Ось декілька поглядів на процеси творчості.
Інтуїтивізм — знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як «осяяння», «бачення істини» — інсайт. Інтуїція протиставляється дискурсивному, логічному мисленню, раціональному знанню. У творчому процесі людина в стані натхнення зливається зі створюваним предметом і тоді протилежності між ними зникають.
Теорія неусвідомлюваної творчості — акти і стани людини, які є відображенням дійсності, але вона не усвідомлює цього і не може відтворити шляху творчості; надсвідоме, неусвідомлені установки і мотиви — неусвідомлювані регулятори способів дій. Дій автоматизованих, зумовлених неусвідомленими образами, субсенсорними сприйманнями, які спрямовують людину до доцільних дій.
Теорія конструктивного інтелекту — розуміння (апперцепція), осягнення як результат вияву розумових здібностей, які пов'язані: з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією розв'язання проблем, з особливостями індивідуального підходу і осмислюванням: а) завдань, б) задач, в) проблемних ситуацій, що вимагають пізнавальної активності і напруження розуму.
Теорія детермінуючих тенденцій, яка включає окремі напрями:
— системний детермінізм — залежність предмета в цілому від йо
го окремих елементів і навпаки — залежність окремих елементів від
властивостей цілого;
- вплив типу зворотного зв 'язку - наслідок впливає на причину, яка його зумовила;
— статистичний — за однакових причин виникають різні ефекти
в межах статистичних закономірностей.
Цільовий детермінізм — мета, що випереджає результат і відіграє роль закону, який визначає шлях її досягнення, а також надає інформацію про якості (кількості) предмета творчості.
Механічний детермінізм — подібне пізнається подібним, людська душа і тіло, свідомість і діяльність уподібнюються машинам, механізмам.
Психологічний детермінізм — уявлення про те, що рівень активності свідомості і творчості зумовлюється образом життя людини, діяльністю — психосоціальною активністю — як окремі механізми.
Серед них важливе місце посідають принципи:
а) зовнішні чинники діють за посередництвом внутрішніх умов (С.Л. Рубінштейн);
б) дія «внутрішнього через зовнішнє»;
в) пояснення психіки через діяльність: діючи і перетворюючи
світ, людина змінює і перетворює саму себе;
г) вростання в культуру людства (за Л.С. Виготським);
д) наслідування як форма опанування суспільного досвіду, досві
ду інших людей або наслідування неодухотворених предметів. Лю
дина творить, як творить сама природа, — гасло епохи Ренесансу;
е) засвоєння — процес поєднання чужого досвіду і власних досягнень;
ж) дійова детермінація — психіка і свідомість є органами діяль
ності, від рівня розвитку яких залежить продукт творчості.
А тепер будемо шукати аналогії.