Психомоторика працює поза тілом. З природою і ноосферою. У неї три основні функції:
1) інструмента для «зовнішніх робіт», завдяки якому а) людина-
виконавець ліпить раковину (як ластівка ліпить гніздо з власної жуй
ки); б) людина-ерудит насолоджується збиранням гармонійно побу
дованих предметів і явищ; в) творець, долаючи дискомфорт, робить
відкриття, винаходи, створює художні образи того, чого ще не було;
2) інструмента для створення інформації (сировину для інформа
ції людина бере поза тілом, а переробляє її механізмами душі: вико
навець на почуття відгукується стереотипом, ерудит-споживач — об-
разом-почуттям, творець почуття перетворює в думку);
3) інструмента для гармонізації самої себе (людина наближаєть
ся до власної гармонії: виконавець до спокійної, нечутливої совісті;
ерудит — до енциклопедичної пам'яті, коли дістає задоволення вже
не від самої гармонії, а від впізнавання її: «так, бачили-чули, чита
ли, їли, мали... — ми і це!..»; творець відчуває свою спорідненість з
будь-яким проявом природи і творить, як сама природа).