Поняття духовності.Ми з вами причетні одночасно до трьох основних сфер буття:
1) природи і суспільства;
2) світу духовної і матеріальної культури - ноосфери;
3) власного духовного світу.
Засвоєння смислу цих сфер буття - завдання кожної людини, яке вона приречена розв'язувати все своє життя. І чим більше вона буде діяти, розв'язувати цю задачу, тим більшим і світлішим буде її духовний світ.
Перші дві сфери буття людини мають нескінченний зміст, а можливості людини обмежені часом життя, швидкістю переробки інформації, потребами, і тому вона спроможна захопити лише певну ділянку природи, світу культури і перетворити їх на зміст свого духовного світу.
Кожна сфера нашого буття відображається одна в одній, а всі вони разом — неподільна цілісність. Зміст сфер перетікає одна в одну, збагачуючи одна одну, а якщо людина стане спроможною розв'язувати задачі і проблеми - стане творцем, то світ природи і суспільства, світ духовної і матеріальної культури збагачуватиметься плодами її роботи.
Чим же треба володіти людині, щоб увійти в ці сфери свого буття і створити свій духовний світ - логос?
Для цього треба розвивати свої творчі сили - творчі здібності -і доцільно ними користуватися. Користуватися, щоб створювати продукти нові, оригінальні і самодостатні.
Як це розуміти? Розшифровується це так:
а) щоб розбудувати свій духовний світ, треба мати здібності;
б) щоб створити в собі духовний світ, треба добре мислити, пе-
реживати глибокі почуття, давати волю польотам уяви і мати досконалу психомоторику, забезпечену достатньою енергією;
в) щоб творити духовність у духовному світі, треба користуватися своїми творчими здібностями.
Творчість, мислення і розуміння породжують особливий світ -духовність. І лише в цьому світі людина може відчувати задоволення, а якщо в ньому їй буде не зовсім зручно, то нехай розбудовує нові поверхи духовної або матеріальної культури.
Що ж міститься у понятті «духовність»? Буквально: вона означає те, що віє, дмухає, як щось невидиме; найтонкіше повітря, дихання, духмяність, запашність тощо. Духовність - це сила, яка впливає на душу людини, хвилює її, захоплює і надихає на активність.
Найпотужніші шари духовності містять у собі твори мистецтва, втілені в речовині, мові і в продуктах праці людей на культурній і виробничій нивах.
Конкретно: духовність — продукти роботи самого духу — найбільш розвиненої поетичної душілюдини, яка розлита по всьому тілі; мислячий дух, втілений у природні матеріали, здатний повертатися до людей у тих самих кількостях і якостях енергії та інформації - бути невичерпним джерелом, довічно рівним самому собі.
Духовність діяльна; вона дає енергію та інформацію кожній людині, закликає людину до безпосередньої дії, до творчого процесу, а не тільки до переживання почуттів, як це поширено думати в наш час. І найголовніше - до розвитку в кожній людині механізмів психіки.
Ноосфера - сфера розуму.До продуктів праці людини можна віднести все те, що вона зробила власними руками або силою свого розуму. Зокрема, це:
а) предмети з речовини, результати дії роботи, що мають спожив
чу вартість;
б) відкриття, винаходи, художні твори;
в) здібності людини, стан активності механізму психіки;
г) натхнення - особливий психічний стан, який характеризуєть
ся піднесенням сил і активізацією всіх душевних та психомоторних
функцій.
Поняття душі (псюхе) і логосу — продукти глибоких міркувань мудрещв-філософів - надбання античного типу культури. На жаль, вони випали із наукового і повсякденного вжитку. Чому так сталося - предмет іншої розмови. Але ці поняття треба відроджувати, зрозуміло, на рівні досягнень сучасної науки про людину. Чому відроджувати? Щоб наблизити наукову і побутову культуру людей до світового рівня, в якому ці поняття є ключовими в розумінні глибинних смислів ноосфери.
Поняття ноосфера — зовсім молоде: йому трохи більше 100 років. Але воно, як і стародавні поняття науки, має величезну здатність породжувати сили пізнання і праці.
