Майстерність — сукупність засобів, необхідних для виконання дії, яку розвиває людина; уміння використати прийоми і засоби управління своїми вчинками і діями в процесі діяльності, один із найбільш важливих елементів продуктивних сил, наприклад хисту спортсмена.
Мистецькість — це система засобів діяльності, вимог, правил і прийомів виконання дії, що гарантують сприятливі умови розвитку і вдосконалення рухів, а також власну безпеку і безпеку оточення.
Мистецькість слід розглядати як процес. У ньому має місце зміна, становлення і — за найсприятливіших умов — розвиток. В ідеалі - на вершині досконалості технології навчання - закономірним явищем є творчість, коли всі фізичні і духовні здатності людини активні і породжують гармонійні предмети і явища.
У процесі навчання і вдосконалення дій (пізнавальних, моральних, естетичних, трудових тощо) Мистецькість як процес має ряд особливостей.
По-перше, мистецькість, як сукупність оптимальних прийомів впливу на предмет, спрямовується людиною на подолання опору предмета, а свій вплив вона при цьому прагне зробити проективним.
По-друге, мистецькість — це ставлення до себе самого: механічний бік дії — те зовнішнє, що чинить опір, непідвладне (на початку навчання і впродовж подальшого вдосконалення дій) волі і звернене до людини як до окремого предмета. Цей предмет — його властивості, процеси, стани — мають конкретний зміст і відображаються у формі відчуттів і сприймання.
Ставлення до себе самої як до предмета і є джерелом розвитку «Я». Ставлячись певним чином до власних переживань, відображеного змісту і станів, людина має змогу змінювати їх, перетворювати, створювати нові форми. Ставлення до власних станів і «Я» неоднакові. Активність і пріоритет на боці «Я», яке будь-який позитивний зв'язок з предметом трансформує «для себе», опановує і робить його змістом власної свідомості.
Розумові дії опановуються «для себе», переборюючи опозицію, опір, непокору перетворюваного предмета своєму носієві — людині діючій.
Шлях до майстерності, мистецькості, кмітливості — через технологію навчання.
Технологія — мистецтво використовування законів психіки, свідомості і діяльності в процесах виробництва духовних або матеріальних цінностей.
Технологія — це і наука перетворення знання в процес навчання людини або втілення його в матеріальні конструкції, машини, механізми — системи з необхідними властивостями. Це і сукупність про-
цесів, протягом яких планомірно відбуваються зміна засобів виробництва (від нижчого до вищого), розвиток і створення оптимальних інноваційних технологій.
Технологія — сукупність знань про людину, її психомоторику, механізми регуляції рухів, їхнього становлення і розвитку.
Закони побудови технологій можна пізнавати і інтуїтивно, досвідним шляхом, тобто методом проб і помилок, але при цьому можливість досягнення бажаного успіху різко обмежена. Використання наукової технології знижує до мінімуму необхідність адаптації і налагоджування машин і механізмів (під час переходу від недорозвинутої системи технологій до досконалої), і підвищує ККД виробництва.
Якість технології — технологічність використання в процесі навчання і вдосконалення рухової дії найбільш ефективних, економічних і продуктивних засобів, що є обов'язковою умовою оптимізації діяльності.
Оптимальна діяльність - найкраща з усіх можливих, тоді як усі інші, в межах можливостей людини, будуть менш ефективними. Усі ці засоби діяльності можливі, проте одна серед них — оптимальна,має свою міру, правило, з яким треба ознайомитися. За межами можливого перебуває сфера заборон - сфера дії законів руйнування.Вийшовши за межі можливого, діяльність порушується, втрачає свою ефективність, а для людини вона стає небезпечною. Те саме стосується і стану людини: стан балансування на межі норми і патології - продукт діяльності, протилежний її справжній меті і потребі людини.
До технологічності відносять систему контролю, що сприяє підтриманню якості діяльності і самого технологічного процесу в межах, передбачених сферою впливу законів техніки, а для людини — психічної напруженості дії і станів у кожний конкретний момент часу в рамках технології виробництва, що розгортається. Контроль усуває ненормальний стан, прогнозує його вияв і тому стає ефективним засобом управління технічною підготовкою.