Метод самоспостереження

Самоспостереження, особливо інтроспективна його форма, не може бути визнане єдиним і вірогідним способом вивчення особли­востей психічних процесів, станів і властивостей особистості.

Самоспостереження часто вдається до суб'єктивного тлумачення психічних явищ, особливо тоді, коли особа, яка досліджується, ма­ло розвинена й не спроможна спостерігати саму себе. Описи психіч­них переживань осіб — учасників дослідження із застосуванням ме­тоду самоспостереження здебільшого неможливо перевірити.

Але коли вдаються до об'єктивних методів дослідження, самос­постереження може бути здійснене у формі словесного звітування досліджуваного про те, що саме та як саме він переживає під час са­моспостереження психічного процесу або стану. При самоспостере­женні людина одночасно постає як суб'єкт та об'єкт дослідження, що унеможливлює успіх дослідження.

Найкраща форма самоспостереження — це ретроспективне спос­тереження, яке грунтується на пригадуванні результатів перебігу психічного явища, яке є предметом дослідження, після того, як во­но вже відбулося. Людина може у такий спосіб описати, що вона відчувала в стані радості, суму, страху, що вона запам'ятовувала або як міркувала, розв'язуючи завдання.

Провідним принципом об'єктивних методів у психологічному дослідженні є єдність свідомості і діяльності, опосередкованість піз­нання внутрішніх, психічних явищ зовнішнім їх виявленням у вчинках, поведінці, мовленні, мімічних рухах, жестах та інших ре­акціях.

Закономірності спостереження, наприклад, виявляються в мірі адекватності та швидкості розпізнавання предмета, виокремлення


його з-поміж інших об'єктів, відшуковування спільного та відмінно­го між ними.

Особливості уваги — ступінь активності зосереджування на пред­метах та явищах, ступінь відволікання, коливання зосередженості, розподілу уваги між кількома об'єктами та різновидами діяльності.

Пам'ять людини виявляється в точності відтворення, особливо через тривалий проміжок часу, або в причинах забування. Мислен­ня особистості виявляється у швидкості продуктивного розв'язуван­ня завдань, у застосуванні розумових операцій — порівняння, аналі­зу, синтезу, абстрагування, узагальнення.

Усі ці закономірності психічних процесів, як і особливості почут­тів, волі, характеру, інтересів і переконань, пізнаються з допомогою суб'єктивних методів психологічного дослідження.