Спостереження

Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко зас­тосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях.

Спостереження — метод дослідження предметів та явищ об'єк­тивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямовано­му сприйманні (стосовно власного суб'єктивного світу — самоспос­тереження).

Спостереження — специфічно людський метод пізнання об'єк­тивної дійсності. Спостереження вимагає активізації всіх психіч­них процесів особистості, особливо уваги та мислення. У процесі послідовного виконання вправ здатність спостерігати може удос­коналюватися і поступово ставати рисою особистості — спостереж­ливістю.

Історично спостереження стає складовою частиною трудової ді­яльності, коли встановлюється відповідність між продуктом праці і його запланованим ідеальним образом. З ускладненням соціальної дійсності і операцій праці спостереження широко застосовується до різних аспектів трудової діяльності (наукове спостереження, спосте­реження руху інформації за допомогою приладів, спостереження як складова художньої творчості і таке ін.).

З розвитком науки ускладнюється і стає дедалі опосередковані-шою структура спостереження. Найголовнішими, найнеобхідніши-ми є такі його аспекти, як:

а) задум,

б) гіпотеза,

в) система методів,

г) обробка результатів,

д) їх контроль.

Важливу роль відіграють попередні знання та методичний досвід ведення спостереження.

Основні вимоги до наукового спостереження: однозначність за­думу, система методів спостереження, об'єктивність (можливість контролю шляхом повторного спостереження, залучення інших ме­тодів дослідження, наприклад експерименту).

Психологічне наукове спостереження відрізняють від побутово­го. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішнього бо­ку тих явищ, які виявляє дослідження, а сягає суті явищ, з'ясовує причини тих або тих актів поведінки і таким чином розкриває їхню психологічну природу.

Наукове спостереження відбувається в природних та експери­ментальних умовах. В експериментальних умовах воно є найглиб­шим щодо повноти вивчення явищ. Експериментальне вивчення психічних явищ враховує результати і висновки попередніх спосте­режень.

Об'єктом спостереження може бути і поведінка особистості в найрізноманітніших її зовнішніх виявах, в яких реалізуються усві­домлені та неусвідомлені внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. В особливостях мовлення, у виразних рухах - жестах, мі­міці, виразах обличчя, пантомімічних актах (позах) тощо можна ви­явити й простежити особливості уваги, розуміння, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.

Тому вміле спостереження за поведінкою дитини та дорослого дає можливість з високою мірою ймовірності стверджувати про їхні внутрішні, духовні особливості.

Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інс­трументальним, коли побачене й почуте в поведінці людини фіксу­ється за допомогою фотоапарата, кіноапарата, магнітофона. Інстру­ментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати його, порівнювати йо­го результати з висновками попередніх спостережень.

Психологія вивчає сам процес спостереження. Сучасні методи спостереження активно залучають технічні засоби та процедури. Це допомагає дослідникам провести більш повне спостереження. Вико­ристовуються також і механічні засоби спостереження (діаграми, таблиці, записи, проектори, магнітофон).

Щоб навчати й виховувати дитину, потрібно на підставі спосте­режуваного розкривати психологічні механізми, аби спиратися на них у навчально-виховній роботі і розвивати, вдосконалювати їх.

Одноразового спостереження того або того явища поведінки та діяльності особистості недостатньо, щоб скласти уявлення про її психічний стан, розум, почуття, волю, риси характеру, темперамент, цілеспрямованість, моральні якості.

Щоб уникнути випадкових суджень, потрібні кількаразові спос­тереження за певними морально-психологічними особливостями людини за різних умов впливу і на різноманітному матеріалі. Випад­ково виявлені успіхи не можуть бути підставою для висновків про здібності особистості, силу її пам'яті або мислення.

Щоб спостереження набуло наукового характеру, потрібно, аби воно:

1) було планомірним, а не випадковим;

2) здійснювалося послідовно й систематично;

3) було забезпечене достатньо широкою інформацією про явище,
яке є предметом спостереження (слід оперувати якомога більшою
кількістю фактів);

4) передбачало точну фіксацію результатів спостереження.
Наукове спостереження висуває вимоги й до особистих якостей

дослідника. Він повинен:

а) бути об'єктивним при фіксації, усному описі та класифікації
фактів спостереження;

б) володіти собою, щоб його власні почування та особисті харак­
терологічні якості не впливали на його роботу, не позначалися на
спостереженні та не спотворювали висновків;

в) не бути тенденційним, упередженим в організації спостере­
ження та очікуванні його наслідків, щоб не дійти безпідставних
висновків;

г) не піддаватися першим враженням від досліджуваного;

д) не бути поблажливим щодо досліджуваного;

е) не приписувати досліджуваному своїх власних якостей і не по­
яснювати його поведінку з власних позицій.

Об'єктивності потрібно дотримуватись протягом усього процесу дослідження.

Об'єктивність має бути визначальним чинником вірогідних вис­новків.

Спостереження вимагає чіткості й точності реєстрування його по­казників. Цього можна досягти, застосовуючи бланки (див. таблицю).

Спостереження використовується і разом з іншими методами вивчення психічних процесів та властивостей особистості.

Найбільш ефективним і плідним з наукового погляду є експери­ментальне дослідження, особливість якого полягає в тому, що яви-

ще (предмет дослідження) вивчається за різних умов та обставин. Застосування цього методу дослідження сприяє глибокому і дуже точному вивченню певної психологічної закономірності.

Соціологія і соціальна психологія вдаються до простого (звичай­ного) спостереження, коли події фіксують ззовні, і включеного спостереження, безпосередню участь в якому бере сам дослідник. Дослідник адаптується до умов певного середовища і аналізує події немовби «зсередини».

Спостережливість — риса особистості, яка виявляється в постій­ній спрямованості і здатності сприймати, розуміти і оцінювати яви­ща, процеси і предмети, що стають об'єктами уваги задля підвищен­ня рівня продуктивності праці або наукового дослідження.