Ви дивитесь трагедію. Вас охоплює страх. Страх збільшується через напруження, від непокоєння за життя людини. Страждає герой — страждаєте і ви. Страх збільшується — і вас охоплює жах.
Ви здригаєтеся від переляку і втискуєтеся в крісло. Сидите ні живі, ні мертві: переживаєте, перевтілюєтесь у героя. Усі його почуття, думки переживаєте як свої; його муки і передсмертні страждання випробовуєте на собі, але без болю, однією душею. Страх напружує до межі пізнавальні, моральні та естетичні почуття і спалює енергію — синусоїда стикається з нижньою межею базової енергії — і вона спалюється, тане, щезає. Ви наближаєтеся до межі життя і смерті.
Хоча страх і продукт уяви, продукт наслідування, переживання чужих страждань (трапляється смерть від страху смерті), але ви відчули її дихання. Далі — ще страшніші події: вас охоплює вже жах; ви сидите ні живі, ні мертві. Тут вас охоплює страх смерті. Ви — на межі життя і смерті.
Це стан катарсису негативних почуттів.
Енергію «спалили» через переживання загибелі героя. Оперативної енергії у вас залишилася мізерна кількість, вона на самому дні, вам майже немає задля чого жити. А душа через спалювання негативних домінант очистилася від афектів і відродилася з відновленими якостями.
Ось чому переживання почуттів трагічного — це переживання буйності людської сили в боротьбі проти підступного начала в діях і вчинках, щоб гармонійне в житті, природі або у взаєминах з людьми було життєдайним і несло їм щастя. Люди з підступним началом намагаються руйнівними впливами, потворним, низьким прагненням перетворити все навколо до рівня свого стану — до дисгармонії. Але ви — за перемогу гармонії, і тому болісно переживаєте руйнування — плачете.
Плач у трагедії благородний тим, що він теж значніший, ніж про нього думають. Негативні почуття виражаються зовні: людина пла-
че, ллє сльози зворушення, болісно переживає чужий біль, чужу смерть, як свою. Вона переживає в деталях те, що раніше не викликало почуттів. Вона журиться, сумує, втрачаючи бадьорість. Мучиться і втрачає свій душевний спокій — страждає, але без болю.
У чому 1) смисл, 2) причина і 3) механізм енергетичного повороту — катарсису?
Ось чому стан катарсису — процес руйнування стереотипів і афектів на крайніх точках енергетичної хвилі.
Зокрема, впливи комічного і трагічного руйнують уявлення людини про відоме і невідоме, моральне і аморальне, гармонію і дисгармонію в собі і в навколишньому світі.
Чому це відбувається? У комедії і трагедії зображені люди і людські взаємини трьох типів: 1) люди кращі ніж звичайні, 2) гірші, ніж є насправді, 3) такі, якими вони є навколо.
Через комедію і трагедію відбувається зіткнення в душі людини двох світів: внутрішнього і зовнішнього. Злитися в нову цілісність — з двох створити один душевний стан людини — новий, кращий, ніж її власний, через синтез своїх і чужих змістів душі:
1) енергетики, яка спільномірна зі станом натхнення генія;
2) думок відточених і точних, які відображають сутність твору;
3) почуттів вищого рівня, на які здатні творці.
Кожна людина змушена внаслідок впливу енергії та інформації твору цю роботу виконати самотужки, перебудувати себе на зразок генія. Людина, переживши пристрасті, доходить висновку:
1 ) усі минулі враження: а) позитивні — радість і щастя; б) негативні - страх і страждання - жалюгідні, незначні почуття за цінністю (і чого тоді було хвилюватися?); в) за глибиною — поверхневі, а за забарвленням — сіренькі, а на їхньому фоні відбувалися дрібненькі події;
2) минуле (приємне і неприємне), пережите із «сучасним» героїв
комедії або трагедії, і переоцінене, очищаючи душу, спалює негатив
ні моральні домінанти, афекти;
3) відсторонюється від свого минулого, стає вільною для діяльнос
ті, а нові почуття — моделі дій і поведінки набувають незалежності.
