Ми вивчали особливості процесу становлення образу залежно від активності сфер психіки — свідомості і процесів, що здійснюються під порогом свідомості. Вивчалися свідомі і сенсорні дії — якісно відмінні психічні явища, не першорядні і другорядні, а механізми, які можуть працювати, підсилюючи один одного в розв'язанні задач творчості і життя.
Г.С. Костюк дійшов висновку, що становлення образу предмета відбувається шляхом трансформації гіпотез про невідоме — предмет, що сприймається в ускладнених умовах.
Досліджувані Г.С. Костюка сприймали предмет, який у темряві освітлювався спалахами імпульсної лампи. Кожний імпульс світла додавай нову інформацію, що уточнювала гіпотезу про справжній вигляд предмета.
Вихідна умова: людина зіткнулася з невідомим - задачею, яка спричиняє дискомфорт. Що з людиною відбувається? Почуття оцінило ситуацію — невідоме, що й спричинило стан дискомфорту;
мислення задачу сформулювало — треба повернутися до приємного стану, перетворити невідоме на відоме. Але засобів розумових дій і енергії для швидкого розв'язання задачі в людини бракує - виникає стан мук під час втілення гіпотез: усвідомлюється задача і відбуваються пошуки можливостей її розв'язати.
На допомогу почуттям і мисленню приходить уява і створює ряд гі-потез-образів: а) бажаного предмета - розв'язаної задачі; б) дій розумових і психомоторних, завдяки здійсненню яких вона буде розв'язана. Образ уяви порівнюється з наявною інформацією про оригінал і приймається рішення про міру їх адекватності. І цей процес продовжується, поки в людини нагромадиться достатня енергія — і тоді образ-гі-потеза і предмет стануть адекватними, що й було метою, бажаним.
Шляхом взаємодії відчуттів, почуттів, уяви та мислення людина створювала гіпотези, користуючись минулим і сучасним — неповним образом предмета до моменту розв'язання задачі: коли образ стане адекватним предмету. Свідома думка схильна користуватися стереотипами і пристосовує відомі способи розв'язання задач до нових умов. А щоб вийти за межі стереотипів, треба мати достатній рівень енергії. Причому трансформація гіпотез може бути вербалізованою на всіх етапах становлення образу предмета.
Становлення образу предмета через трансформацію гіпотез про невідоме — предмет, що сприймається в ускладнених умовах, може розглядатися як модель творчого процесу. У моделі визначені всі механізми перетворення невідомого на відоме: здійснюються відкриття, винаходи і створюються художні образи.
Разом з тим існує механізм перетворення змісту і послідовного зорового образу.
Організація дослідження. Ми вивчали механізм створення сенсорною сферою цілісних образів із нецілісних предметів. За основу випробувань бралися деякі уявлення про механізми пам'яті - надійного «сховища» знань, досвіду, смислів. Усе минає, але все залишається в пам'яті. Розглядатимуться несвідомі способи перетворення образів, того, що оминуло фокус свідомості і мимовільно запам'яталося й залишилося в сховищах пам'яті.
Послідовний образ - феномен сенсорики - дає змогу «бачити, чути, смакувати» тощо - зміст відображеного й неусвідомлюваного.
У змінах послідовного зорового образу можна «бачити» природні, незалежні від свідомості і волі, перетворення його форми і змісту, спостерігати те, що відбувається відповідно до законів психіки. Послідовні образи характерні для сенсорних систем і з енергетичної точки зору вони — метаболічні хвости від енергії зовнішніх впливів.
Образ у натуральному кольорі — перша фаза. У ній дублюється форма бліцу й джерела світла — один до одного.
Сутність цього виражається так: 1) якийсь час образ утримує свою інтенсивність, 2) потім, замість того, щоб почати гаснути, — підвищує свою яскравість, нібито бере енергію з нових джерел.
Ми маємо тут справу із спалахом послідовного образу. У цьому образі нічого дивовижного і — тим більше — страшного. Душа й тіло мають здатність боротися за збереження енергії та інформації.
Феномен спалаху образу близький до ремінісценції.
