Головні якості волі

Цілеспрямованість — одна з найважливіших вольових якостей особистості. Вона визначається принциповістю та переконанням людини і виявляється в глибокому усвідомленні нею своїх завдань і необхідності їх здійснювати. Цілеспрямованість виявляється в умін­ні людини керуватись у своїх діях не випадковими прагненнями, а постійними переконаннями, принципами.

Цілеспрямованість і принциповість особистості — підґрунтя її

сильної волі.

Люди без чіткої цілеспрямованості, котрі не мають міцних переко­нань, сталих принципів, якими б вони керувалися в своїй діяльності, часто-густо залежать від випадкових бажань, підпадають під вплив ін­ших людей. Поведінка нецілеспрямованих і непринципових людей ха­рактеризується слабкою волею. Без стійкого переконання та принци­пової спрямованості поведінки в людини не може бути й сильної волі.

Важлива вольова якість людини — її ініціативність, тобто здат­ність самостійно ставити перед собою завдання і без нагадувань і спонукань інших здійснювати їх.

Ініціативність людини характеризується дійовою активністю. Замало виявити ініціативу, беручись за виконання завдання, треба

його розв'язати, закінчити. Це можливо лише за належної актив­ності дій.

Істотними рисами волі людини є також рішучість, витриманість і наполегливість. Ці якості виявляються в умінні своєчасно та свідо­мо приймати рішення, особливо в складних обставинах, у гальму­ванні негативних прагнень і дій, у здатності людини перемагати труднощі, що виникають на шляху до досягнення мети. Ці риси лю­дини допомагають їй доводити до кінця кожну розпочату справу, до­лаючи всі перешкоди, які трапляються впродовж її виконання.

Великі справи, визначні наукові винаходи можливі лише за умо­ви наявності цих рис.

Наполегливість людини слід відрізняти від такої її риси, яка на­зивається впертістю.

Впертість — це необгрунтований, нічим не виправданий вияв во­лі, коли людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, незва­жаючи на обставини. Упертість є виявом не сили, а певніше слаб­кості волі. Приймаючи рішення, вперта людина заперечує розумні докази, не зважає на інтереси інших, суспільні інтереси і своїми ді­ями часто-густо завдає їм шкоди.

Упертість — негативна риса людини, тому треба вживати заходів щодо її усунення.

Важливою вольовою якістю людини є й самостійність. Самостій­ність волі виявляється в здатності людини критично ставитися до вчинків і дій як своїх власних, так і сторонніх, не підпадати під не­гативний вплив інших.

Самостійність — це результат високої принциповості людини, її ідейності та моральної витримки.

Навіюваність — це якість людини, протилежна самостійності. На­віюваність виявляється в тому, що людина легко підпадає під вплив інших людей. Навіюваність притаманна тим людям, які не мають власної думки, непорушних принципів, їхні переконання постійно змінюються. Вони некритично наслідують інших, вагаються між су­перечливими твердженнями, легко сприймають чужі погляди, але згодом і ці погляди змінюють на інші.

Люди, які легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, — це люди із слабкою волею.

Важливою вольовою рисою людини є самовладання. Воно вияв­ляється в здатності людини себе опановувати, скеровувати свою по­ведінку та свою діяльність.

Самовладання — важлива риса особистості, яку ми називаємо мужністю. Володіючи собою, людина сміливо береться за виконан­ня відповідального завдання, хоча і знає, що його виконання пов'язане з небезпекою для неї, навіть загрожує її життю. Самовла­дання — одна з умов дисциплінованої людини.

Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпуль­сивною. Люди, які не здатні себе опановувати, легко підпадають під вплив почуттів, часто порушують дисципліну, пасують перед труд­нощами, впадають у розпач.

Своєрідним виявом відсутності волі особистості є конформізм. Суть його в тому, що людина хоча і має власну думку, але легко її змінює під тиском групи, виявляє свою залежність від стороннього впливу, не обстоює своїх переконань.

Як показали дослідження, конформним особам властиві негнуч­кість психічних процесів, бідність ідей, знижена здатність володіти собою, поверхове уявлення про себе, їм бракує віри в себе, вони ви­являють більшу пасивність, навіюваність і залежність від інших.

Сукупність позитивних якостей волі, властивих людині, зумов­лює її силу волі. Як позитивні, так і негативні якості волі не є врод­женими. Вони розвиваються протягом життя та діяльності.

Слабка воля, причини цього і шляхи подолання

Відсутність волі так або так виявляють різноманітні фізичні та розумові дії. Характерними її ознаками є зниження рівня загальної активності, психічна млявість, вагання в тих випадках, коли необ­хідно діяти.

Люди, воля яких слабка, здебільшого не закінчують розпочатої справи, нездатні долати навіть незначні труднощі, відкладають спра­ву надалі. Вони легко відволікаються від важливої діяльності, беруть­ся за дрібні, непотрібні завдання. Вони не мають постійних зацікав­лень, цілеспрямованих інтересів, самостійності і критичного став­лення до себе та оточення.

Ці люди не мають власної думки, легко підпадають під вплив інших, легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, внаслі­док чого не впевнені у своїх діях. Вони здебільшого не виявляють ініціативи, хоча і певною мірою компетентні. Вони не здатні стри­мувати свої бажання, долати власні емоційні стани — гнів, страх,

афекти.

В екстремальних обставинах вони розгублюються, стають безпо­радними. Вони мрійники, і хоча часом подають цікаві пропозиції, проте не реалізують їх.

Слабка воля — це ознака конформності особистості, яка схильна уникати самостійних рішень, пасивно сприймає погляди інших, пристосовується до певних стандартів поведінки.

Випадки хворобливо слабкої волі мають назву «абулія».

Ослаблення волі зумовлюється багатьма причинами. У деяких ви­падках його спричиняють органічні або функціональні порушення діяльності кори великих півкуль головного мозку, особливо лобових

його ділянок, що виявляється в дисоціації, роз'єднаності образів дії та рухів, пасивності ідей, уявлень.

Причиною цього є різні хвороби і особливо вживання алкого­лю, наркотиків, які є причиною пасивності розумової діяльності, порушення гальмівної функції кори великих півкуль головного мозку, внаслідок чого активізуються підкоркові процеси, зокрема емоції.

Але слабкість волі типу класичної «обломовщини», «маніловщи­ни» зумовлена здебільшого вихованням. Обмеженість рухів і діяль­ності дітей, прагнення в усьому їм допомагати виховують їх пасив­ними. Надмірне опікування приводить дитину до того, що пасив­ність стає її звичкою, яку важко здолати в старшому віці.

Формування в дітей працьовитості, залучення до праці, спону­кання закінчувати розпочату справу є найважливішими засобами по­долання слабкої волі. Фізичне виховання, спорт, різноманітні види змагання значною мірою сприяють розвиткові активності, самовла­дання, сильної волі.