рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Психология
/
Головні напрями сучасної психології Персоналістичні напрями

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Головні напрями сучасної психології Персоналістичні напрями

Головні напрями сучасної психології Персоналістичні напрями - раздел Психология, Механізми психіки людини. Методи психології. Моделювання психічних процесів та функцій Персоналістична Психологія Зосередила Свої Зусилля На Вивченні Особистості Т...

Персоналістична психологія зосередила свої зусилля на вивченні особистості та її внутрішньої будови. Так, для В. Штерна (1871 — 1938) «психологія є наукою про особистість (person), що зазнає переживань, кожне з яких тлумачиться в термінах своєї власної матриці». Людська особистість, за В.Штерном, створює вищий спосіб життя. А її акти психофізично нейтральні — не є ні психічними, ні фізичними.

Вищий спосіб або модальність життя, за В.Штерном, має три рівні: перший — життєдіяльність або біосфера індивіда, другий — переживання і третій рівень — система культурних, соціальних, моральних та релігійних цінностей, які особистість засвоює шляхом так званої інтроцепції - внутрішнього сприймання.

Стрижень особистості - в характері людини, який визначається її рисами, що мають сталі і цілеспрямовані акти.

І.Шпрангер (1882-1963) назвав свою психологію особистості структурною і дійшов висновку, що її спрямованість і самобутність визначаються тими цілями і духовними цінностями, до яких особистість прагне. Разом з тим цілі і цінності залежать від суспільства, в якому живе і діє особистість, від рівня його духовної культури. Визначення шести галузей культури в суспільстві дало підставу для класифікації особистостей.

Серед шести головних духовних сфер суспільства Е.Штерн виділяє: науку, естетику, економіку, релігію, політику, взаємини з іншими людьми. І відповідно до них він називає шість типів особистостей: теоретична, естетична, економічна, релігійна, політична особистість та інші.

До персоналістичних напрямів психології належать: теорія само-реалізації Г.Олпорта (1897-1969), концепція самоактуалізації А.Мас-лоу (1908—1970), концепція відношень у структурі особистості К.Роджерса (1902-1990) та інші.

Слід зазначити, що основний предмет дослідження персоноло-гів — психічно здорові, зрілі і творчо обдаровані представники людства. Головна їх відмінність від інших людей полягає в безперервному розвитку і активному ставленні до навколишнього світу.

У структурі особистості Г.Олпорт розрізняє центральну мотиваційно-спонукальну сферу, яка складається з двох рівнів активності: мотивації потреби і вищих мотивів - прагнення до розвитку. Отже, пошук постійного напруження, опір рівновазі, гомеостазу - характерні риси мотивів розвитку. Мотиви розвитку зумовлюють спрямовану в майбутнє систему цілей, реалізація яких вимагає і сприяє розвиткові нових можливостей людини.

Отже, особистість — процес безперервного становлення людини, спрямованої в майбутнє. А саме: формування нових мотивів є процесом перетворення способів діяльності, її цілей і мотивів. Якраз у механізмі перетворення мотивів на способи тієї самої діяльності — умова саморозвитку людини.

А.Маслоу доводить, що соціальність людини - вимога самої її природи, що люди мають потреби в спілкуванні, любові, повазі, співпричетності, які за своєю природою набувають форми «інстин-ктоподібності». Тобто це потреби суто «гуманоїдні». До базальних потреб відносяться: фізіологічні потяги, потреби в безпеці і захисті,

ЗО

любові, повазі і самоактуалізації людини. Незадоволення базальних потреб спричинює хвороби: неврози і психози.

Над рівнем базальних потреб надбудовується метамотиваційний рівень — потреби в істині, добрі і красі, справедливості, єдності. Але потреби самоактуалізації, на думку А.Маслоу, починають функціонувати лише після того, коли вдоволені всі інші потреби.

Вивчення творчих особистостей дало підстави для важливого висновку: серед різноманітних властивостей людей, схильних до «самоактуалізації», провідною є установка на зосередженість не на власній персоні, не на суто індивідуальних інтересах, а на високих суспільних цілях. Цим людям властиві почуття провини, тривоги, але їх непокоїть не власна доля. Зовнішня свобода для них менш важлива, ніж внутрішня.

Центральна ідея концепції К.Роджерса полягає в тому, що співвідношення: 1) дійсного змісту особистості, 2) уявлення людини про себе — про своє «я» і 3) про своє ідеальне «я», про той тип особистості, якою вона бажає стати, відображає справжню структуру особистості. Розбіжності в цих уявленнях призводять до неврозів і страждань людини. Вона відчуває стурбованість, почуття тривоги, уразливості, яке стає тим болючішим, чим більше назріває потреба змінити на краще думку про себе.

Психотерапевтична процедура, запропонована К. Роджерсом, спрямована на те, щоб, по-перше, сформувати в особистості нове, більш адекватне бажанню бачення себе самої і, по-друге, зробити його більш реальним, що відповідає можливостям людини, її «ідеальному я», по-третє — створювати «теплий психотерапевтичний мікроклімат». Завдяки цьому людина забезпечує позитивне ставлення до себе, починає вірити в себе, що є безперечною умовою розвитку, дієвого самоконтролю і організованості дій. А щоб піднятися ще вище, людина має усвідомити свої переваги і вади, «прийняти» їх як належне і почати працювати над собою.

