У восьмирічному віці з'являється вундеркінд, який випереджає ровесників у розвитку почуттів та уяви. Вундеркіндом стає дитина, яка:
а) вперше відчуває межу між відомим і невідомим;
б) здогадується, що десь там, за межею, є загадкове, дивовижне,
навіть чудо;
в) уявляє картину майбутнього, прагне визначити, опанувати його;
г) робить дивне для людей, користуючись почуттям гармонії;
д) стверджує діями свою значущість — самоцінність.
В оптимальному стані людина здатна силою своєї уяви:
1) руйнувати стереотипи, формули, канони (чужі і власні), звіль
няючи простір для створення незалежних образів, що відповідають
меті дій;
2) усвідомлено або неусвідомлено користуватися законами пере
творення образів: а) комбінуванням; б) підкреслюванням в образі
рис, що призводить до зміни його пропорцій і смислів; в) гіпербо
лізацією образів; г) типізацією: зведенням багатьох образів до міні
мальної кількості раціональних типів; д) законами символізації —
поєднанням образу і смислу в предметі тощо;
3) користуватися мірками золотого перерізу, перетворюючи об
рази на інші форми.
Якщо властивості уяви виявляються часто, але домінують шаблони, стереотипи тощо, то уява скута ситуацією, розумове перетворення чогось спричинює неподоланні труднощі. У цьому стані уява слабосила, і немає енергії, щоб разом почуттями та мисленням створити творчий процес.
Переважанням бездіяльної і порожньої мрійливості людина, як серпанком фантазії, закриває собі шлях до виконання реальних творчих справ. Наявність постійної мрійливості свідчить про занепад творчої функції уяви.