Свідоме і несвідоме належить до минулого, а надсвідоме — до майбутнього. Воно існує, але ще не було в особистому досвіді людини, відноситься до того, чого ще немає. Надсвідомі змісти духовності, або, як їх називав К.С. Станіславський, «понад-свідомість», так само, як і несвідоме, б діяльності не усвідомлюються в формі певного змісту, віднесеного до конкретного предмета.
У цьому положенні цікавий парадокс, підмічений ще давніми людьми: «Якщо ти не знаєш, що шукаєш, то що ж ти шукаєш, а якщо ти знаєш, що шукаєш, те навіщо ж ти шукаєш?». Але це тільки на перший погляд.
Насправді людина стикається:
1) з незнанням і, спираючись на свій досвід, розсуває його межі;
2) уявляючи можливе, працює і робить його існуючим;
3) створюючи творчі предмети, вона намагається зрозуміти те, які
прийоми (розумові і психомоторні) застосовувала, відповідно до якої
логіки діяла;
4) вростаючи в культуру людства — надсвідоме робить її здобут
ком «Я»;
5) людина спрямовує свою активність на саму себе і оволодіває
сама собою.
Надсвідомі явища так або інакше включені в тканину менталітету і невіддільні від нього, як і несвідоме, а їхня єдність, але не тотожність, забезпечує ефективність діяльності: її творчий характер, створення творчих продуктів.
Це означає, що на базі знань, що стали міцними переконаннями, виникають соціальні почуття — духовно-практичне утворення в сфері менталітету. Тому при формуванні творчих здібностей людини слід виділити критерії гармонійного її розвитку, що повинні враховуватися в процесі виховання:
- уміння критично осмислювати соціальну інформацію;
—творче ставлення до трудової і навчальної діяльності;
—засвоєння навичок колективного життя і норм життя;
—професійна підготовленість і професійна орієнтованість;
—висока дисципліна і самодисципліна при впровадженні нав
чально-виховної технології і в роботі, і за її межами;
—ступінь засвоєння культури, досвіду людства — ноосфери.
Подібно до того як наукова сфера складає менталітет — образ життя і діяльності людини, так і знання, виражене в системі понять, стає засобом розвитку, головним знаряддям діяльності людини. Внаслідок цього в людини виробляються діалектичне розуміння і відповідне ставлення до цієї діяльності. Саме на базі менталітету розкривається творчий хист, уміння бачити нове і створювати його в цілісній діяльності.
Творчий процес розгортається на матеріалі психічного відображення, здійснюваного на всіх структурних рівнях психіки людини. У ньому акумулюються її досвід і ставлення до світу: сенсорна і перцептивна сфери створюють моторний досвід, а сфера почуттів — уміння користуватися цим досвідом.
У той же час розширення сфери менталітету перетворює розуміння досвіду і робить актуальними можливості віднаходити основні діалектичні протиріччя в діяльності. Відкриття цих протиріч і їх розв'язання — джерело розвитку і сили, що рухають прогрес дій і діяльності людини.
Сфера розуму і розсудку передбачає доцільне використання цього досвіду.
Успіх розвитку людини і визначається тим, наскільки правильно виділені стрижневі протиріччя, як вони розв'язані і як добре вико-
ристані їхні наслідки для подальшого прогресу. До того протиріччя осмислюються в розумовому плані, а після цього досягається їхнє розв'язання через практичну дію, яка спирається на образ, створений роботою думки, яка здатна перетворювати вихідний чуттєвий матеріал предметів і явищ.