Спалах послідовного образу відбувається в лічені секунди (від 10 до 15 секунд), а ремінісценція виникає через більший проміжок часу — рахунок іде на дні.
Спалах послідовного зорового образу — явище енергетичного походження. «Осяяння» — те саме, хоча містить ще й інформаційну складову. Людина, в якої з'являється спалах образу, має оптимальний енергетичний потенціал.
Отже, механізм інтуїції і «спалах» послідовного образу — явища споріднені: вони елементи одного механізму.
Образ із перебігами додаткових кольорів — друга його фаза. З «темряви» через деякий час - лічба ведеться на секунди - виникне послідовний образ оригіналу в додаткових кольорах. У кожної людини забарвлення образу різні.
Чому ми, сприймаючи ахроматичне світло — біле і всі відтінки до сірого й чорного — бачимо в послідовному образі хроматичні кольори предметів? Виходить, що людина, завдяки своєму органу чуття — оку, — здатна працювати як призма.
Природа дала людині здатність аналізувати сенсорне відображенняпоза її свідомістю, волею й мисленням. Сенсорика людини може розкладати на складові сонячний промінь, пропускаючи його нібито крізь призму, у спектр із семи кольорів. Але в послідовному образі можна аналізувати лише одне — світло, а ось синтезувати — нічого, бо світло — синтез різних електромагнітних коливань.
Отож, людина приречена на творчість над матеріалом від сенсорних образів і в тому числі від послідовних образів до абстрактних понять, у змісті яких майже неможливо знайти чуттєві підвалини й усвідомлені зв'язки.
Негативний послідовний образ- третя його фаза. Він починається із світання, перетворення енергії і інформації на сенсорний факт із новим забарвленням образу.
Отже, наша почуттєва сфера користується знову-таки суто розумовим прийомом — запереченням: біле робить чорним. Прагне довести істину математичним шляхом — доведенням від протилежного.
Оптимальний стан людини характеризується наявністю трьох фаз послідовного зорового образу: а) у натуральному кольорі предмета, б) у додатковому кольоровому забарвленні, в) в образі-негативі -темному на світлому фоні.
Якщо тривалість образу зростає до 2 — 4 хвилин і більше, виникає рухливість образу, порушується його структура, наближається або віддаляється джерело світла, повторюються одні й ті самі його фази або окремі фази відсутні тощо — усе це свідчить про надмірне навантаження і його негативні наслідки — втому.
Тривалість «бачення» образу менша ніж 25 с свідчить про енергетичне виснаження. Якщо ж образ триває менше 6 с і людина не «бачить» додаткових кольорів, то це - прихований дальтонізм - не-сприймання кольорів.
Підсвідоме навіювання мотивів.Наприкінці 60-х — початку 70-х років психологи на матеріалі кінематографа розробили спосіб впливу на маси людей. У кінострічку з 24 кадрами за одну секунду вмонтували 25 кадрик. У ньому був напис рекламного характеру: наприклад, «Пийте кока-колу!» або «Купуйте товари нашої фірми!» тощо. Зрозуміло, кадрик з'являвся на невловиму свідомістю мить — 1/24 секунди. А коли фільм триває 2 години, то 25 кадрик перед очима побуває десятки тисяч разів. Але ніхто з глядачів його не побачить: око неспроможне засікати і усвідомлювати смисл тексту.
Після перегляду кінофільму глядачі, всупереч своїй волі, точно виконували заклики, запрограмовані інформацією 25 кадру. Люди купували товари, пили напої, з азартом виконували завдання. Потім отямлювалися в стані збентеженості. Аналіз вчинків, які вони чинили, не підлягав логіці: людина купувала товари, які їй не потрібні; вона виконувала чужу волю всупереч своїй. І людина доходила висновку: зі мною відбулося щось негарне, якась хвороба охопила мене, я втратила розум, бо діяла всупереч собі. Багато «глядачів» потрапили до психіатричних клінік з душевними хворобами. А Міжнародна асоціація кінематографістів заборонила «25 кадрик» у кінострічках як антигуманний спосіб впливу на маси людей.