К.Роджерс, вивчаючи розбіжності дійсних можливостей, бажань та почуттів людини і її «ідеального я», назвав цей стан «умовою престижу». Це — відповідність громадській оцінці, суспільній значущості особистості.

Психіка і вища нервова діяльність

Протягом останніх двох століть розвиток психології був тісно пов'язаний з досягненнями філософської думки та успіхами природничих наук.

Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ була зумовлена появою філософії діалектичного матеріалізму і розвитком вчення про природу психіки (1.М.Сеченов, І.П.Павлов).

Відображувальна діяльність людини зумовлена рефлекторною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є видатний російський фізіолог І.М.Сеченов (1829—1905). У своїх працях він вказував, що джерелом психічних актів як відображення діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає під час взаємодії індивіда з навколишнім світом, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку.

У своїй праці «Рефлекси головного мозку», опублікованій у 1863 році, І.М.Сеченов писав, що «всі акти свідомого і несвідомого життя за способом виникнення (походження) є рефлекси», що без зовнішнього чуттєвого подразнення неможлива психічна діяльність.

Вчення І.М.Сеченова про рефлекторну природу психіки далі розвинув І.П.Павлов (1849—1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність. Теорія рефлекторної діяльності спирається на три головні принципи наукового дослідження:

1 ) принцип детермінізму, тобто поштовху, причини будь-якої дії, її ефекту;

2) принцип аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на час
тини і потім створення нового цілого з елементів старого;

3) принцип структурності і пристосування динаміки до структури.

Засадовим у вченні про вищу нервову діяльність є розуміння єдності організму та середовища. В організмі «все із зовнішнього світу». Зв'язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона, як зазначає І.П.Павлов, є системою відношень, зв'язків. Поведінка організму визначається тими умовами і середовищем, в якому живе й діє жива істота.

Дослідженнями доведено, що великі півкулі головного мозку відіграють провідну роль у діяльності всього організму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи потреби організму, разом з найближчими до кори підкорковими нервовими центрами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються складні тимчасові нервові зв'язки, за допомогою яких здійснюється регуляція відносин між організмом та зовнішнім середовищем, а також регуляція діяльності самого організму.

Цю діяльність великих півкуль головного мозку І.П. Павлов і називає вищою нервовою діяльністю і підкреслює, що поведінка живого організму являє собою певну систему реакцій або рефлексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовища.

Рефлекс — відповідь організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — головна форма діяльності нервової системи. Розрізняють два різновиди рефлексів: безумовні, з якими тварина народжується, та умовні, які виробляються в неї після народження, протягом життя.

Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися протягом тривалого періоду біологічного розвитку живих істот. Вони потрібні тварині від перших днів її життя для її існування. Безумовні рефлекси забезпечують організмові пошук поживи, уникнення шкідливих впливів тощо.

Безумовні рефлекси спричинені безумовними подразненнями, тобто такими подразненнями, які, впливаючи на відповідні рецептори — смаковий, дотиковий та інші, спричинюють відповідні реакції організму. Безумовні рефлекси не зникають і весь час діють за умови, що організм нормальний, здоровий. Складна система безумовних рефлексів являє собою ту діяльність, яку називають інстинктивною.

Безумовні рефлекси не можуть вдовольнити потреб вищих організмів, що живуть за складних умов. Безумовні рефлекси могли б забезпечити потреби організму лише за абсолютної постійності зовнішнього середовища. Але оскільки зовнішнє середовище весь час змінюється, то пристосування до нього за допомогою одних лише безумовних рефлексів неможливе. Необхідне доповнення їх тимчасовими зв'язками, які вибудовуються у тварин та людини впродовж життя.

Головний принцип роботи великих півкуль, як довів І.П.Павлов, — утворення тимчасових нервових зв'язків, або умовних рефлексів. Під час своїх досліджень він помітив, що за певних умов у тварин виникають рефлекси і за відсутності безумовних подразників, наприклад іноді слина в собаки починає виділятися, коли з'являється людина, яка його годує, хоча в цей момент їжі собаці й не дають.

Рефлекси в таких випадках виникають під впливом подразників, які названі умовними рефлексами. Коли на тварину одночасно діють два подразники — один безумовний, наприклад їжа, і другий умовний, який сам по собі не викликає рефлексу, скажімо дзвінок, то в головному мозку виникають два збудження — від їжі і від дзвінка.

Оскільки вони діють одночасно, між збудженими нервовими центрами утворюється замикання, тобто встановлюється нервовий зв'язок. Внаслідок цього зв'язку умовний подразник спричинює рефлекторну реакцію, як і безумовний. Такі рефлекси названі умовними рефлексами.

Із зміною умов життя змінюються рефлекси. Вони зникають, тобто гальмуються, якщо умовний подразник не підкріплювати безумовним, і поновлюються, якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним.

