В яких ємностях акумулюється надлишкова енергія, зароблена під час натхнення? Це дуже важливе питання. Адже якщо не акумулювати енергію натхнення, вона перегорить — і залишиться лише інформаційний і енергетичний нейтральний слід в пам'яті.
З ерзацем натхнення саме так і відбувається. З істинним натхненням - ніколи. Воно заповнює три ємності: 1) акумулюється в фокусі вершини енергетичної хвилі почуттів; 2) в новій території, яку ми скорили (в створеному предметі); 3) в структурі нашої душі - механізмі творчості.
І якщо енергетичну хвилю нерозумними витратами можна погасити,- виконавця можна примусити забути весь світ, в якому жив, то у творця спроможність розв'язувати задачі і проблеми (структура механізму творчості) непідвладна жодним зовнішнім впливам. І часу теж. Саме тому - як би життя не давило творця, не розбещувало його — він ніколи не буде переможений. Щоб механізм творчості підняти з руїн, не потрібно спеціально накачувати його енергією. Вистачило б трохи енергії, щоб підняти віко — і розгледіти, де ти є.
Духовність, натхнення, свобода, спокій — це стани людського життя. Вони досяжні лише завдяки величезній мудрій праці, величезним терпінню і самообмеженню. Але вони варті цієї ціни, тому що навіть той, хто лише один раз побував на цих вершинах, усвідомить: не дарма жив. Що то було б за життя без цих вершини. Адже тепер ви знаєте, куди ми вас ведемо.
У принципі для розвитку механізму творчості людини меж немає. Людина відкрита природі — логосу і ноосфері, може підняти і забрати з собою стільки, скільки вистачить сил у душі. (До речі, мудрець прагне жити легко.)
Логос - це не сама природа, а ЇЇ закони. Закони, за якими природа живе. Закони, які не мають ані початку, ані кінця; закони, що однаково успішно працюють і в цілому світі, і в будь-якому конкретному випадку. Ми стикаємося з логосом на мізерно малому відтинку часу і простору і кожний такий дотик фіксуємо словом.
До створення слова контакт з логосом був безформним; ми знаходимося в логосі, але не відчуваємо його. Геракліт деталізував цю ситуацію: Логос звертається до кожної людини, але одні його не чують, другі — чують його сигнали, але не розуміють про що вони, треті — чують, розуміють і керуються законами природи у своїх справах.
Щоб відбувся контакт - потрібне зусилля. Колосальне зусилля, щоб з'єднати дві сутності - нашу і сутність логосу. У момент і в точці дотику виникає спалах світла, пітьма на мить розступається, і людина фіксує те, що встигла розгледіти, як ви вже знаєте, словом — перетворює почуття на думку.
Логос — це закони, що упорядковують енергію природи.Де ж знаходиться логос? У душі кожного з нас. Усе є у всьому; ось чому, пізнаючи себе, — ми пізнаємо логос — верховний закон природи. А що ж ноосфера?