Діяльність як предмет вивчення

Поняття предмет вивчення має філософсько-методологічний зміст. Воно відображає універсальну основу (або, в більш обережно­му формулюванні, універсальну характеристику) людського світу. Ді­яльність як предмет вивчення певним чином розчленовується і від­творюється в теоретичній картині психології або окремої інновацій­ної технології. Предмет вивчення розчленовується відповідно до ме­тодологічних принципів останньої, з урахуванням специфіки її зав­дань і сукупності основних понять.

Принципове значення для розуміння психологічної сутності ді­яльності має уявлення про предметний характер діяльності люди­ни. Це положення випливає з того, що людина не стільки пізнаю­ча, скільки — діюча суть у діяльності; а якщо вона діюча суть, то діє з предметами, процесами, явищами, з «не-Я». Сенс предметності полягає в тому, що людина змінює своє оточення відповідно до своїх потреб.

Такою є вихідна позиція щодо оцінки ролі поняття предметнос­ті діяльності в психології, її відношення до теорії психології і зво­ротного впливу теорії на поліпшення діяльності, зокрема у створен­ні інноваційних технологій. Діяльність і знання про неї були б про­тилежними і неузгоджуваними, якби не спиралися на загальну ка­тегоріальну структуру предметно-практичної діяльності людини не лише у промисловому виробництві, айв освітньому процесі, де во­на стає фахівцем, опановує професію — головний засіб існування в майбутньому.

Пізнання людини оперує категоріями мислення, особливою сут­ністю - змістом менталітету, тоді як у діяльності та сама сутність ви­діляється в практичні дії, дається суб'єктивно як зміст чуттєвого об-разу-почування. А поняття, які створює мислення, — це загально­людський досвід практичної діяльності, який вдруге може бути звер­нений на саму діяльність з метою її раціонального перетворення.

Багатьма напрямами психології людини усвідомлено або неусві-домлено створювалися свої предмети дослідження без врахування принципу єдності свідомості і діяльності.

Фрейдистська психологія бачила специфічну психологічну реаль­ність у сфері мотивації і розглядала її суть на рівні підсвідомості. Бі-хевіорізм відкинув з психології все те, що не можна було довести ек­спериментальне, і зосередив свою увагу на параметрах поведінки. А реактивна поведінка за схемою «стимул — реакція» стала підставою для пояснення і інтеграції психологічного. На пріоритеті психічної форми головним чином наголошувала гештальт-психологія, яка ко­ристувалася для пояснення психічних явищ їх же структурною ор­ганізацією.

Включення в психологію поняття предметної діяльності відкри­ває і нові можливості для розуміння самої психології і тим самим визначає зовсім нові предмети її дослідження.

Це було здійснене С.Л. Рубінштейном, згодом Л.С. Виготський побудував теоретичну схему психологічного дослідження на базі по­няття предметної діяльності. У результаті психіка і свідомість люди­ни витлумачувались як специфічний орган діяльності, що і дало змогу обгрунтувати цілісності предмета діяльності. Подальший роз­виток ідей інтеріоризації дав підстави М.О. Леонтьеву (1975 p.) ство­рити дворядну психологічну структуру діяльності:

а) діяльність—дія—операція,

б) мотив—мета—умова.

Це уявлення і стало підґрунтям психологічної теорії діяльності.

Така схема діяльності розкриває ефективні способи формування психіки шляхом створення і практичного використання в освітньо­му процесі відповідних форм предметної діяльності. У предметній ді­яльності будується функціональний «орган» — психіка, а розвиток предметної діяльності, в свою чергу, приводить до розвитку психіки, що є водночас і продуктом діяльності, і її найближчим регулятором.

Таким чином, категорія предметної діяльності задає специфічну дійсність в її реальних межах і фіксує генетичний зв'язок між роз­витком предмета діяльності і спрямованими на його зміну або пе­ретворення впливами. Вони і допомагають створювати людині нові функції, за рахунок яких і відбувається розвиток її психіки.

Розгорнемо категорію діяльності структурно і стосовно предмета нашого розгляду — психології інноваційних технологій розвитку твор­чого хисту людини — і щодо завдань психологічного аналізу самої ді­яльності і можливості створення інноваційних технологій в освіті.