Умовно-рефлекторна діяльність людини являє собою надзвичайно складну, різноманітну і витончену систему зв'язків. Нові нервові зв'язки утворюються не лише на основі безумовних, а й на основі вже існуючих, раніше утворених умовних зв'язків, які набули відповідної сили і стійкості. Потрібні умови утворення умовних рефлексів — оптимальна сила подразника, активність кори великих пів-

куль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними. У навчанні такими підкріпленнями є інтерес до знань, допитливість, здивування новизною явищ.

Головними процесами нервової діяльності є збудження та гальмування.

На кору великих півкуль одночасно впливає велика кількість різноманітних подразників, але реагуємо ми не на всі подразники, що надходять до кори великих півкуль. На значну частину подразників організм не реагує, оскільки збудження, спричинені ними, гальмуються.

Гальмування відбувається одночасно із збудженням. Завдяки гальмуванню ряду ділянок кори збудження спрямовується в якомусь одному напрямі й зосереджується в певному пункті кори. За певних умов збудження і гальмування поширюються, іррадіюють по корі великих півкуль, викликаючи збудження або гальмування інших ділянок кори, або знову зосереджуються, концентруються в пункті свого виникнення.

Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різноманітні асоціації - образи, думки, почуття, які або посилюють, або гальмують діяльність, яку людина виконує.

Коли збудження концентрується у певній ділянці кори, інші її ділянки в цей час гальмуються. Поширення або зосередження збудження та гальмування здійснюється за законом іррадіації та концентрації нервових процесів.

Збудження і гальмування взаємодіють між собою. Збудження певних ділянок кори великих півкуль зумовлює гальмування інших ділянок кори головного мозку і, навпаки, гальмування одних ділянок кори спричинює збудження в інших її пунктах. Таке явище відбувається за законом взаємної індукції збудження та гальмування.

Розрізняють позитивну і негативну індукції. За умови позитивної індукції гальмування певної ділянки кори спричинює збудження інших її ділянок. Діяльність організму в таких випадках відбувається в напрямі цього збудження, посилюється увага до змісту діяльності. При негативній індукції збудження певної ділянки кори викликає гальмування тих її ділянок, які були раніше активними.

Негативна індукція відбувається при відволіканні уваги від головної діяльності й зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують збудження, спричинене головним подразненням.

Гальмування нервових процесів буває безумовним, або зовнішнім, і умовним, або внутрішнім. Зовнішнє гальмування відбувається внаслідок впливу сильного стороннього подразника. Вироблений умовний рефлекс, наприклад виділення слини як реагування на засвічування електричної лампочки, припиняється, якщо при цьому почне діяти сильний звук.

Зовнішнє гальмування є виявом дії негативної індукції. Воно виявляється ще й у вигляді позамежового гальмування, яке виникає тоді, коли сила збудження перевищує можливості працездатності нервової клітини. Посилення подразника в таких випадках не тільки не викликає збільшення сили реакції, а, навпаки, сила реакції зменшується або й зовсім гальмується.

Гальмівні процеси, що виникають у клітині внаслідок її перенапруження, убезпечують її від руйнування. Тому таке гальмування називають ще захисним гальмуванням.

Внутрішнє гальмування так само зумовлюється зовнішніми обставинами. Один із виявів умовного, або внутрішнього, гальмування є послаблення тимчасових зв'язків. Воно настає тоді, коли умовний подразник (наприклад світло), на який вироблено умовний рефлекс, час від часу не підкріплюється безумовним подразником (наприклад їжею). Утворений зв'язок у такому разі гальмується, і рефлекс згасає.

Якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним, то загальмований тимчасовий нервовий зв'язок легко поновлюється і умовний подразник знову викликає умовний рефлекс. Гальмування тимчасових нервових зв'язків спричиняє забування.

Важливим виявом внутрішнього гальмування є диференціальне гальмування. Якщо підкріплювати безумовним подразником лише ті з умовних подразників, на які вироблено умовний рефлекс, то після цього умовний рефлекс виникає у відповідь на ті умовні подразники, які підкріплювалися безумовним. Збудження від інших, не підкріплюваних подразнень, гальмується, і умовний рефлекс на них не виявляється.

Так, якщо вироблено умовний рефлекс на звук, а потім підкріплюється звук лише певної висоти чи інтенсивності, то й умовний рефлекс далі виникатиме лише на звук тієї висоти чи інтенсивності, який підкріплювався. Відбувається диференціювання подразнень.

Організм точно відрізняє дієві, тобто підкріплювані подразники від недієвих, тобто непідкріплюваних безумовним подразником. Дослідженнями встановлено, що собака, наприклад, може диференціювати звукові подразники з точністю до 1/8 тону. Диференціальне гальмування сприяє уточненню та розрізненню виправданих життєвим досвідом подразників від невиправданих.

Це яскраво виявляється в навчально-виховній діяльності. Розрізнення, уточнення та опанування знань або актів поведінки буває ефективним тоді, коли істотні властивості в них певним чином підкріплюються, а неістотні — гальмуються.

Поряд із замикальною великі півкулі головного мозку здійснюють також аналітико-синтетичні функції.

Взаємодіючи з навколишнім світом, організм відповідає не на всі подразнення, що надходять до мозку, а лише на ті, які слугують за-

доволенню його потреб. Розрізняючи подразники, мозок на одні з них відповідає, а на інші не відповідає. Так здійснюється аналіз предметів зовнішнього світ>'.

