Здібності виявляються у всіх сферах діяльності людини.
Вони поділяються за змістом і характером діяльності. Так, вирізняються здібності до навчання, малювання, музики, спорту, науки, організації, до конструювання, артистичні, педагогічні здібності тощо. У різних сферах діяльності здібності мають багато спільного і разом з тим мають специфічні риси.
Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) — це синтетична властивість людини, яка включає цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні.
Структура синтетичної сукупності психічних якостей, що постають як здібності, визначається конкретною діяльністю і є різною для різних видів діяльності. Стверджувати, що певну (окрему) якість можна розглядати як «еквівалент» здібностей, неправомірно.
Вивчаючи конкретно-психологічну характеристику різних здібностей, можна виокремити в них більш загальні здібності(здатність виконувати не лише певний вид діяльності, а й певні її різновиди) та спеціальні(здатність виконувати певну, спеціальну діяльність); ці якості не слід протиставляти.
Загальними називаються здібності, які певною мірою виявляються в усіх різновидах діяльності - навчанні, праці, грі, розумовій діяльності тощо. Люди, що мають загальні здібності, легко переходять від одного різновиду діяльності до другого, використовуючи наявні засоби для їх виконання. В учнів загальні здібності виявляються в успішному опануванні різних навчальних дисциплін.
Спеціальні здібності виявляються в спеціальних різновидах діяльності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей. Так, уява — важлива ознака літературних здібностей, музичний слух — підґрунтя музичних здібностей. Загальні та спеціальні здібності взаємопов'язані, вони доповнюють одні одних.
Серед видатних діячів було багато людей, які у своїй діяльності поєднували високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (М.В. Ломоносов, Т.Г. Шевченко, М.Ю. Бородін та ін.).
До загальних властивостей особистості, які в умовах діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують приналежність (за І.П.Павловим) людини до одного з трьох типів:
«художнього», «мислительного» та «середнього».
Ця класифікація грунтується на відносному переважанні функціонування першої або другої сигнальних систем. Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує «художній» тип, другої — «мислительний». Рівновага обох систем дає «середній» тип.
Властивістю «художнього» типу є яскравість образів, вразливість, емоційність. Такі люди мають схильність до діяльності художника, скульптора, музиканта, актора тощо.
Людина «мислительного» типу виявляє вміння оперувати абстрактними поняттями, математичними залежностями.
Проте слід зазначити, що наявність поділу людей на «художній» та «мислительний» типи не означає невисокий рівень інтелектуальної діяльності в «художнього» або, навпаки, слабкості конкретних вражень у «мислительного» типу. Ідеться про відносне переважання.
При цьому треба зауважити, що в людини діяльність другої сигнальної системи є провідною, вона абсолютно переважає першу сигнальну систему.
До часткових властивостей, які, поєднуючись певним чином, складають структуру здібностей, належать:
а) уважність людини, її здатність тривалий час постійно зосеред
жуватися на завданні, об'єкті своєї діяльності — чим складніше зав
дання, тим більшої зосередженості воно вимагає;
б) чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість.
Так, у здатності до малювання важливу роль відіграє чутливість до кольорів, до їх відтінків і поєднань, здатність охоплювати й передавати пропорції.
У структурі музичних здібностей необхідним компонентом є музичний слух, який включає, передусім, чутливість до різноманітних змін частоти звуків. Психолог Б.М. Теплов, який спеціально досліджував музичні здібності, встановив, що важливими складовими музичних здібностей є:
а) почуття ритму;
б) мелодійний слух (що виявляється в особливому сприйманні
мелодії);
в) чутливість до інтонацій;
г) гармонійний слух (що виявляється в сприйманні акордів).
Кожна здібність передбачає наявність певних якостей пам'яті людини: швидкості, міри вияву, повноти запам'ятовування та відтворення.
Особливо важливу роль у структурі здібностей відіграє здатність людини мислити, виявляти непомітні безпосередньо зв'язки та відношення. Важливе значення тут мають такі якості мислення, як широта, глибина, якість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість. Наприклад, дослідження В.А. Крутецьким здібностей школярів до математики виявили важливу роль таких компонентів, як здатність до:
а) швидкого узагальнення великого обсягу математичного мате
ріалу (узагальнення без попереднього тренування);
б) швидкого згортання, скорочення процесу міркування впро
довж розв'язування математичних задач;
в) швидкого переключення напряму думки від прямого до зво
ротного під час вивчення математичного матеріалу.
Якості мислення та пов'язаного з ним мовлення посідають важливе місце в структурі здібностей.
Здібності включають не тільки різноманітні пізнавальні, а й емоційні властивості. Музичні здібності грунтуються на особливості емоційної реакції, музичному враженні (Б.М. Теплов); здібностям до наукової діяльності також властива висока емоційність. І.П. Павлов казав: «Будьте пристрасні у вашій роботі, у ваших шуканнях».
Існує тісний зв'язок здібностей з вольовими якостями — ініціативністю, рішучістю, наполегливістю, вмінням володіти собою, переборювати труднощі. П.І. Чайковський писав; «Весь секрет у тому, що я працюю щоденно й акуратно. Стосовно цього я маю залізну волю і, коли немає особливої наснаги до занять, завжди вмію змусити себе і захопитися».
Тому здібності, як властивість, мають складну структуру. Це своєрідне й відносно постійне поєднання низки психічних властивостей людини, що зумовлює можливість успішного виконання певної діяльності. Недостатній розвиток окремих властивостей може компенсуватися.
Наприклад, люди, в яких відсутній слух і зір, компенсують це посиленою тактильною, нюховою, вібраційною чутливістю.
Здібності людей — продукт їхнього суспільне-історичного розвитку. Вони виникли й розвинулися в процесі історичного розвитку і життя людей під впливом його вимог.
Праця виявляла здібності людей, у праці вони розвивалися і формувалися. Здібності є умовою і продуктом праці.
Кожному етапу історичного розвитку людства відповідає певний рівень розвитку здібностей.
У процесі діяльності люди здобувають знання, опановують уміння, навички, що є необхідною умовою розвитку їх здібностей. В умовах науково-технічного прогресу здібності змінюються, з'являються нові їх різновиди.
Формування здібностей залежить від рівня розвитку культури суспільства. Поділ праці зумовлює диференціацію, спеціалізацію здібностей. Розвиток здібностей особистості цілком залежить від попиту, на який, у свою чергу, впливає поділ праці, що зумовило спеціалізацію освіти людей.