Головні властивості темпераменту

Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має свої властивості, які позитивно або негативно впли­вають на його поведінку. Розрізняють такі головні властивості тем­пераменту, як сенситивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованістьта інтровертованість.

Сенситивність- міра чутливості до явищ дійсності, що мають стосунок до особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціаль­ні події в одних людей спричинюють яскраві реакції, страждання, а другі ставляться до них спокійно, байдуже.

Відомий психолог Б.Г. Ананьев вважав, що сенситивність пов'язана з орієнтувальною рефлекторною діяльністю і є складовою структури темпераменту. Є підстави вважати, що існують не лише окремі різновиди чутливості як потенційні властивості окремих ана­лізаторів, а й загальний для певної людини спосіб чутливості, що є властивістю сенсорної організації людини загалом.

Сенситивність, на його думку, являє собою загальну, порівняно постійну особливість особистості, яка є характерною ознакою типу нервової системи людини і яка впливає на схильність людини до різних видів діяльності.


Реактивність— це особливість реагування особистості на різно­манітні подразники, що впливає на темп, силу та форму відповіді, а найяскравіше — на емоційну вразливість, і відбивається на ставлен­ні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе. Бурхли­ві реагування на успіх або невдачі в будь-якій діяльності познача­ються на різних особливостях темпераменту.

Реактивність як особливість темпераменту яскраво виявляється при психічних травмах — у реактивній депресії (пригніченість, за-гальмованість рухів та мовлення), в афективно-шокових реакціях (реагування на катастрофи, аварії, паніка), характерними для яких є або безладна рухова активність, або повна загаїьмованість, ступор.

Пластичністьвиявляється в здатності швидко пристосовуватися до обставин, що постійно змінюються. Певні сторони психічної ді­яльності перебудовуються або компенсуються завдяки пластичності вищої нервової діяльності. Слабкість, неврівноваженість або недос­татня рухливість типу нервової системи за належних умов життя та виховання набувають позитивних якостей.

Ригідність- особливість, протилежна пластичності, це склад­ність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, як­що цього вимагають обставини. У пізнавальній діяльності ригід­ність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті — в загальмованості, млявості, не­рухливості почуттів; у поведінці — в негнучкості, інертності моти­вів поведінки та морально-етичних вчинків за всієї очевидності їх недоцільності.

Резистентність— міра здатності чинити опір негативним або не­сприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявляєть­ся в умовах стресу, при значній напруженості в діяльності. Одні лю­ди здатні чинити опір найскладнішим умовам діяльності або обста­винам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціальна бра­вада), а другі розгублюються, легко відступають, нездатні продовжу­вати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляється, незважаючи на втому, на важкі умови праці.

Екстравертованістьта інтровертованість.Спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших — це екстравертованість, а на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення — ін­тровертованість. Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як влас­тивості темпераменту — це вияви динамічних, а не змістовних сто­рін особистості.

Екстравертованим типам властива сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з цим імпульсивність, гнучкість поведінки, іні­ціативність. У інтровертованого типу переважають слабкість та інер­тність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, то­му вони мають проблеми щодо соціальної адаптації.