Рухи людини, її дії несуть свідомості сенсорне відображення самих себе. Але не всі рухи в процесі їх засвоєння відповідають критеріям гармонії, оптимальні за будовою і функціями. Будувати потрібно сенсомоторну культуру: оптимальну, гармонійну.
А яка вона? її треба впізнати серед безлічі можливих, всередині себе — сенсорно — у формі почувань. Пошуку гармонії рухів допомагають органи чуттів (сенсорні системи): вони здатні розрізняти предмети або явища залежно від організації їх структури; перевага надається тим, які ближнє до гармонійної цілісності. Вони викликають задоволення і навіть втіху, привертають до себе увагу, думки, ді-
яльну сторону розуму, притягують наче магніт, змушують знову і знову повертатися до себе.
Складність сенсорного пошуку гармонії рухів ще і в тому, що їх неможливо побачити ні на кому іншому. І механізму психомоторики доводиться розв'язувати складну задачу:
а) навпомацки, методом проб і помилок;
б) з установкою тільки на фізичні властивості рухів, наприклад
на силу;
в) проявляти рухову винахідливість — знаходити лінію наймен
шого опору рухам, підкоряючись привабливій силі гармонії.