Свобода — ємне поняття, що означає особливий рівень активності людини, в нього входять цілепокладання, здійснення цілей, коротко кажучи — всі особистісні аспекти творчої діяльності, що можуть бути використані в створенні інноваційних технологій. Чим вищий рівень творчої активності, її результативності, тим більшу свободу мають дії людини (пізнавальні, творчі, виконавчі) в діяльності.
Ступінь свободи дії як мікроетапу процесу технології визначається глибиною усвідомлення необхідних — закономірних зв'язків, що існують в активності і відповідно до яких здійснюється вибір його оптимального варіанта. А він, як відомо, забезпечує найбільшу ефективність дій при найменшій (з усіх можливих) витраті фізичних і духовних сил людини для отримання рівновеликого за якістю продукту.
Оптимальний варіант вільної дії знаходиться серед безлічі можливих, але менш результативних варіантів, вимагає більшого витрачання сил, необхідних для діяльності, ніж це потрібно при вільній дії. Ось чому дія може мати як позитивне, так і негативне спрямування або продуктивність залежно від того, яке місце воно займає в безлічі можливих, в діапазоні «руйнування — свобода».
Використання в інноваційних технологіях поняття про безліч варіантів дії при їх актуалізації (в межах «руйнування — свобода») може відіграти важливу роль у формуванні уявлення і про свободу Дії.
Тому проблема свободи дії дістає досить повне розшифрування з боку її структури і напрямів інноваційної технології: в можливостях активного впливу людини на навколишню дійсність своєю дією, хистом, завдяки яким долаються перешкоди (причини ухиляння системи рухів у бік дії законів «руйнування»); а отже, і в поняттях меж цих можливостей і хисту.