Свобода новоутворень.

Саме в дії можливості і тенденції виникнення новоутворень — за­програмованих творчих процесів — переходять в дійсність, матеріалі­зуються. Адже можливості мислячого тіла людини — це те, що в ни­нішній момент ще не існує, але внаслідок свідомого використання за­конів дії і діяльності вони можуть реалізуватися, стати реальністю.

Розвиток діяльності визначається тим, як точно і вчасно людина будує вільну дію, а створюючи її вільною, вона завдяки цьому ство­рює умови існування вільної діяльності. Окрім усього іншого, вона має навчитися небажані об'єктивні можливості нейтралізувати і ре­алізувати бажані об'єктивні. Більше того, вона може цілеспрямова­но створювати в себе нові можливості — здібності.

Питання про вільну і невільну, тобто руйнівну, діяльність люди­ни вирішується залежно від відношення, що складається (взаємно­го сприяння і протидії) із зовнішніми і внутрішніми умовами в ді­яльності. Його вирішення залежить від того, як у ній враховуються існування і практичне застосування сукупності об'єктивних, неза­лежних від свідомості і волі людей, закономірностей людської пси­хіки, свідомості і діяльності. Усі інші закони виступають у ролі не­переборних перешкод, якщо всупереч доцільності розгортається ді­яльність.

Зрозуміло, коли не діють одні закони, тоді набувають сили інші закони — закони руйнування, які і роблять активність людини не тіль­ки малопродуктивною, а й недоцільною. Свобода дії, її рівень у кож­ному конкретному випадку визначається, зрештою, мірою пізнання і мірою використання цих законів.

У свободі дії, таким чином, виявляється можливість людини зав­дяки своєму живому руху виходити за межі наявного стану предме­тів і явищ, тобто можливість творити.


Оволодівши вільною дією, людина дістає автономію, але це зов­сім не означає, що вона повністю незалежна від умов та законів ді­яльності і тим більше може їм не підкорятися. Навпаки, за допомо­гою вільної дії вона планомірно змушує закони діяти для досягнен­ня цілей, володарює над ними і, отже, над діяльністю.

Процес пізнання і використання в діяльності його продуктів в остаточному підсумку веде до збільшення влади людини над со­бою. Опанування законів природи і діяльності викликає в людини позитивні емоції і почуття, а її діяльність набуває естетичного за­барвлення.

Радощі пізнання і діяльності, почуття свободи в ході їх опану­вання народжують особливе людське почуття — почуття прекрас­ного, зумовлюють потребу в прекрасному. Виникнення цього по­чуття посилює в людини можливості створення не тільки необхід­них, практично корисних, а й довершених предметів і явищ, інак­ше кажучи, вона починає діяти відповідно до законів краси, дія­ти творчо.

Діяти творчо, як буде показано нижче, означає керуватися зако­нами відповідності, пропорційності, упорядкованості, гармонійнос­ті тощо, які і становлять матеріальну основу прекрасного.