Уява і вундеркінд

У восьмирічному віці з'являється вундеркінд, який випереджає ровесників у розвитку почуттів та уяви. Вундеркіндом стає дитина, яка:

а) вперше відчуває межу між відомим і невідомим;

б) здогадується, що десь там, за межею, є загадкове, дивовижне,
навіть чудо;

в) уявляє картину майбутнього, прагне визначити, опанувати його;

г) робить дивне для людей, користуючись почуттям гармонії;

д) стверджує діями свою значущість — самоцінність.


В оптимальному стані людина здатна силою своєї уяви:

1) руйнувати стереотипи, формули, канони (чужі і власні), звіль­
няючи простір для створення незалежних образів, що відповідають
меті дій;

2) усвідомлено або неусвідомлено користуватися законами пере­
творення образів: а) комбінуванням; б) підкреслюванням в образі
рис, що призводить до зміни його пропорцій і смислів; в) гіпербо­
лізацією образів; г) типізацією: зведенням багатьох образів до міні­
мальної кількості раціональних типів; д) законами символізації —
поєднанням образу і смислу в предметі тощо;

3) користуватися мірками золотого перерізу, перетворюючи об­
рази на інші форми.

Якщо властивості уяви виявляються часто, але домінують шабло­ни, стереотипи тощо, то уява скута ситуацією, розумове перетворен­ня чогось спричинює неподоланні труднощі. У цьому стані уява сла­босила, і немає енергії, щоб разом почуттями та мисленням створи­ти творчий процес.

Переважанням бездіяльної і порожньої мрійливості людина, як серпанком фантазії, закриває собі шлях до виконання реальних творчих справ. Наявність постійної мрійливості свідчить про зане­пад творчої функції уяви.