Новонароджений малюк здатен отримувати, відбирати і нагромаджувати в собі енергію та інформацію і зберігати її в засіках пам'яті. Від чутливості людини до виконання її призначення - стати творцем - тривалий шлях внутрішніх перебудов. Чутливість людини — можливість, задаток, а творчість — процес матеріалізації можливостей психіки, свідомості і діяльності людини.
Але може статися і таке: задаток залишиться чутливістю; людина може відчувати завдання і проблеми, але не буде спроможною їх розв'язувати. Отже, перетворення чутливості на механізм творчості -предмет виховання і навчання.
У чутливості новонародженої людинки механізми творчості існують потенційно, у ній міститься і джерело її буття. Цей початок -чутливість — є сам процесом становлення, рухом.
Що забезпечує розвиток чутливості? Рухи рук, ніг, тулуба малюка. Рухи переважно імпульсивні, реактивні, познотонічні. А їхні нас-
лідки — збільшення енергії та інформації — започатковують форму здібностей — інструментів, які надають можливість дитині робити щось нове: дитина до певного часу не тримала голову, а тепер вміє; не читала текстів, а тепер уже читає і розуміє прочитане; не володіла тілом, а тут уже виконує карколомні сальто...
Звідси випливає схема розвитку механізму творчості: чутливість — творчість.
Що ж спрямовує дитину до максимуму виявів людської сутності?
Правильно! — процес становлення. Становлення — невпинний рух чутливості — відображення. Але рух може стримуватися аж до стану нерухомості, бо в єдності «чутливість — творчість» одна із складових стає неактивною або ж розвиток набуває хибного характеру.
Відображення у формі чутливості перетворюється на збудливість живого. Збудливість стає умовою реагування тканин на зовнішні впливи, і вони реагують специфічно: тканини м'язів — скороченням або розширенням; залози — виділенням секрету; нервові клітини — виникненням і поширенням нервового імпульсу і т.п. На властивостях подразливості грунтується відчуття.
Треба пам'ятати: чутливість людини — зародок механізму творчості.
Чутливість малюка містить у собі величезні таємничі сили, які до певного часу існують у «сплячому стані», дрімають. Це — мислення, почуття, уява, психомоторика та енергопотенціал безсловесної і не розумної дитини.
Чутливість виявляється і вдосконалюється в діях, бо дитина, діючи, вчиться діями оцінювати, диференціювати, точно і вправно оперувати предметами. Із створенням нових видів чутливості виникають і нові почуття людини.
Що, крім чутливості, включає процес становлення механізму творчості? На що слід звертати увагу, щоб не втратити дивовижної властивості людини — здатності до творчості?
Отже, ідея становлення душі і чутливості полягає в тому, що всі послідовні вікові зміни людини — це невпинне її становлення, що описується формулою: