Дія людини — генетичне вихідна одиниця аналізу психічного, пси­хічної реальності.

Про важливість поняття цілісності говорив І.М. Сеченов: «Пред­метом психології є цілісні акти, які обов'язково включають у свою структуру поряд зі «свідомими компонентами» зовнішнє подразнен­ня (сигнал) і руховий м'язовий компонент».

Проблема зародження думки, почуттів та уяви є проблемою поход­ження і розвитку чутливості та відчуттів, сприймання та мислення.

Рух людського тіла й мислення в діях людини - це одне й те са­ме. Тому рух не тільки і не стільки переміщення в просторі, часі та в силовому полі своєї дії, скільки оволодіння своїми почуттями, думкою, поняттям цього простору, часу, силового поля рухів, про­цес підпорядкування їх своїй наперед заданій меті.

Якщо проаналізувати будь-який вид психомоторних дій - від еле­ментарних до найскладніших (системи дій), то з'ясуємо, що вони визначаються: 1) задачею; 2) смислом, який треба осягнути; 3) цін­ністю продукту дій, передбаченого уявою. Тому живі рухи і дії - май­же єдина форма життєдіяльності, якою людина не лише взаємодіє з довкіллям, а й активно його змінює в бажаному напрямі.

Рух і мислення з плином часу не залишаються в якихось постій­них застиглих формах.

За О.О. Ухтомським, дія - єдиний функціональний орган,що має свою почуттєву біодинамічну тканину. З плином часу і зрос­танням темпів розвитку він змінюється у своїх суттєвих характе­ристиках.