Психологія установки

Психологічна установка — теорія, розроблена грузинським пси­хологом Д.М.Узнадзе. Вона розкриває закономірності неусвідом­люваної регуляції психічних станів, що забезпечують людині го­товність діяти, виконувати певну діяльність задля вдоволення власних потреб.

У класичному варіанті установки людини — це первинна неусві-домлювана реакція на ситуацію, в якій вона усвідомлює і розв'язує завдання. Отже, основною умовою створення актуальної установки є: а) потреби, б) ситуації і в) процес вдоволення потреби або вирішення зав­дання, У разі виникнення одних і тих самих умов, установка спромож­на закріплюватися, і тоді створюється фіксована установка, яка звіль­няє свідомість людини від прийняття рішення діяти так, а не інакше.

Залежно від того, на який компонент діяльності спрямована ус­тановка, виділяють три рівні регуляції діяльності людини:

1) смислові установки, коли їх предметом стає мотивація ді­
яльності;

2) цільові установки — усвідомлення продукту, який має бути
створений внаслідок діяльності;

3) операційні установки — здатність здійснювати регуляцію діяль­
ності відповідно до умов її виконання.

Функції установки, її ефекти і зміст розкриваються в саморегу­ляції діяльності:

по-перше, установка визначає сталий, послідовний, цілеспрямо­ваний процес здійснення дій, тобто є механізмом стабілізації, який зберігає їх спрямованість у безперервно змінних умовах діяльності;

по-друге, фіксована установка звільняє свідомість людини від не­обхідності приймати рішення і довільно контролювати дії в стандар­тних і відомих умовах;

по-третє, установка може стати фактором, що обумовлює інер­тність, задубілість, скутість дій, призводить до труднощів у присто­суванні до нових умов виконання діяльності.

Вітчизняна психологія розглядає механізми установки як вихід­ну позицію принципу цілісності психічного життя особистості, вза­ємозв'язку психічних процесів і властивостей, розвитку особистості в процесі навчання та виховання, соціальної зумовленості психічно­го життя людини.