Психомоторика — корсет тіла

Що надає людській фігурі стрункості?

Гармонійно розвинена мускулатура, яка висвічує енергію життя, красу і багатство душі, створюючи джерело зовнішньої привабливос­ті. А що це значить для людини, говорити не треба.

Людина має бути красивою тілесно. Отже, психомоторика, ста­тура, краса тіла стають засобом впливу на інших людей, засобом ус­відомлення себе самодостатньою і впевненою в собі людиною.

Який дивовижний механізм, мірка людини, що дає змогу так точ­но все вимірювати і за посередництвом рухів і дій створювати ше­деври духовності. Згадаймо про чутливість шевця, сталевара, меха­ніка, спортсмена, художника, актора та ін.

Це стає можливим завдяки почуттю гармонії. Гармонії власного тіла і душі. Почуття особистого стану в кожний конкретний момент, кожний проміжок часу.

Як цей процес розуміти?

Розшифровується це просто: якщо наше тіло гармонійне - а це так! - воно обов'язково повинно породжувати гармонійні рухи. Тоб­то рухи, засновані на принципі гармонії, яка в формі образу живе в кожній здоровій людині.

В тому, що наше тіло побудовано природою гармонійно, не тре­ба нікого переконувати. Але вам, певно, цікаво дізнатися про декіль­ка фактів, що підтверджують це.

Довжина гомілки дорівнює довжині стегна.

Довжина передпліччя - довжині ступні (до речі, це було відомо ще стародавнім: «лікоть» і «стопа» були мірами довжини; не випад­ково ж фут як міра живе до цього часу: вони послужили не лише за­собами вимірювання, а й пізнання).

Висота від перенісся до маківки голови дорівнює висоті від цен­тру гомілкостопного суглобу до опори ногою на землю. Цей ряд можна продовжувати і далі.

У нашому тілі існують і інші ряди чисел, які відображають його природну гармонію, їх три:

- метричний ряд -7-7-7-7-7,

— ряд чисел арифметичної прогресії — 5 — 10 — 15;

- і пропорції «золотого перерізу» (Божественна пропорція за Ле­
онардо да Вінчі) - 7 - 11 - 18.

Ряд Фібоначчі виражається числами — 1-1—2-3-5-8-13-21 - 34 і т. д. - сума двох попередніх чисел дорівнює нас­тупному числу цього дивовижного ряду. Відношення суміжних чисел у ряді Фібоначчі дорівнює 1,618, або 0,618, коли процес або явища змінюються у зворотному порядку, зменшують інтен­сивність.


Використання цих прогресій у технічних системах, в архітектурі або будівництві навряд кого-небудь здивує. Але ці ряди чисел харак­теризують і розміри людського тіла. На це звернули увагу ще старо­давні греки, а, можливо, й шумери або єгиптяни (жезл або канон Хесіри, який жив у XXVII ст. до нашої ери (!!!), містить у собі всю систему точок «золотого перерізу»).

Антична скульптура випробувала на собі вплив такого уявлен­ня про гармонію. За її канонами створювалися шедеври класичної грецької пластики, у мертву матерію втілювалися пропорції людського тіла. Гармонія, яка так яскраво і наочно проявляється у творах мистецтва, має своє приховане об'єктивне, математичне відтворення, яке переживається людиною в формі естетичних по­чуттів.

З далеких часів в архітектурі, живопису, музиці «золотий переріз» довжин і інтервалів брав участь у створенні шедеврів.

Висновок: дотепер ще не можна точно сказати, що було доміну­ючим інструментом у творчості:

1) свідоме використання законів гармонії— і її метричного інварі­
анту «золотого перерізу», а також відповідні математичні розрахунки
відношень розмірів предмета,

2) або природа людських почуттів, мислення та уявидиктувала
митцям свої умови, підштовхувала інтуїцію творців до пропорцій
«золотого перерізу» і оптимальних рішень.

Імовірний третій варіант — використовувались обидва способи: властивості природи і міра стану тіла і душі. Художники за цими мірками (інтуїтивними або свідомо математично вирахуваними)втілю­вали проекти в дійсність і використовували гармонію природи для перебудови самої природи.

Якщо психомоторика дисгармонійна, розладнана або недоско­нала, то якість роботи механізму творчості низька, а людина в та­кому стані є аварійною: працюючи, припускається помилок або травмує себе.