Так от, сенсорна сфера у відображенні може:
а) читати тексти, які свідомість не сприймає, перетворювати зна
кові системи в смислові структури - в установки, які стаюгь регу
ляторами свідомих дій і вчинків;
б) синтезувати закодовані смисли в мотиви і образи дій, проти
лежні свідомим потребам і здоровому глузду;
в) оцінювати власні дії відповідно до навіяної програми поведінки.
Усі ці сенсорні дії відбувалися так, як і свідомі розумові дії. Сенсорне навіювання передбачає безконфліктний спосіб приймання інформації ззовні, оминаючи механізм критичності людини — її мислення, почуття та уяву, переживання навіяного як особистого надбання, спонуки до дії.
Факти створення нової інформації в сенсорній сфері.У результаті проведених досліджень сприймання незавершених оригіналів вста-
новлено, що їхній послідовний образ поступово або відразу стає замкнутим, цілісним. Краї розірваного кола «линуть», підкоряючись якійсь невідомій силі, назустріч одно одному і зливаються в цілісну фігуру — і коло стає повним.
У трикутника без вершини, кола з розривами країв, хаотично розкиданих крапок, хаотичних ліній — існує феномен створення елементів у послідовному образі. У трикутника створюється вершина, а лінії і крапки перетворюються на замкнуті і цілісні фігури.
Сенсорна сфера людини генетичне первинна: вона працює там, де немає ще сприймання, де немає усвідомлення предмета. Разом з тим сенсорика здатна до операцій аналізу, ремінісценції, інтуїції і запозичує у свідомостівміння читати тексти (парадокс 25 кадру в кінематографі з метою підсвідомої реклами), розуміти їх, регулювати дії і вчинки. Тому вона — дуже елементарна і висока теоретична активність душі, пов'язана з творчістю людини.
Сенсорна сфера здатна перетворювати і доповнювати образи деталями, яких бракує в оригіналах: із хаотично розпорошених елементів сприйняття створює цілісності. З наших дослідів випливає, що інтуїція здатна не лише допомагати людині вгадувати дійсний стан предмета, а й а) підсилювати, б) доповнювати і в) трансформувати послідовні образи.
Продуктом роботи інтуїції і уяви є перетворені чуттєві і почуттєві образи предметів, думки і почуття, те, чого не існувало ані в досвіді людини, ані в реальному житті, в діяльності. Уява - процес свідомий. А от шляхи інтуїції і уяви до перетворення - різні, хоч вони користуються одним і тим самим матеріалом — образами, почуттями, думками.
Інтуїція працює самопливом, саморегулюючись і без свідомого контролю за цим процесом, без попереднього плану дій і всередині нас - підсвідоме. Завдяки цим процесам задача розв'язується мимовільно, і її результат - перетворений зміст, або смисл, або форма предмета — самочинно «випливає» у сферу свідомості. Відбувається її осяяння: неочікуваним поглядом на події, схемою наступних дій, новим образом або думкою, що відразу перебудовує людину, змінює її спрямованість, потреби, інтереси, почуття і бажання.
Уяву скеровують і контролюють наші потреби й інтереси, почуття і бажання, що викликають перетворення образів і думок — відображень умов і смислу задачі.
Отже, продуктом інтуїції і уяви є перетворені почуттєві образи, яких не існувало в досвіді, житті, діяльності.
Вони користуються одним і тим самим — матеріалами образів, почуттів, думок. А засоби перетворень інтуїцією і уявою - різні:
а) регулятори свідомих дій — образи, почуття і думки',
б) регулятори сенсорних процесів(ремінісценція, інтерференція, інтуїція) - гармонія і Ті властивості: цілісність, гармонійність, пропорційність тощо.
Дія сенсорних регуляторів виражається в природному прагненні тіла і душі до стану гармонії в собі, а відтак - до всього, що оточує.
У кожній створюваній дії, предметі, явищі ми прагнемо, не усвідомлюючи цього, до цілісності, завершеності, симетрії - гармонії.