Найпростіший аналіз здійснюють і нижчі відділи центральної нервової системи. Вищий аналіз, який є засадовим щодо актів поведінки, здійснюється в корі великих півкуль головного мозку. Суть роботи кори полягає в аналізі та синтезі подразнень кори.

Аналітична діяльність відбувається за допомогою спеціальних механізмів — аналізаторів. Вони розвинулися в процесі біологічного розвитку тварин внаслідок їх пристосування до умов існування, до різноманітних видів енергії зовнішнього світу, що впливали на організм, — світлової, звукової, хімічної, механічної, теплової тощо.

Великі півкулі являють собою грандіозний аналізатор як зовнішнього, так і внутрішнього світу організму. Аналізатори здійснюють свою аналітичну діяльність у зв'язку з гальмівними процесами, що відбуваються в корі великих півкуль. Одні подразнення або комплекси подразнень, що потрапляють до кори великих півкуль, виокремлюються, тобто викликають там збудження, на них тварина реагує, відповідає. Інші ж подразнення гальмуються, і на них тварина не відповідає.

Процес аналізу має своє підґрунтя, з одного боку, в аналізаторній здатності наших рецепторів, периферійних закінчень, а з другого—в процесах гальмування, яке розвивається в корі великих півкуль головного мозку і розмежовує те, що не відповідає дійсності, і те, що відповідає дійсності. Процес гальмування сприяє коригуванню аналітичної діяльності великих півкуль головного мозку.

Водночас з аналізом великі півкулі головного мозку здійснюють і синтетичну діяльність, сутність якої полягає в замиканні нервових зв'язків.

Синтетична діяльність великих півкуль буває дуже складною. Утворюються цілі ланцюги й системи тимчасових зв'язків. Ті процеси, які в психології називають асоціаціями, є не що інше, як утворення тимчасових зв'язків, тобто це акти синтезу. Мислення, вказував І.П.Павлов, являє собою не що інше, як асоціацію — спочатку елементарну, а потім ланцюги асоціацій, кожна ж перша асоціація — це момент народження думки.

Щоб успішно орієнтуватися в навколишньому світі, тварина неодмінно повинна аналізувати й синтезувати його. Пізнавальні процеси, мислення — це і є складна аналітико-синтетична діяльність кори. Специфічно людське мислення виникає на основі складнішої аналітико-синтетичної діяльності кори великих півкуль на основі мови.

Діяльність великих півкуль головного мозку — це сигнальна діяльність. Великі півкулі головного мозку завжди діють у відповідь на

різноманітні подразнення, які сигналізують про те, що має для життя організму важливе значення. Наприклад, світло або звук можуть сигналізувати живій істоті про наявність їжі, про небезпеку тощо.

Сигнали, що їх викликають предмети та їхні властивості або явища природи, являють собою першу сигнальну систему. Вона властива і тваринам, і людині.

Перша сигнальна система — це фізіологічне підґрунтя відчуттів, сприймань, уявлень. Дійсність для тварин сигналізується майже виключно подразненнями, які безпосередньо надходять у спеціальні клітини зорових, слухових та інших рецепторів організму, та їх відбитками у великих півкулях.

Вища нервова діяльність людини як суспільної істоти якісно відмінна від вищої нервової діяльності тварин. У процесі праці, в суспільному житті люди виробили звукову мову як засіб зв'язку, засіб спілкування між собою.

Мовна функція спричинила появу нового принципу діяльності великих півкуль. Слово в житті людини стало своєрідним сигналом. Воно є другою, суто людською, сигнальною системою дійсності. Кожне слово як назва предмета, властивості або дії замінює відповідний сигнал першої сигнальної системи.

Якщо наші відчуття та сприймання предметів і явищ навколишнього світу є для нас сигналами першої сигнальної системи дійсності, конкретними сигналами, зазначає 1.П. Павлов, то мова, насамперед кінестетичні подразнення, що надходять у кору від мовних органів, — це сигнали другої сигнальної системи, сигнали сигналів.

Слово, через попередній життєвий досвід дорослої людини, пов'язане з усіма зовнішніми та внутрішніми подразненнями, що надходять у великі півкулі. Воно їх сигналізує, замінює і внаслідок цього може спричиняти всі ті дії, реакції, які викликають конкретні подразнення.

Друга сигнальна система виникає на основі першої сигнальної системи і без неї існувати не може. Вона діє лише у зв'язку з діяльністю першої сигнальної системи, вступаючи з нею в найскладніші взаємозв'язки.

Друга сигнальна система у взаємодії з першою сигнальною системою є фізіологічним підґрунтям вищого, абстрактного мислення людини та її свідомості, засобом самопізнання. Низка інших психологічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, формування навичок тощо) на фізіологічному рівні також є результатом взаємодії першої і другої сигнальних систем. Участь другої сигнальної системи в цих психологічних процесах перетворює їх на свідомі процеси.

Великі півкулі головного мозку - надзвичайно складна динамічна система. Упродовж діяльності постійно утворюються нові умовні

зв'язки. Вони об'єднуються в певні системи. Системність зв'язків забезпечує успіх діяльності тварини та людини.