У стані катарсису людина відчуває зміни в собі опосередковано — через сміх або плач, які очищають душу — повертають їй психічне здоров'я.
При негативному катарсисі хвиля енергії прокочується над «дном» (верхівкою базового енергопотенціалу), і торкається його, а у декого — захоплює недоторканний запас енергії для життя. Спалена негативними почуттями енергія майже миттєво відновлюється — повертає людині бадьорість. Далі, набираючи потужності, хвиля енергії стрімко здіймається і переповнює енергетичні місткості. Сповнена відновленою енергією по вінця, людина, як і при позитивному катарсисі, може користуватися нею 6 — 7 днів.
Почуття трагічного і комічного протилежні за впливами на душу. У трагедії герой — гине, а глядач плаче; в комедії — герой сумний і плаче, а глядач — вмирає від сміху. І там, і тут стверджується велич людини: 1) через загибель гармонійної людини; 2) через викриття прихованих за маскою досконалості способів облагороджування зла і дій людини з дисгармонійною душею.
Звідки бере енергію людина? У творця, який вклав свою енергію у твір, а катарсис її перетворив на нашу оперативну енергію. Ось де ми беремо енергію — здатність до дії. Енергія — пальне механізму творчості, а комедія і трагедія її нам дають і тренують наші почуття Почуттями геніїв.
Енергія зовнішня — це джерела, з яких ми можемо черпати її в необмежених кількостях. Ми черпаємо енергію (хоча не завжди ми усвідомлюємо — скажімо, нам часто невтямки, чому нас тягне до лісу, на луки, до річки, картинної галереї, театру тощо) із природи, творів мистецтва, спілкування з людьми.
Енергія, як і інформація, сприймається нами не завжди усвідомлено. Залежно від кількості і насиченості, зовнішня енергія усуває дефіцит нашої оперативної енергії або нагромаджує його з прибутком. Уміле користування зовнішньою енергією означає, що людина отримує прибуток, приріст енергії, таку її кількість, яка перевищує її витрати. й Людина - збирач і акумулятор енергії; чим енергії більше, тим більш тривало й продуктивніше вона працюватиме, не втомлюючись і не перевтомлюючись, s Розглянемо на прикладі цю таємничу силу енергопотенціалу.
Ось два спортсмени. Вони разюче відрізняються за своїми пси-шмоторними даними, але мають однаковий рівень результатів: тести де стверджують - сили їхні неоднакові. У чому ж секрет «слабшою», який став переможцем?
Справді, енергопотенціал (сила, яку так люблять «накачувати» Спортсмени) - це не найголовніше. Значно важливіше - розвинути здатність гармонійно розподіляти власну енергію. Але ще важливіше — здатність економічно, надійно, вигідно використовувати енергію.
Однаковий результат на тренуванні двох наших спортсменів і перемога нібито слабшого на змаганнях переконують, що переможець опанував себе, його енергія працювала відповідно до законів гармонії психомоторної дії, вона побудована згідно з наміром, метою. Він приборкав коня — і той йому вірно служить. Другого носив незагнузданий кінь (і скидав частенько!) — його некерована енергія.
Для приборкання енергії ми маємо прекрасний механізм перетворення — почуття гармонії. Почуття — своєрідний фільтр, який добирає ту інформацію, яка організовує дії в гармонійну цілісність і живить необхідною для досягнення мети енергією.
Можна мати постійне джерело енергії, можна вміти витрачати її поступово або всю відразу. Насправді — і це не ідеал. Вища здатність — уміння працювати за рахунок інформаційно-енергетичного потенціалу.
Ось чому приріст енергії — умова творчості, на це повинна працювати будь-яка навчально-виховна технологія.
Кількість енергії безпосередньо пов'язана з психічним станом людини. Розрізняють: 1) перманентні і 2) оперативні стани.
Перманентні стани і рівні здоров'я людини
Ці стани — довгострокові. Вони пов'язані зі станом здоров'я душі і тіла. Але сучасної класифікації ще не існує.
Людство у своєму розвитку нагромадило величезну кількість критеріїв здоров'я: а) здоровий дух у здоровому тілі (Ювенал); б) душевне здоров'я забезпечує духовний стан; в) єдність тіла і духу — критерій здоров'я; г) здоров'я — певна цінність людини; д) здоров'я — умова творчості тощо.
