Основні теорії творчості

Ось декілька поглядів на процеси творчості.

Інтуїтивізм — знання в людини виникає без усвідомлення шля­хів і умов його появи, і тому творчість розглядається як «осяяння», «бачення істини» — інсайт. Інтуїція протиставляється дискурсивно­му, логічному мисленню, раціональному знанню. У творчому про­цесі людина в стані натхнення зливається зі створюваним предме­том і тоді протилежності між ними зникають.

Теорія неусвідомлюваної творчості — акти і стани людини, які є відображенням дійсності, але вона не усвідомлює цього і не може відтворити шляху творчості; надсвідоме, неусвідомлені установки і мотиви — неусвідомлювані регулятори способів дій. Дій автоматизо­ваних, зумовлених неусвідомленими образами, субсенсорними сприйманнями, які спрямовують людину до доцільних дій.

Теорія конструктивного інтелекту — розуміння (апперцепція), осягнення як результат вияву розумових здібностей, які пов'язані: з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією розв'язання проблем, з особливостями індивідуального підходу і осмислюван­ням: а) завдань, б) задач, в) проблемних ситуацій, що вимагають піз­навальної активності і напруження розуму.

Теорія детермінуючих тенденцій, яка включає окремі напрями:

системний детермінізм — залежність предмета в цілому від йо­
го окремих елементів і навпаки — залежність окремих елементів від
властивостей цілого;

- вплив типу зворотного зв 'язку - наслідок впливає на причину, яка його зумовила;

статистичний — за однакових причин виникають різні ефекти
в межах статистичних закономірностей.

Цільовий детермінізм — мета, що випереджає результат і відіграє роль закону, який визначає шлях її досягнення, а також надає ін­формацію про якості (кількості) предмета творчості.

Механічний детермінізм — подібне пізнається подібним, людська ду­ша і тіло, свідомість і діяльність уподібнюються машинам, механізмам.

Психологічний детермінізм — уявлення про те, що рівень актив­ності свідомості і творчості зумовлюється образом життя людини, ді­яльністю — психосоціальною активністю — як окремі механізми.

Серед них важливе місце посідають принципи:

а) зовнішні чинники діють за посередництвом внутрішніх умов (С.Л. Рубінштейн);


б) дія «внутрішнього через зовнішнє»;

в) пояснення психіки через діяльність: діючи і перетворюючи
світ, людина змінює і перетворює саму себе;

г) вростання в культуру людства (за Л.С. Виготським);

д) наслідування як форма опанування суспільного досвіду, досві­
ду інших людей або наслідування неодухотворених предметів. Лю­
дина творить, як творить сама природа, — гасло епохи Ренесансу;

е) засвоєння — процес поєднання чужого досвіду і власних досягнень;

ж) дійова детермінація — психіка і свідомість є органами діяль­
ності, від рівня розвитку яких залежить продукт творчості.

А тепер будемо шукати аналогії.