Головні риси типового характеру

Людина - носій характеру. Риси її характеру впливають на діяль­ність, стосунки, способи дій у найширшому їх розумінні — в роди­ні, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове створює фон для індивідуальних виявів рис характеру, і вияв невлас­тивих більшості членів певної соціальної групи рис характеру ви­кликає заперечення, осуд.

Особливості типового характеру виявляють позитивне або нега­тивне ставлення: 1) до праці, 2) до інших людей, 3) до самої себе, 4) до предметів та явищ дійсності.

Ставлення до праціє однією з найістотніших рис характеру лю­дини. Його виявляє повага до праці, працелюбність або ж зневага до праці та працівників. Важливі риси ставлення до праці — акурат­ність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.

Ставлення до інших людейвиникає в контактах між особистостя­ми і зумовлюється суспільними умовами життя, які складаються іс­торично і виявляються в колективі. Рисам характеру, які виявляють ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіатив­ність змісту і форми, залежність від рівня культурного розвитку на­роду та духовного багатства особистості.

Ставлення до інших людей має оцінний характер, в якому інтелек­туальне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис харак­теру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до лю­дей виражається в різному змісті рис характеру та різній формі їх ви­яву. Схвалення й осуд, підтримка і заперечення можуть бути висловле­ні у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улес­ливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо.


Ставлення до інших людей виявляється залежно від обставин і ха­рактеру оцінювання вчинків як в позитивних, так і в негативних ри­сах характеру. Серед позитивних рис характеру, притаманних культур­ній людині, е справедливість, дотримування слова, щедрість, добро­зичливість, чесність, принциповість. В їх основі лежать гуманістичні моральні якості людей, ідейні переконання, прогресивні прагнення.

До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гордість, схиль­ність до безпідставного кепкування та глузування, прискіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'яз­ковість, мізантропія. Негативні риси характеру дуже шкодять пози­тивному спілкуванню людей, їхньому прагненню до спільної бороть­би з несправедливістю, спілкуванню в праці.

Так або інакше ставлячись до вчинків і поведінки інших, лю­дина формує власні риси характеру за аналогією або протистав­ленням.

Ставленнядо самої себе - позитивне або негативне — залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогли­вість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати всі свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості.

Разом з тим деяким людям у ставленні до себе притаманні нега­тивні риси — нескромність, хвалькуватість, кар'єризм, гординя, са­мовпевненість, безпринципна покора, безпідставна зневага або зне­цінювання себе.

Серед рис характеру особливо помітні ті, які визначають ставлен­ня людей до речей, до природи. Ощадливість, дбайливість, акурат­ність, бережливість, дбайливе ставлення до природи підносять осо­бистість.

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього харак­теру виявляються настільки яскраво і своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують вияв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсив­ність певних рис людини називають їх акцентуацією.

Хоча акцентуація певних рис особистості за своєю загостреністю та своєрідністю вияву виходить за межі звичайного, їх не можна вва­жати патологічними. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентованість рис особистості, частота їх повторення можуть спри­чинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції.

Акцентованість рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження.


Акцентованість рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом інтересів, специфіки контактів у колективі, про­те, як свідчать дослідження, засадовими стосовно них є своєрідні вроджені індивідуальні особливості, що й створюють грунт для ви­никнення акцентуації за відповідних соціальних умов.

Розглянемо найбільш характерні вияви акцентуації. Застрявання в стані збудження, що свідчить про впертість, недовірливість, нетер­пимість до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди ви­являють відповідальність і розсудливість у веденні справ.

Педантизм виявляється в крайньому, нічим не виправданому формалізмі при виконанні справи, в дотриманні «букви», хоча цс й шкодить справі, у міркуванні типу «як би чогось не сталося».

Демонстративні характери виявляють себе нестримно, викручу­ються там, де потрібно погодитися, заперечують очевидне: «цс не­можливо», «я цього не розумію», хоча нічого «неможливого» та «не­зрозумілого» немає. За звичних умов такі особи здатні погоджувати­ся, досягати значних творчих успіхів.

Екзальтовані особистості надмірно захоплюються, вихваляють те, що не варте уваги, легко збуджуються в радощах або сумують аж до розпачу, їхні реакції на власні вчинки або вчинки інших людей є за­гострено емоційними, афективними.

Тривожні характери в усьому очікують на небезпеку, виявляють підвищену боязливість, соромливість, розгубленість, здатні сховати­ся від небезпечного, поступитися навіть слабшому, уникати його, якщо він погрожує.

Інтровсртовані особистості замкнуті, свої думки та пережи­вання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уни­кають контактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважа­ють, що аутизм підлітків більше властивий інтровертованим осо­бистостям.

Екстравертовані особистості прагнуть до спілкування, контактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються здебільшого на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджува­тися з усім, що їм пропонують.