Головне, що відрізняє аналітичну психологію Юнга (1875—1961) від фрейдівського психоаналізу, — різне бачення природи лібідо. Якщо Фрейд характеризує лібідо, вдаючись переважно до термінів сфери сексуальності, то для Юнга — це життєва енергія загалом, в якій сексуальність лише одна з її складових.
За Юнгом, першопочаткова життєва енергія лібідо виявляє свій вплив упродовж змужніння і розмноження, в певних видах діяльності — залежно від того, що в певний момент є найбільш важливим для конкретної людини.
Юнг відкидає фрейдівське розуміння едіпового комплексу. Він пояснював прихильність дитини до матері як необхідну життєву потребу дитини і спроможність матері її задовольнити. Коли дитина зростає, у неї з'являються сексуальні потреби, що накладаються на ті, які домінували в дитинстві, — потреби в їжі. Юнг висловив припущення, що енергія лібідо набуває гетеросексуальних форм лише в
пубертатний період. Він не відкидав цілком наявність сексуальної мотивації в дитячому віці, однак звів сексуальність лише до одного з багатьох потягів у психіці.
Життєвий досвід Юнга, певно, істотно впливає на його переконання. Ми вже вказували на те значення, яке його інтерес до несвідомого мав для визначення професійного покликання. Щодо сексу, то й тут можна простежити вплив біографічних моментів. Юнг не використав у своєму вченні поняття едіпового комплексу тому, що не мав такого досвіду власних дитячих переживань. Він відгукувався про свою матір як про досить гладку і непривабливу жінку, а тому й ніяк не міг зрозуміти, на якій підставі Фрейд стверджував, ніби кожний хлопчик відчуває в дитинстві сексуальний потяг до своєї матері.
На відміну від Фрейда, у Юнга не було жодних проблем, пов'язаних із сферою сексу. Він також не робив жодних спроб обмежувати своє статеве життя. У нього були сексуальні зв'язки з жін-ками-пацієнтками і ученицями протягом багатьох років. «Для Юнга, що цілком вільно і надто активно задовольняв свої сексуальні потреби, секс у цілому відігравав мінімальну роль у розумінні людської мотивації. Для Фрейда ж, змученого власними нездійсненними і пригніченими бажаннями, секс навпаки займав центральне місце», - писав Шульц (1990).
Ще одна істотна відмінність між науковими позиціями Фрейда і Юнга стосується питання про спрямування чинників, визначальних для формування особистості людини. З точки зору Фрейда, людина є продуктом своїх дитячих переживань. Для Юнга людську особистість формує не тільки її минуле, а й такою ж мірою і власні мета, очікування і надії на майбутнє. На його думку, формування особистості зовсім не завершується до п'яти років. Людина може змінюватися і, іноді досить значно, протягом усього свого життя.
Третє, що відрізняє наукові погляди Фрейда і Юнга, полягає в тому, що Юнг спробував заглибитись у царину несвідомого більше, ніж це вдалося Фрейду. Він надавав ще одного виміру розумінню несвідомого: вроджений досвід людства як виду, успадкований від своїх предків-тварин (колективне несвідоме).