Процеси, які відбуваються у великих півкулях головного мозку, постійно прагнуть до об'єднання, до стереотипної об'єднувальної діяльності. Безліч подразнень, що надходять до великих півкуль як ззовні, так і зсередини організму, стикаються, взаємодіють, систематизуються і завершуються утворенням динамічного стереотипу.

Динамічний стереотип потрібний для успішної взаємодії організму із середовищем. Повторення однакових рухів і дій, однакових актів поведінки, схожих реакцій організму забезпечує йому успіх у діяльності, в задоволенні своїх потреб.

Усім відомо, що людина звикає до певного способу дій, виробляє певний спосіб сприймання, запам'ятовування, мислення. Автоматизуючи свої дії, вона виробляє навички та звички, які полегшують здійснення свідомо спрямованої діяльності. В усьому цьому головну роль відіграють динамічні стереотипи.

У процесі діяльності постійно утворюються нові динамічні стереотипи. Старі ж динамічні стереотипи не зникають, вони взаємодіють з новоутворюваними, сприяють їх утворенню або, навпаки, вступають у суперечність з ними, внаслідок чого успішне утворення нових стереотипів гальмується.

Вироблення й перероблення динамічного стереотипу потребують великої роботи нервової системи. Вона може відбуватися впродовж тривалого часу й залежить від складності самої діяльності, а також від індивідуальності та стану тварини або людини.

Вироблення й підтримання динамічного стереотипу завжди пов'язуються з певними переживаннями.

Нервові процеси, що відображаються в півкулях головного мозку при становленні й підтримуванні динамічного стереотипу, є підґрунтям почуттів, вони зумовлюють їхній характер та інтенсивність. Почуття труднощів, бадьорості і стомленості, задоволення і засмученості, радості і відчаю тощо мають своїм фізіологічним підґрунтям зміни, порушення старого динамічного стереотипу або складність встановлення нового.

Динамічний стереотип краще утворюється тоді, коли подразники діють у певній системі, певній послідовності та у певному порядку. Підтримується динамічний стереотип через дотримання певного зовнішнього порядку, системи та режиму діяльності.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Механізми психіки людини. Методи психології. Моделювання психічних процесів та функцій

При створенні підручника автори додержувалися принципу прос тоти про найскладніше в психології писати так щоб навчальні знання забезпечували... Створюючи підручник автори намагалися по новому скомпону вати структурні... Важливим доповненням до процедури самостійної роботи над опануванням змісту навчального матеріалу є запропоновані...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Головні напрями сучасної психології Персоналістичні напрями

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 1. Предмет психології
Ключові поняття теми:психологія, психіка, механізми психіки, діяльність, психічне відображення, рефлекс, свідомість, несвідоме Психологія — наука і система знань про з

Відображення — проектування — опредметнення.
Психічне відображення.Психічне відображення містить у собі систему функцій, які регулюють діяльність людини. По-перше, психічне відображення має активний характер,

Психіка і свідомість
У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктивної дійсності розвивалася залежно від умов життя того або іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найвищий рівень

Єдність і розбіжності психічних процесів, властивостей і станів
Психічні процеси— різні форми єдиного, цілісного відображення людиною довкілля і себе в ньому. Психічні процеси іноді називають психічними функціями. З давніх часів психічні процес

Головні галузі психологічних знань
З розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності поступово виокремилися і набули самостійності деякі галузі психологічних знан

Генетична психологія
Поряд із багатьма психічними процесами, явищами і психічними механізмами співіснують процеси виникнення, створення і функціонування психічних явищ. Поняття «генетичний» має охоплювати ці ев

Біхевіоризм
Філософія прагматизму спричинила появу в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Уотсон). Якщо предметом свого дослідження інтроспективна психологія мала свідомість, то по

Гештальт-психологія
Німецькі психологи (Вертгеймер, Келлер, Коффка, КЛевін) на підставі спеціальних досліджень висунули програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур — гештальтів (образів, форм). Образ і ф

Структурна психологія
Структурна психологія головним принципом вважає вивчення структури свідомості. Поняття структури свідомості передбачає наявність у ній елементів і зв'язку між ними, тому зусилля психологів були сп

Психоаналіз
Дослідження в галузі психопатології та психіатрії зумовили потребу вивчення ролі і дій неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведінку. Так утворився психоана

Психологія установки
Психологічна установка — теорія, розроблена грузинським психологом Д.М.Узнадзе. Вона розкриває закономірності неусвідомлюваної регуляції психічних станів, що забезпечують людині готовність діяти

Запитання для самостійної роботи
1. Що є предметом психології? Які головні групи психічних явищ во на вивчає? 2. Які головні завдання розв'язує сучасна психологія? 3. Якими є головні принципи наукового вивче

Вимоги до методів психології
Психологія як наука має свої предмет і методи вивчення закономірностей, механізмів і психічних фактів. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати особливості психічного розвитку людини — шлях

Метод самоспостереження
Самоспостереження, особливо інтроспективна його форма, не може бути визнане єдиним і вірогідним способом вивчення особливостей психічних процесів, станів і властивостей особистості. Самос

Спостереження
Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях. Спостереження — метод дослідження предметів та я

