Щоб керувати індукцією надмірного анаболізму речовин у собі, слід додержувати законів:
1 ) закону мінімальної дії:щоб отримати позитивну — надмірну — зміну (щонайменшу) в кількості енергії, треба виконати найменшу роботу із всіх можливих;
2) закону максимальної дії:щоб виконати максимальну дію, тре
ба витратити мінімальну кількість енергії із всіх можливих варіантів.
Отже, у всіх інших випадках витрати енергії будуть значно більши
ми і непродуктивними;
3) закону мінімального приросту потужності механізму творчості:
кожна дія повинна приводити до позитивних змін хоча б в одному
із механізмів за рахунок індукції надмірного анаболізму. Тому в за
няттях систематично повинні бути:
а) максимальні дії;
б) мінімальні прирости потужності окремих механізмів;
в) оптимальний час відпочинку для набуття готовності до наступ
ної дії з не меншою потужністю.
Мінімальна дія— розв'язання задачі мінімальної трудності — дає малий приріст потужності механізму творчості: тихше їдеш — далі будеш. Це забезпечує: а) стабільність розвитку; б) уникнення перевантажень і втоми; в) постійний стан свіжості людини — готовність і бажання діяти.
Максимальна дія- розв'язання надзадачі. Воно створює умови для розширення діапазонів коливань хвилі енергії, швидкості мислення, глибини і сили почуттів і уяви.
У наведених законах враховано те, що дозволене природою(доцільне і гармонійне, яке несе в собі позитивні внутрішні зміни), і те, що нею заборонене — руйнівне щодо тіла й душі.
Отже, всі інші дії характеризуються більшими витратами енергії, ніж її треба, — непродуктивними, неекономічними — з низьким ККД. Витрати, більші за необхідні, призводять до вичерпання енергії, упо-
вільнення розвитку механізму творчості в дітей, а в дорослих - до спаду його потужності.