Думка — це вже розв'язана задача; відображення напрямів мислення в просторі невідомого; схема минулих дій з образом, почуттями і з предметом.
Отже, думка це: 1) інформаційна структура дії, яка її охоплює своїм змістом; 2) енергетична структура дії, яка відображає стан гармонійності, пропорції, ритму; 3) логічна схема майбутньої дії, її прогностична модель.
Де виникає думка? Там, де зароджується образ і почуття, - на межі відомого і невідомого. Отже, безпосередньо в системі «людина -предмет».
Думка виникає в тому місці, де пізнавальні почуття фіксують неу-порядкованість у системі, естетичні - наявність елементів дисгармонійного, а моральні почуття відзначають і оцінюють дію - виконану і майбутню - за мірками або критеріями «добра - зла» або «блага -руїни». І думка створюється у точці контакту людини, її думки і предмета — з природною речовиною, або в стосунках з людьми.
Раніше йшлося про дійове мислення, коли регуляція рухів здійснювалась за допомогою думки, почування, почуттів, образу і була спрямована на опанування психомоторики. Людина користувалася здебільшого інформацією від власного тіла, дійовою думкою, яка була вплетена в тканину живого руху і існувала, поки виконується дія. Метою регуляції були точність рухів, забезпечення успішності наступної дії.
Робота з предметом (сировиною й предметами культури) вимагає уміння подумати про іншу інформацію. Тут уже йдеться про відчуття предмета, почуття від нього і його образу. 1 з них теж створюється думка. Коли думка виникла, то це означає, що ми розв'язали задачу, отримали відоме з невідомих властивостей предмета, пізнали певну його властивість.
Предметна думка — відображення теперішнього або майбутнього: найближчого, віддаленого і в перспективі; міркування — модель дій, спрямованих на створення предмета.
Отже, думка, що регулює рухи дії, — продукт мислення, погляд на дію і позиція людини в психомоторній активності. Думка — елемент знання (свого або чужого — не має значення), вона дає змогу пізнати себе, зрозуміти і навчитися втілювати думку, образ, почуття в матерію дії.
Таким чином, думка виконує три основні функції:
1) вона є енергетичним згустком, зарядом енергії, який створю
ється в процесі її зародження з почуттєвого матеріалу дії: вона на
чебто закручена пружина;
2) вона — образ: значить, предметний зліпок, за який чіпляється
почуття, щоб створити потік енергії (до предмета і від нього), дум
ка — ключ до енергетичної пружини механізму творчості;
3) вона — смисл: містить код, в якому зосереджений досвід зас
тосування думки — керівництво до дії.
Кожен із нас може користуватися енергетикою лише тих думок (понять і символів), які він опанував, які стали інструментами (мислення і керівництва діями), частиною його єства. Усі інші думки для нас нейтральні: вони — порожній звук, який можна відтворювати в будь-який спосіб, або знаки китайської мови, нам незрозумілі, бо вони не несуть нам ні енергії, ні інформації.
Завдання мислення — точність відображення образу і думки, а завдання творчості — новизна відкриття, винаходу або художнього образу. Але творчість без точності мислення неможлива.
А що вимикає мислення?
Більшість людей живе, застосовуючи запозичені, запам'ятовані знання: вивчив — відтворив, побачив — зробив, почув — розповів тощо Тобто вони — звичайні транслятори чужого: знань, навичок і умінь — і ними, без переробки на свій лад, не думаючи, користуються. Живуть за принципом: сприйняв-запам'ятав-відтворив.Зрозуміло, тут про процеси мислення не йдеться: вистачає і сил пам'яті.
Назвемо деякі з факторів, що «вмикають» із активності мислення.
Стереотипи.До них належать соціальні, професійні, побутові тощо спрощені та схематизовані уявлення про предмети і явища. Вони використовуються як зразки для механічного наслідування. Стаючи звичними, стереотипи перетворюються на навички і застосову-
ються несвідомо — автоматично. Сприйняття, класифікація і оцінка подій відбуваються не внаслідок розмірковування, а відповідно до наявних стереотипів.
Принципи і закони.Вони відрізняються від стереотипів тим, що передають адекватні і точні смисли систем думок, образів і законів. Вони перевірені на істинність і використовуються в навчальній, науковій та поведінковій діяльностях, їх перевага над стереотипами полягає в тому, що вони зрозуміліше передають ці смисли.
Формули— означення предметів, явищ і процесів — виражають смисли словами, літерами або сукупністю чисел, які пов'язані між собою кількісно, якісно або в міру їх природної сутності.
Сентенції— положення (думки, судження), висловлені у формі пропозицій, рекомендацій, правил, які є продуктами зрілої здатності судження талантів і геніїв людства щодо морального змісту поведінки і життя людини. Тому вони мають морально-повчальний характер. Канони— повчально-напучувальні основи життя та діяльності, які вказують людині на дещо значне, цінне і помірковане.
Це система твердих встановлених правил, норм дій і поведінки або діяльності людини. Вони виконують роль нормативного зразка для наслідування, панівної форми і моди в житті та мистецтві. Канон — «узаконений» спосіб діяння, правило і обов'язок діяти так, а не інакше. Виконувати канонічні дії — наприклад етикет, слід, безумовно, внаслідок суспільних вимог, а не внутрішніх стимулів. Прислів'я— популярні правила, встановлені здоровим глуздом. Людина, яка користується здебільшого формами узагальненого знання, блокує своє мислення аж до припинення його роботи: навіщо мислити, міркувати, коли все вже давно всім відоме. Над нею домінує чужий досвід. Користуючись ним, вона перетворюється на виконавця, здатного лише копіювати дії, навички і знання.
Неважко зрозуміти і те, чим відрізняється виконавець від людини, яка діє творчо.
Разом з тим штампи свідомості можна використати для розвитку творчих здібностей, якщо застосувати критичний метод дослідження джерел і умов створення підвалин стереотипів, що змусило людей так мислити. Бо в процесі мислення був рух думки від незнання до знання.
За предметами мислення розрізняють такі його види: мислення образами, почуттями, думками і системами думок, поняттями та символами. Схильність людини до того або того типу мислення може виступати і як типологічна особливість.
Природні можливості мислення кожної людини реалізуються в процесі: а) взаємодії з невідомим; б) вивчення ходу думок талантів і геніїв у пізнанні ними предметів і явищ; в) засвоєння надбань людства (здобутків ноосфери).
В оптимальному стані людина впевнена в'собі, завжди діє так, що в очевидному знаходить неймовірне. Вона знає: розв'язана задача породжує множину задач, цікавіших ніж попередня.
Справжнє задоволення творча людина отримує не від результату, а від процесу створення предмета, думки, образу, почуття.
Людина дослухається до себе, розуміє себе і тому користується інтуїцією. У процесі заучування матеріал спочатку осмислюється, а потім запам'ятовуються його смисли. Але все це можливе, коли вона перебуває в оптимальному стані - готовності до творчості.
Коли мислення не може знайти у відомому невідоме, а у невідомому задачу, тоді в заучуванні покладаються на кількість повторень, на силу механізмів пам'яті. Так неусвідомлено підміняється механізм мислення роботою пам'яті, а робота думки при цьому блокується. Це — ознаки порушення єдності мислення і пам'яті, що є характерним для ерудита.
Якщо ж механізм мислення перебуває в бездіяльному стані, природний процес осмислювання підміняється механічним запам'ятовуванням, а людина всюди діє відповідно до відомих стереотипів і тому виявляється здатною до механічної роботи.