Психологічний експеримент Поняття про експеримент
Здійснення експериментів у психології було започатковане ще в XVIII столітті. Як науковий напрям психології експериментальна психологія сформувалася в другій половині XIX століття. Вона грунтувала

Природний психологічний експеримент
Природний експеримент здійснюється так, щоб у досліджуваних не виникла підозра, що їх психологічно вивчають, тобто за звичних умов (ігри дітей, навчання в школі, діяльність працівника на робочому

Експериментально-генетичний метод
Логіка даного методу передбачає активне моделювання і відтворення в особливих умовах закономірностей виникнення і становлення в онтогенезі психологічних функцій. Теоретичний рівень вивче

Принцип аналізу за одиницями
Застосування експериментально-генетичного методу психологічного дослідження передбачає розкриття, з'ясування причинних зв'язків і відношень, що лежать в основі складних психічних процесів. Способ

Принцип історизму
Принцип історизму передбачає розуміння того, що філогенетичний та онтогенетичний розвиток людини не тотожні. Завдання дослідника полягає в генетичному вивченні структурних компонентів пс

Принцип системності
Для отримання об'єктивних даних про рушійні сили та механізми психічного розвитку визначальним є вибір системи знань, згідно з якою він (розвиток) розглядається. Розгляд відповідно до пе

Принцип проектування і моделювання
Принцип проектування у теорії експериментально-генетичного методу виявляє свою якісну відмінність від інших психологічних ме- тодів і спрямований на штучне створення психічних проц

Тести здібностей
Цей тип випробувань застосовують для визначення міри вияву певних здібностей або здатності людини, на відміну від тестів успішності, призначення яких — оцінювати вже наявні знання або уміння.

Тести інтелекту
Це випробування — вимірювання і оцінювання, до якого вдається дослідник, визначаючи рівень інтелектуальних здібностей і швидкості їх розвитку в дитини. У тестах, призначених для визначення міри в

Тести таланту
Більшість психологічних тестів створено на функціональній основі. Інтуїтивно вважалось, що кожне психічне явище є функцією, бо має певний зовнішній вияв, впливає на щось або на когось, залишаючи пе

Анкетування
Анкетування — один із способів психологічного опитування. За допомогою анкети досліджуються літературні, мистецькі, спортивні, професійні інтереси та вподобання, мотиви, ставлення до вибору дій,

Соціометрія
Соціометрія — дослідження або метод вибору, що застосовується для з'ясування взаємин у колективі, виявлення ставлення колег одних до одних, того, як вони оцінюють певні якості своїх співпрацівник

Психологічна експертиза
Експертиза (від лат.- досвідчений) у психології може використовуватись як методЦеІслідження. Сутність експертизи полягає в тому, що вивчення і оцінювання явищ здійснюються знавцем, спеціалістом,

Виникнення психіки
Виникнення і розвиток психіки - одне з найскладніших питань. Наукове обгрунтування це питання дістало на основі досягнень біології та історії. На певному етапі розвитку природи завдяки взаємодії

Розвиток механізмів психіки
Матеріальним субстратом психіки є нервова система та її периферійні органи — рецептори. Ці механізми психіки є результатом тривалого процесу взаємодії живих організмів із їх середовищем.

Виникнення і розвиток людської свідомості Передумови виникнення свідомості
З розвитком науки, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди про походження людини та її свідомості. Головною передумовою виникнення людської свідомості було утруднення

Історичний розвиток людської свідомості
Свідомість людини не відразу стала такою, якою вона є тепер, а здолала тривалий шлях свого суспільно-історичного розвитку. Перші люди, що виділилися з тваринного світу, мало ще відрізняли

Завдання та проблемні ситуації
1. Чому елементарну чутливість вважають початковою формою власне психіки, а подразливість — лише актом відображення? 2. Чому павук, посаджений у банку разом з мухою, не «впізнає» її, н

Поняття про особистість і її структуру
Особистість - це конкретний людський індивід із притаманними йому своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними якостями, які в кожного виявляються по-різному. Особистість виникла й р

Активність особистості і її джерела
Активність живих істот — один із головних і необхідних виявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Але активність людини докорінно відрізняється від активн

Установка - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до діяльності, за допомогою якої може бути задоволена та або та потреба.
Установка може виявлятися в стандартизованих судженнях, некритично засвоєних людиною під час спілкування з іншими людьми, в упередженості, у виокремленні з оточення того, що має для неї важливе, ж

Розвиток і виховання особистості
Проблема розвитку та виховання особистості — один із найбільш актуальних соціальних аспектів суспільного життя, завжди вимагає глибокого наукового обгрунтування психологічної сутності чинників цьо

Теорія особистості К. Г. Юнга
Головне, що відрізняє аналітичну психологію Юнга (1875—1961) від фрейдівського психоаналізу, — різне бачення природи лібідо. Якщо Фрейд характеризує лібідо, вдаючись переважно до термінів сфери с

Колективне несвідоме
Юнг розрізняв два рівні несвідомого: особисте несвідоме і колективне несвідоме. Особисте несвідоме — сфери несвідомого, що містять у собі утворення, які раніше перебували у

Архетипи
Архетипи — природжені тенденції всередині колективного несвідомого. Вони є внутрішніми детермінантами психічного життя людини, оскільки спрямовують дії людини в певне русло, чимось схоже на те,

