У п'ятирічної дитини вмикається і механізм уяви — здатності поетичної душі до творчості.
Свідченням того, що механізм уяви почав працювати, є те, що дитина може вільно (зрозуміло, поки що неусвідомлено) оперувати відображенням: думками, образами, почуттями — і стає спроможною:
— розрізняти образи, почуття, думки і практичну дію, в якій во
ни зароджувалися і співіснували в неподільній єдності, а тепер вона
здатна оперувати з ними окремо;
- вивільняти образи, почуття і думки від влади над ними пам'яті, хоча ці відображення пов'язані з процесами збереження і відтворення закладеного в пам'ять генетичними ланцюгами;
—ментально змінювати образи почуття і думки про предмет, не
торкаючись його руками;
—діяти з цими відображеннями, отримувати нічим не обмежену
волю і свободу дій, звільнятися від стереотипів, що і веде людину від
простого перетворення завченого матеріалу до творчості - втілення
нових форм і якостей у предметному світі;
—за допомогою уяви створювати і руйнувати віртуальну реаль
ність, не зачіпаючи дійсного навколишнього світу.
Неважко здогадатися, що дитина зробила в собі ще один переворот, змінила формулу життя і діяльності. Відбулася зміна структури механізму творчості і додався до активності новий, до цього часу другорядний, інструмент механізму творчості — уява.
П'ята формула життя набула такого вигляду: