Що відбувається з енергією, коли ви дивитесь комедію і трагедію?
Згадайте: ви в театрі — дивитесь комедію. Спочатку вас розбирає сміх. З розгортанням подій на сцені сила вашого сміху зростає - ви регочете. Ви регочете і регочете - і не можете себе зупинити. Тиск енергії всередині вас збільшується, але терпіти ще можна.
Дивлячись комедію, ви споживаєте втілену автором у твір енергію та інформацію. Ви їх вбираєте в себе — ваша оперативна енергія стрімко збільшується.
І, нарешті, з вами щось відбувається: вас охоплює страх. Про що це свідчить? Страх, як і фізичний біль, — сигнал про загрозу життю. Ваші енергетичні місткості вже повні вщерть, а енергетична хвиля все збільшується. У цьому стані ви вже ловите себе на думці: «воно» регоче, а ви вже реготати не хочете, але і не маєте сил, щоб зупинитись.
Страх виникає тому, що ви втратили контроль над собою, що вами опанувала якась сила, вам непідвладна, і ви не знаєте, чим все закінчиться. Разом з тим вам відомо, що від сміху і від лоскоту люди часто помирають. Ось цю думку в цей момент усі й пригадують: тут уже не до комедії...
Що ж відбувається, що спричинює страх?
Ви опиняєтесь на межі життя і смерті; про цей стан свідчить ваш незрозумілий страх: ваша енергетична місткість вже повна вщерть і не витримує тиску нової енергії - і ось-ось розірветься.
Синусоїда стикається з верхньою межею оперативної енергії.
Це стан позитивного катарсису, коли ви водночас радісні, регочете і, охоплені страхом, чекаєте того, що буде з вами далі.
Це амбівалентний — двоїстий — психічний стан.
Сміх катарсису благородний тим, що він значніший, ніж думають, він глибший, ніж здається на перший погляд. Він не просто знак веселості.
Сміх — свідчення сили людини, розумової чутливості. Бо вона усвідомила: замислюють люди в комедії і чинять недоладно; а щоб досягти власних цілей, користуються негідними засобами. Вона інтуїтивно відчуває: негідні засоби ведуть до егоїстичних наслідків, до фальші в людських стосунках. А комічне — ущербне, низьке, дисгармонійне — претендує на те, аби його поважали (і більше нічого), і люди оцінювали його, як досконале, підкорялися і прихилялися перед ним.
Сміх вчить: не сміятися там, де треба пережити подив.