Психологічні типи
Згідно з юнгівською теорією, всі особистісні відмінності виявляють себе в чотирьох основних функціях: мисленні, почуттях, відчуттях і інтуїції, за допомогою яких ми можемо, власне, орієнтуватися

Словесно-асоціативний тест
Ідея словесно-асоціативного тесту спала на думку Юнгу після того, як один із його колег розповів йому про асоціативні експерименти В. Вундта. У Юнга цей тест здійснюється так: аналітик зачитує од

Життєвий шлях людини
Послідовність фаз життєвого шляху становить його часову структуру. Кожна фаза — якісно новий рівень розвитку особистості. Вона ускладнюється багатовимірністю життєвого шляху, переплетенням у ньому

Життєвий шлях - самоздійснення людини
Шарлотта Бюлер встановила закономірності («регулярності») у зміні фаз життя, у зміні домінуючих тенденцій (мотивацій), у зміні обсягу життєвої активності залежно від віку, її дослідження стоять ост

Мотиваційні регулятори життєвого шляху людини
Цю концепцію, як зміст структури спрямування особистості, розробив С. Л. Рубінштейн (1946, 1973). Основна ідея концепції полягає в тому, що, на відміну від живих істот, людина має свою історію, а

Сенситивні періоди життя і їхні коди — числа Фібоначчі
У психології визначені граничні моменти, кризи, докорінні зміни життєвого шляху людини, що свідчать про перетворення структури і функцій її душі. Якщо людина успішно впоралась із такими кризами,

Мовлення — це акт вживання людиною мови для спілкування.
Залежно від віку, характеру діяльності, середовища існування людини її мовлення набуває певних особливостей, незважаючи на те, що люди говорять однією мовою. Так, у однієї людини мовлення

Фізіологічні механізми мовної діяльності
Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку. Подразниками для нього є слова, «сигнали сигналів» (І.П.Павлов), що замінюють безпосередні

Монологічне мовлення - це таке мовлення, коли говорить одна особа, а решта слухає, сприймає її промову.
Приклад монологічного мовлення — доповідь, лекція, виступ на зборах, пояснення вчителем нового матеріалу тощо. Це відносно розгорнутий різновид мовлення. У ньому порівняно мало використову

Запитання для самостійної роботи
1. Що таке мова та які її головні елементи? 2. Які є головні функції мови? 3. У чому полягає особливість мовлення як процесу та які його РІЗНОВИДИ? 4. Що

Поняття про спілкування
Спілкування - важлива духовна потреба людини як суспільної істоти. Потреба людини в спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії в процесі діяльності. Будь-яка спі

Засоби спілкування
Вербальна комунікація. Передавання інформації під час^спілку-вання забезпечується за допомогою мови — головного, специфічно людського знаряддя спілкування, а також немовними засобами. Мова

Спілкування - це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі головні функції: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.
Комунікативна функція — це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стає можливим збагачення досвіду, нагромадження знань, опанування діяльності, узгодження дій

Різновиди спілкування
Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути схарактеризоване за різними параметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості с

Завдання та проблемні ситуації
1. За яких умов обмін інформацією набуває характеру спілкування? Які причини можуть стати перешкодою в цьому ? 2. Спілкуючись між собою, співрозмовники іноді не можуть дійти спільн

Колектив
Вищою формою організації групи є колектив. Колектив — це група людей, залучених до спільної діяльності і об'єднаних єдиною метою, яка підпорядковується суспільній меті.

Відносини між особистостями в групі
Важливий аспект у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є відносини між людьми в групі. Ці відносини неминуче виникають м

Спілкування в групі
один із основних видів людського спіл- Спільна діяльність кування. Вона неможлива без наявності контактів між підлеглими, без обміну ін

Взаємовідносини керівника і підлеглого
Оптимізація взаємовідносин керівника і підлеглого — один із найважливіших шляхів виховного впливу дорослих на підростаюче покоління. Цей вид спілкування і взаємодії здебільшого не обмежується вирі

Здібності керівника
Здібності керівника - це певні психологічні особливості особистості, що є умовою для досягнення керівником високих результатів у співпраці з підлеглими. Комунікативні здібності зай

Психологічні основи такту
Такт- категорія етики, що за змістом відбиває правила пристойності, почуття міри у взаємовідносинах підлеглого і керівника, їх взаємної ввічливості. Такт керівника багато

Самоосвіта керівника
Самоосвіта керівника — процес активної боротьби з власною інтелектуальною бідністю. Як справедливо підкреслював К.Д. Ушинсь-кий, «вчитель живе доти, доки навчається, як тільки він перестав навчати

Психічні стани керівника
Своїм психічним станом керівник помітно впливає на підлеглих. Це має свій вияв у таких засобах психічного впливу, як «захоплення», навіювання, переконання і наслідування. Ме

Конфлікт
Цей психічний стан обумовлений суперечностями розв'язання проблем, що виникають між людьми у зв'язку з вирішенням тих або тих питань соціального чи особистого життя. Стан конфлікту характеризується

