Арістотель, мабуть, був першим з мислителів, хто намітив основні контури структури праці. Він виділив чотири причини: а) матеріальну, б) формальну, в) діючу і г) цільову.
Діалектичне перетворення будь-якої речі з можливості на дійсність становить структуру праці людини. Щоб пояснити цю структуру, Арістотель використовує як приклад роботу скульптора.
У діяльності скульптора є 1) матеріал - мармур; 2) форма - уява - образ (Бога або людини); 3) сам скульптор виступає в ролі джерела активності або діючої причини; 4) створення скульптури — мета праці.
Щоб виникла необхідна річ, предмет, явище, людині потрібні: а) матеріал, сировина, тобто матерія взагалі; б) форми, за допомогою яких оформляється матерія; в) причина, агент, що приводить до руху матерію і форму; г) ентелехія — цілеспрямованість і обумовленість цілого, що й утворює діяльність людини.
Через багато віків І.М. Сеченов на прикладі вивчення ремісничого або художнього ручного виробництва вивів структуру цих діяльностей. Для них потрібно, щоб:
1) рука мала рухливість у всіх суглобах;
2) вона слухалась у всіх рухах ока, тому що всі рухи рук заучують
ся під контролем ока;
3) людина вміла наслідувати формі руху, яку їй показують;
4) уміла відрізняти правильний результат правильного руху від
поганого результату неправильного руху;
5) якомога більше вправлялась під контролем для досягнення
нормального результату.
У Арістотеля і у І.М. Сеченова визначені всі моменти діяльності: а) суб'єкт праці — скульптор, людина ручного виробництва;
6) мета діяльності — форма, образ, форма руху, яким він повинен
уміти точно наслідувати і втілювати в матеріальні конструкції;
в) предмет діяльності — мармур, ремісниче або художнє вироб
ництво предмета;
г) засіб діяльності - агент, який приводить до руху матерію і
форму, - тренована рука людини, що контролюється оком, здатна
відрізняти правильний рух від неправильного, та вправлятися під
контролем нормального результату:
д) продукт діяльності — скульптура Бога або людини, правильний
результат.
Гегель свого часу розробив свою структуру діяльності. Вона містить у собі і такі елементи: мета, засіб і результат.
Однобокість ЇЇ полягає в тому, що в ній відсутній суб'єкт. У Гегеля суб'єкт діяльності зведено до свідомості і самосвідомості.Ставлення до людини, до світу не враховує основні положення предметно-практичної діяльності. У дійсності ж суб'єкт реально існуючий, мислячий, свідомий, перетворює себе і навколишній світ - це діяч, творець.
Психологія визначила декілька структур діяльності:
1) «діяльність — дія — операція»,
2) «мотив — мета — умова».
У першій і в другій концепції суб'єкт діяльності відсутній. Хоча вже давно відомо: людина стає особистістю в діяльності і формується завдяки своїй діяльності.
Отже, у цих концепціях суб'єкт діяльності тільки мається на увазі, передбачається, він десь на другому плані в науковій картині активності.
Ми ж скористаємося теорією праці, яка має велику пояснювальну силу. Чому? Тому що вона охоплює все розмаїття видів людської діяльності, фіксує в них суттєві сторони структури і визначає її архітектуру - всю цілісність. Різні діяльності породжені працею людини і мають з нею генетичні та функціональні зв'язки.
Отже, головними компонентами праці і відповідно діяльності є:
а) людина як суб'єкт праці і учіння;
б) доцільна діяльність або сама праця - її процес;
в) предмет праці;
г) засоби - здібності людини, сполучені з машинами і техноло
гіями праці;
д) продукти праці — ступінь розвитку психіки, свідомості і вироби, створені в матеріальному і духовному виробництві — ноосфері.