Вплив темпераменту на діяльність людини

Діяльність (трудова, навчальна, ігрова) вимагає не лише певного рівня знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку лю­дини, а й наявності певних типологічних особливостей нервової системи, а, отже, й темпераменту.

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рухливість нервової системи (темпераменту) людини виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Коли необ­хідна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де потрібно виявити співчутли­вість, лагідність, там краще впорається слабкий тип нервової сис­теми.

Неврівноваженість холерика йому шкодить, коли потрібні витри­маність, терплячість. Надмірно повільний темп рухів, повільне, мо­нотонне мовлення флегматика не сприяє успіху діяльності, яка ви­магає значної рухливості, швидкості впливу на інших.

Слабкість збудливості та загальмовані дії, властиві меланхолі­ку, призводять до боязкості, нерішучості, порушують контактність з іншими. Схильність сангвініка захоплюватися новим, його нудь­гування впродовж одноманітної, хоча й важливої діяльності змен­шує активність діяльності, постійно спричиняє потяг до нового, модного.

Дослідженнями Б.М. Теплова, В.Д. Небиліцина, Е.А. Голубєвої доведено, що на грунті однакових властивостей вищої нервової ді­яльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності — силу дій, у не-врівноваженого — врівноваженість, у інертного — жвавість, рухли­вість. Такі зміни можливі під впливом змістовного аспекту діяль­ності.

Вправи допомагають досягти певного рівня гальмування, слаб­кості, інертності або нестриманості рухів, але перетворені в такий спосіб позитивні дії (сила, врівноваженість, рухливість) не усувають вродженої слабкості, неврівноваженості або інертності нервової ді­яльності.

За екстремальних умов звичне здебільшого втрачає свою силу і вступають у дію природні особливості типу нервової системи, при­таманної людині — слабкість, гальмівність, збудливість, які виявля­ються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, надмірній збудливості, втраті самовладання.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від ти­пу вищої нервової діяльності, що є складовою структури її темпера­менту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на особливості темпераменту.