, робить його яскравішим і ці­кавішим.

Уява і особистість

Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистос­ті, від усього її психічного життя. Особлива роль у створенні обра­зів уяви належить зацікавленням, потребам, світогляду особистос­ті, що наповнюють її духовний світ. З діяльністю уяви пов'язане формування ряду морально-психологічних якостей особистості -гуманності, чуйності, почуття обов'язку тощо. Зрозуміле, що ви­явити чуйність може людина, яка, знаючи життя та особливості рис характеру іншої людини, здатна уявити її душевний стан у певний момент.

У потужності та яскравості образів уяви виявляються типологіч­ні особливості вищої нервової діяльності. Уява — один із показни­ків, за якими І.П.Павлов поділяв людей на художній або миєли-тельний типи. Художник має справу з образами (зоровими, рухови­ми, слуховими тощо), що свідчить про переважання в його діяль­ності першої сигнальної системи, образного відображення світу.

Отже, уява не лише впливає на хід психічного життя людини, а й зумовлює формування важливих якостей її особистості.