Звідси випливає завдання створення класифікації станів здоров'я людини. Спільні ознаки станів розподіляються так, що утворюють систему класів кожної сукупності, споріднених між собою. З цього погляду цінною є класифікація станів здоров'я Авіценни, що не втратила своєї актуальності протягом майже тисячоліття.
В основу розподілу станів покладено принцип дихотомії — поді
лу на дві частини, що визначаються протилежними властивостями:
1 .Тіло гранично здорове. 4.Тіло хворе, але швидко набирає сили.
2.Тіло здорове, але не до межі. З.ТЇло хворе, але не до межі. З.Тіло і не здорове, і не хворе. б.Тіло гранично хворе.
Що з цього випливає? Останніх два стани здоров'я — компетенція закладів охорони здоров'я. А перших чотири стани здоров'я ніяку науку і практику не цікавлять, залишені напризволяще: тому мають стати предметом психогігієнічного дослідження і практики розвитку таланту здорової людини.
Зрозуміло, у людини з гранично можливим станом здоров'я існує особливий стан людської душі і духу. Здоровий дух — неодмінна умова благополучного існування тіла. Хвороба для людини — зло, обмеження її можливостей, спричинене захворюванням, що підсилює первинну недугу відповідним розладом психічного оптимуму. Ці істини були відомі дуже давно.
Наприклад, нідерландський філософ XVIІ століття Бенедикт Спіно-за, розглядаючи проблему душевного здоров'я, стверджував: ті, хто керуються розумом, завжди перебувають під впливом доброго настрою.
Враховуючи це, придивімося уважніше до класифікації станів здоров'я за Авіценною і спробуймо його метафоричні визначення перекласти на мову сучасної психологічної науки.
Що ж ми дістанемо? Нові назви психічних станів і їх предметне визначення. А якщо предметне, то воно відкриває можливість для психодіагностики тих або тих елементів структури цих предметів, які, в свою чергу, складаючи цілісність єдності, мають між собою певні розбіжності. Отож, визначення розбіжностей у станах і буде критерієм якості здоров'я людини.
Наші дослідження дають підстави розглядати рівень енергії як критерій психічного здоров 'я людини. Ми розрізняємо п'ять станів енер-гопотенціалу і відповідно рівнів здоров'я: 1) оптимальний, 2) стан норми, 3) стан стомленості, 4) втоми, 5) перевтоми.
Тобто перші три перманентні стани здоров'я розрізняються точно методами психодіагностики. А далі йдуть стани на межі норми і патології. Кількість енергії в її загальному розумінні визначає життєдіяльність і здоров'я людини.
Оптимальний енергопотенціал — умова, яка дає змогу виявити потенційні, приховані можливості мислення, почуттів, уяви та психомоторики і наявність достатніх сил для творчої роботи. Малюк або дорослий, які перебувають у стані «свіжості», вранці вистрибують із ліжка, завжди перевиконують завдання і мають нестримне прагнення до перетворення невідомого на відоме.
Люди з оптимальним оперативним потенціалом трапляються рідко. Більшість людей живуть у стані перевитрат енергії, живуть з енергетичним боргом. У них пасив оперативного енергопотенціалу - дефіцит енергетичного балансу: відновлення витраченої енергії відбувається повільно, оскільки здатність її «заробляти» власними розумовими або психомоторними діями втрачена внаслідок перевтоми або хвороби. Людина боїться розв'язувати задачі і долати труднощі. Працює за формулою: скільки б'єш, стільки і їдеш.
Оперативний стан відображає: а) витрачення енергії, б) відновлення і в) нагромадження енергії понад витрачену на роботу її кількість. За наявності оптимально побудованої навчально-виховної технології три стани існують у неподільній єдності, і людина може, працюючи, відновлювати і нагромаджувати свою енергію, тобто виконувати роботу невтомно: наприкінці роботи можна мати більше енергії, ніж на початку робочого дня. Вона здатна за цих умов, працюючи, отримувати додаткову енергію, збагачувати свій потенціал для творчої дії.