Використання законів у цілісності веде діяльність у світ доцільності. Поза тим названі властивості діяльності — лише основа краси: вони перетворюються на продуктивну силу тоді, коли засвоюються в формі дії, стають її наскрізними властивостями, а в її будівлі — елементами органічної цілісності. І тільки за таких умов діяльність стає вільною: в ній закони краси виражаються в принципах майстерності, мистецькості і технології самоздійснен-ня людини.
З переживанням свободи дії тісно пов'язані, як уже зазначалося, і естетичні почуття, а скутість дії, що руйнується, — з астенічними естетичними емоціями — безпредметними переживаннями потворного, зруйнованої гармонії.
Естетичні почуття в дії існують у тісному зв'язку з уявою і мисленням, знанням і умінням. Вони є і підготовчою фазою творчості, і провідниками людини у світ доцільності, гармонії і краси її дії. Почуття, як творче начало, включається в змістовну структуру дії, а як її побічний продукт — виступають насолода, радощі, милування і умова продуктивної дії.
Тому естетичне відношення (негативні емоції — позитивні почуття) людини до дії і діяльності в цілому не можна розглядати тільки як безкорисливе і незацікавлене, таке, що обслуговує інтереси по-
чуттів і розуму. Навпаки - воно пов'язане із ними через процес здійснення діяльності, в якій естетичне почуття зароджується, виявляється і формується в міру того, як діяльність починає будуватися за законами краси.
У діяльності естетичні почуття виконують функції ініціативи, її начала, що йде зсередини людини, допитливості, прагнення до невідомого тощо, тобто — є джерело мотивації творчої активності.
Таким чином, свобода дії — здатність свідомо її будувати, а діяльність — регулювати зі знанням справи, що одне й те саме — оволодівати собою.
Свобода в такому розумінні не має нічого спільного зі спонтанною, безпричинною в своїх проявах творчою силою людини, зі свавіллям, не зумовленим ніякою причинністю. Людина в діяльності прагне відкрити закони — умови вільної дії — не для того, щоб їх знати, а для того, щоб використати цю свободу, передусім, в досягненні своєї мети.
Незважаючи на це, людині інколи здається, що діяльність починається з ініціативи зсередини себе.
Насправді свобода дії детермінована законами природи, дій і розвитку, і завдяки цьому зв'язує воєдино людину і діяльність у процесі її самоздійснення. У той же час людина відокремлюється від діяльності, підноситься над нею як її суверенне джерело; вона її здійснює, але залежить від її істотних закономірностей, і тільки в цьому єдиному випадку вона вільна в повному розумінні цього поняття.