У ході розвитку і розгортання предмета психології творчих здіб­ностей людини виникає необхідність виділити утворення, що дали б змогу уявити її як логічну однорідну цілісність зі своєю системою координат, одиниць аналізу і практичного конструювання.

• Виховання і розвиток людини, її інтелектуального потенціалу стали одним із важливих чинників розвитку нашого суспільства. Вдосконалення духовних і душевних сил людей (особливо підроста­ючого покоління) має оздоровче, освітнє і виховне значення.

Досягнення людиною оптимуму розвитку творчого хисту і духов­ного багатства відповідно до вимог професійної діяльності — основ­ного-засобу існування в майбутньому; успішне здійснення мотива­ції творчого ставлення до роботи, що розвиває цей хист, - мета і крігіфрій, що досягаються в системі утворення функціональних ор­ганів психіки.

Творча діяльність за своєю природою і соціальним призначенням — Це діяльність максимальна незалежно від рівня розвитку людини, її

особистого досвіду. Вилучення творчого начала із праці позбавляє лю­дину головного рушія розвитку психіки і свідомості і руйнує основи ді­яльності — перетворює її на механічну і монотонну роботу.

Діяльність, окрім створення духовних цінностей в освіті, пород­жує специфічний продукт — творчий хист в обох сторін — виклада­ча і студента: з боку студента — зростання освіченості, а з боку вик­ладача — досягнення досконалості. Здобутки діяльності закріплю­ються якісним перетворенням психічних станів, хисту, емоцій, во­лі, мисленням людини за екстремальних умов роботи, дій, що, зрештою, сприяє розвитку і розширенню меж творчих можливос­тей людини.

Розкриваючи сутність поняття праці, необхідно історично охо­пити розмаїття видів трудової діяльності, серед яких цей вид людсь­кої діяльності — унікальний. У міру розвитку суспільних форм пра­ці підвищується роль творчого хисту і разом з ними і трансформа­ція психіки і свідомості в роботі, що й сприяє гармонійному роз­витку людини.

У трансформації змісту психіки і свідомості і полягає спеціальна зумовленість творчого хі сту, творчої взаємодії викладача і студента в педагогічній роботі. Вона визначається ще і тим, що творчий хист викладача в роботі із студентом є найближчим аналогом людської творчості, суспільного виробництва, — праці як вищого самовияву сутності людини, — ' 'атеріалізації її хисту.

Поняття праці, ll..j стає зрозумілим через поняття процесу праці, має величезні пояснювальні можливості і охоплює все розмаїття ви­дів людської діяльності, в тому числі і педагогічної роботи, фіксує в них найістотніше, їхню цілісність.

Різноманітні види діяльності породжені працею і генетично та функціонально з нею пов'язані. Головні моменти процесу праці;

а) людина як суб'єкт трудової діяльності; б) доцільна діяльність, або сама праця; в) предмет трудової діяльності; г) засоби праці; д) продукт трудової діяльності.

У праці людина, зберігаючи і перетворюючи природу на більш гармонійні форми, створює цими діями і саму себе. Протягом твор­чого процесу в діяльності людина виробляє, створюючи саму себе, оволодіває своїми природними якостями і набуває соціальних влас­тивостей.

Вони і є підґрунтям психологічної теорії діяльності. Таким чи­ном, усвідомлена структурна схема діяльності розкриває ефективні шляхи формування психіки і свідомості шляхом створення іннова­ційних технологій в освіті:

1) створення і практичного використання в педагогічному про­цесі відповідних форм предметної діяльності, яка дає змогу людині опанувати професію — засіб її існування;

2) побудову в предметній діяльності функціональних органів, які
складають цей засіб;

3) розвиток предметної діяльності сприяє розвитку⁷ психіки, що
є водночас і продуктом діяльності, і найближчим регулятором здат­
ностей до творчості в професійній роботі.

Отже, категорія діяльності задає специфічну дійсність в її реаль­них межах і фіксує генетичний зв'язок між розвитком діяльності і розвитком психіки.