Вчення І.П. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності спричинило істотні зміни наукового тлумачення темпераменту. Поєднання різної міри вияву сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири головні типи нервової системи, а саме:
1. Сильний, врівноважений, але рухливий - жвавий тип.
2. Сильний, врівноважений, інертний — спокійний, але малорух
ливий тип.
3. Сильний, неврівноважений тип з переважанням збудження над
гальмуванням — збудливий, нестриманий тип.
4. Слабкий тип.
Цю типологію нервової системи І.П. Павлов пов'язував з темпераментом. Вживаючи термінологію Гіппократа щодо темпераментів, він писав, що сангвінік — палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли в нього є багато цікавих справ, які його збуджують.
Флегматик - врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник.
Холерик — яскраво бойовий тип, задерикуватий, легко й швидко
збуджується.
Меланхолік — помітно загальмований тип нервової системи. Для нього кожне явище в житті стає гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, небезпечне.
Холеричний і меланхолійний темпераменти І.П. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викликати психопатологічні вияви — неврастенію в холерика та істерію в меланхоліка. У золотій середині, за висловом Павлова, перебувають сангвінічний та флегматичний темпераменти — їх врівноваженість є виявом здорової, по-справжньому життєвої нервової системи.
Але пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних особливостей нервової системи недостатньо.
Центральна нервова система функціонує у взаємозв'язку з ендокринною та гуморальною системами організму. Гіпофункція щитовидної залози, наприклад, спричиняє млявість, монотонність рухів, а гіперфункція мозкового придатка спричиняє зниження імпульсивності, вповільнення рухової реакції. Діяльність статевих залоз — статеве дозрівання, старіння, кастрація — помітно позначається на функціях усього організму, в тому числі й на особливостях темпераменту. Невмотивовані вчинки підлітків — це динамічні вияви темпераменту під впливом статевого дозрівання.