Рука, яка пише літери з максимальною швидкістю, прагне до гармонійних рухів і змінює їхню форму відповідно до того, що диктує їй почуття гармонії; око, яке розглядає найпростішу частку світу — лінію, і прагне її поділити в пропорції «золотого перерізу»; око, яке миттєво сприймає фігуру із зруйнованою формою - чинить так само - добудовує зруйноване, те, чого в ній бракує, «зробить» цілісним і гармонійним; людина, стикаючись з дисгармонією поза собою, прагне перетворити її на більш гармонійне явище.
Інтуїція працює без свідомого плану і контролю за процесом, самопливом, саморегулюється мірками гармонії — підсвідома. Вона розв'язує задачу мимовільно, а її результатом є перетворений на відомий зміст, або смисл, або форма предмета, що самочинно випливає у сферу свідомості, її осяюючи. У результаті створюються неочікува-ний погляд на події, схема дій, новий образ або думка, що перебудовує предмет дій, людину.
Інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармонії в предметах і явищах; вона — самовисловлення почуттів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, отже — знайшли з ним спільну мову, адекватність. Єдність почуттів та уяви - думка! -яка може реалізуватися зовні в слові, висловлюванні.
До виникнення думки єдність змісту почуттів та уяви - сенсорних здобутків - існувала поза свідомістю, автономно. А коли вони стають відображенням гармонійної цілісності предмета, нагромаджують енергію критичної маси - відбувається вибух: поріг свідомості розривається, сенсорні здобутки звільняються від стереотипу мислення і «висаджуються» у сферу свідомості суверенною цілісністю -новим образом предмета.
Так виникає нова домінанта, несумісна з попередньою - смисловою. У людині порушується рівновага. Починається внутрішня боротьба, яка нагадує зіткнення протилежних мотивів. А людина усвідомлює дискомфорт і страждає. Один із них - муки слова.
Інтуїція — механізм людини — здатний створювати гармонійні цілісності з розпорошених елементів (сенсорних і смислових), які мислення, сила думки і логіка не можуть привести до спільного знаменника.
Відображення предмета у сфері свідомості піддається трансформації системою дій «уява — почуття — мислення»:
а) уява користується матеріалом: думок, образів, почуттів і може:
відокремлювати їх від дії, діяти з ними; звільняти їх від влади пам'яті
або ламати стереотипи та еталони свідомості і виходити за їхні ме
жі; перетворювати образи, почуття і думки про предмет, не торкаю
чись його руками; вона має необмежену свободу дій у створенні но
вих форм і якостей у предметному світі. Єдність почуттів та уяви —
думка! — може реалізуватися зовні в слові, висловлюванні;
б) почуттями — переживанням подій і ставленням до них; оцін
кою довкілля: предметів, явищ, подій, людей і самої себе. Задово
лення і невдоволення, напруження і розрядка, збудження і заспоко
єння - крайні точки шкали їхньої потужності, того, що пробудило
до життя інформаційний та енергетичний потенціал людини;
в) мислення встановлює зв'язок між відомим і невідомим; знахо
дить аналоги невідомого, створюючи новий образ, думку про нього;
отриманий продукт: образ, думку, аналог з додатками нового перет
ворює на словесну або іншу знакову систему (наприклад математич
не рівняння) або на форму створеного матеріального предмета.
У сфері під порогом свідомості відображення трансформується в системі «образ — почуття — інтуїція»:
а) сенсорний образ — форма і продукт відображення предмета,
енергія і інформація зовнішнього впливу, яка не стала здобутком і
фактом свідомості;
б) почуття — пристосування, своєрідна жива ЕОМ, що обчислює
енергію та інформацію, яка до нас надходить, вимірює її внутріш
нім еталоном - образом-кодом золотого перерізу - і оцінює (пози
тивно або негативно) відповідно до стану власної гармонії. І ці дії
можливі лише за умови оптимального енергопотенціалу; в стані вто
ми образ-код гармонії руйнується, а почуття помиляються;
в) інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармо
нії (гештальту) в предметах і явищах; вона — самовисловлення по
чуттів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, а
значить — знайшли з ним спільну мову, адекватність предмету, який
був відображений.