Ноосфера — поняття, створене з двох старогрецьких понять — розум і сфера (куля). Автор поняття В.І. Вернадський — перший президент Академії наук України. На його думку ноосфера — вища стадія розвитку біосфери, «мисляча оболонка землі».
Вже на початку XX століття поняття ноосфера в розбудові своїх теорій використовували П. Тейяр де Шарден і Е. Леруа. Трохи пізніше М.М. Камшилов «мислячу оболонку землі» назве — ноогені-кою; польські біосферики — созологією. У наш час поняття ноосфера набуває великого значення не лише в справі розв'язання глобальних проблем екології і демографії, а й у розбудові змісту освітньої системи.
Що ж описується поняттям ноосфера?
Культурна оболонка землі: вже пізнаний, засвоєний і культивований логос — система законів природи. Сутність ноосфери — інформаційно-енергетична. Енергія її доступна всім, будь-якій людині, зрозуміло, залежно від рівня розвитку її душі (псюхе). Ця енергія та інформація, замкнені в гармонійні форми, зберігають у собі нестаріючу (раніше говорили - нетлінну), не розпорошувану інформацію і енергію людського духу — духовність.
Ноосфера містить у собі велетенський духовний потенціал, смислове поле якого практично не має меж. У ноосфери є дуже чудодійна властивість — вона має здатність до безмежного зростання. Треба наголосити і на ще одній властивості ноосфери: вона завжди спрямована в майбутнє.
Прорив у майбутнє — її тенденція. Це — третя ознака ноосфери.
Якщо продукти ноосфери - частина логосу, якою оволоділи і використовують люди, то яка ж роль людини і її розуму в цьому планетарному процесі?
Душа людини знаходиться між логосом і ноосферою. А між природою і душею двобічний зв'язок здійснюється психомоторикою.
Людина збирає плоди і на ниві логосу, і на ниві природи, щоб нагромаджувати їх у засіках ноосфери, завдяки чому культура людства — на відміну від людини — практично невмируща.
Ноосфера, зароджена на планеті Земля, має тенденцію до постійного розширення і стає структурним елементом космосу. І ніхто не думає інакше. Відтак, задача кожної людини — і старих, і малих — ще більше уточнюється: діяти розумно, зберігаючи природу і себе в її лоні; використовувати і розширювати доцільно ноосферу; і — найголовніше — дійти думки: «чим людина може стати».
У ноосфері зосереджені всі шляхи, якими йшло людство до істини, добра й краси. Зосереджені всі продукти мислення, почуттів та
уяви, роботи психомоторики і енергопотенціалу. Вони не лише готові результати — знання і матеріальні утворення, а — найголовніше — і те, як вони зароджувалися з нульового стану і розвивалися до вершин досконалості.
Ноосфера містить у собі історію — знахідок і помилок — тисячолітньої творчості людства.
Перед людиною цей зміст постає як дещо дане. Він для нас минуле, яке не має координат ні простору, ні часу. Цей матеріал не для здобуття ерудиції і не для «критики», яка довго панувала над деякими, найбільш цінними прошарками ноосфери. Продукти ноосфери не є матеріалом для завантаження пам'яті і для переживання насолоди: хоча і цей шлях не зовсім поганий.
Перевагу треба віддати іншому. Учитися творчості на матеріалі:
а) чужого мислення, яке вело до думок найвищої точності — до
істини;
б) чужих почуттів, які породжують приховані в людині почуття,
сповнені не меншою силою, ніж у талантів і геніїв;
в) чужої уяви, розвиваючи свою уяву, здатну в очевидному бачи
ти неймовірне.
У взаєминах з ноосферою людина вростає в культуру, поєднуючи чужий досвід з особистим — проходить уже відомі шляхи мислення, почуттів та уяви до істини, добра і краси, які прокладали найви-датніші уми людства.
У творах талантів і геніїв втілені думки і почуття в формах гармонії, яку вони побачили, відчули в природі. Коли людина має взаємини з гармонійними предметами або явищами, то переживає стан піднесення, відчуває подив, зацікавленість, вдоволення.
Звідки все це? Творці наситили їх як інформацією, так і енергією, втілили в них свої душі. Отже, незважаючи на простір і час, творці приходять до нас і вчать нас мислити, почувати, уявляти, щоб ми використовували свої творчі сили.