Психомоторика — жива система. До її складу входять такі відносно самостійні, але спеціалізовані складові:
1) ідеомоторика;
2) сенсомоторні процеси;
3) довільні моторні процеси — дії.
Ідеомоторні процеси виникають при уявленні бажаних рухів і дій або лише при наявності однієї думки про них. Ідеомоторний означає те, що образ, почуття або думка передаються назовні засобами моторики. Хоча процеси ідеомоторики не завжди помітні і виявляються тільки спеціальними приладами, все-таки їх роль у житті і діяльності важко переоцінити.
Чому? Вони здійснюють важливі функції психомоторики — готують і налагоджують майбутній рух, забезпечують здійснення і регулюють процес його виконання.
Сенсомоторні процеси забезпечують: ту або ту швидкість, точність і доцільність реагування (воно — реагування — не є дією, або не розв'язує задачу, а тільки змінює ситуацію) на впливи, що надходять до людини ззовні і вимагають відповідного захисту себе від небезпеки; регулювання сили зовнішніх впливів у технічних системах або для збереження власного життя.
Довільні моторні процеси психомоторики характеризують людину, визначаючи її вміння діяти, естетичність і майстерність її рухів, а також здатність до психомоторної творчості.