Вища форма пізнання людиною дійсності — це абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви.
У розвиненому вигляді ці пізнавальні процеси атастиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє свою психічну активність у діяльності. Істотною особливістю мислення та уяви є опосередкований

Аналізатори - це органи людського тіла, які аналізують навколишню дійсність і виокремлюють у ній ті або ті різновиди енергії та інформації.
Зоровий аналізатор виокремлює світлову енергію, або коливання електромагнітних хвиль; слуховий — звуки, тобто коливання повітря; смаковий, нюховий - хімічні властивості речовин; шкірні аналізатор

Класифікація відчуттів
Існують різні класифікації органів відчуттів і чутливості організму до подразників, що надходять в аналізатори із зовнішнього світу або зсередини організму. Залежно від міри контакту органів чутті

Тактильна, температурна і больова чутливість - функція органів, розташованих у шкірі.
Тактильні відчуття дають знання про міру рівності та рельєфності поверхні предметів, яка відчувається при їх обмацуванні. Найбільше органів тактильного відчуття розміщено на пучках, кінчику язик

Закономірності відчуттів
Кожний різновид відчуттів виникає і функціонує за своїми специфічними, властивими лише йому закономірностями. Але є й загальне у відчуттях, властиве кожному з описаних різновидів відчуттів.

Різновиди сприймання
У чуттєвому пізнанні відчуття і сприймання виявляються в їх єдності. Сприймань поза відчуттями не буває. Розрізняють сприймання за їхніми сенсорними особливостями (зорові, слухові

Сприймання руху — це відображення зміни положення предметів у просторі.
Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет відносно іншого нерухомого або рухомого предмета. У пер- шому випадку рух предмета сприймається більш адекватно,

Закони сприймання
Важливою умовою успішного сприймання об'єктів дійсності є його вибірковість. Вибірковість предмета сприймання зумовлюється потребами та інтересами людини, необхідністю в знаннях, професійною спря

Yen; багатше випадках людина » яредметах $awm> т«, «te «ща хоче в них побачити, залежно вія установки особиететі да
Сприймаикя визначається -умовами.

Спостереження і спостережливість
Найбільш важливі умови адекватного сприймання — це спостереження та спостережливість. Вони яскраво виявляються при довільному цілеспрямованому сприйманні. Спостереження найбільш точ

Завдання та проблемні ситуації
1. Чому сприймання не можна звести до простої суми відчуттів? Як слід розуміти твердження, що сприймання - це результат складної аналі- тико-синтетичної діяльності? 2. Поясніть, як

Поняття про мислення
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймання. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні, людина одержує різноманітну інформацію про зовнішні властивості та ознак

Розумові дії І мислительні операції
Щоб зрозуміти певний предмет, треба бути обізнаним з фактами, які його характеризують. Перехід від фактів існування предметів до розкриття їхньої суті, узагальнюючих висновків відбувається за допо

Різновиди мислення
Предметом мислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістове підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних та поняттєвих компонентів в їх розв'я

Індивідуальні особливості мислення
Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях.

Відтворення та його різновиди
Відтворення— один із головних процесів пам'яті. Воно є показником міцності запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу. Засадовою для відтворення є активізація ра

Завдання та проблемні ситуації
1. З досвіду відомо, що, хвилюючись, людина може забувати раніше за- пам'ятоване. Яке фізіологічне пояснення можна дати цьому явищу? 2. Багато людей для кращого запам'ятовування вдають

Отже, увага виражає специфічну особливість процесів, спрямованість яких регулюється діяльністю, в яку вони включені.
Оскільки увага виявляє ставлення особистості до предмета, на який спрямована свідомість, то вагомість предметів, явищ для людини відіграє велику роль при зосередженні на них уваги. Саме ц

Фізіологічні основи уваги
Увага, як показали дослідження, детермінується співвідношенням збуджень у корі великих півкуль головного мозку, зумовлених подразниками, що впливають на чуття організму, і внутрішніми установками

Різновиди і форми уваги
У психології розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу. Усі різновиди уваги тісно пов'язані між собою і за певних умов переходять одні в одних. М

Завдання та проблемні ситуації
1. Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть позитивно впливати на виявлення уваги особистості? 2. Які об'єктивні, предметні та суб'єктивні чинники можуть негатив но впливати н

Фізіологічні основи емоцій і почуттів
Емоції і почуття являють собою складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи, Емоції і почуття, як і всі інші психічні процеси, мають рефлекторне походження.

Вияв емоцій і почуттів
Переживання емоційних станів — радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо — завжди мають певний зовнішній або внутрішній вияв.

Форми переживання емоцій і почуттів
Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються здебільшого соціальними чинниками, але, з'ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багатство

Праксичні.
Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є

Поняття про уяву
Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Житія вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вон

Уява і органічні процеси
Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше в проце

Різновиди уяви
Діяльність уяви може бути охарактеризована щодо участі в цьому процесі спеціальної вольової регуляції, залежно від характеру діяльності людини та від змісту створюваних нею образів. Залежно від у

Уява, яка супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою.
Уява, яка супроводжує процес засвоєння вже створеного та описаного іншими людьми, називається відтворювальною,або репродуктивною. Так, у конструктора-ви

Поняття про волю
Воля — психічний процес свідомої і цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення бажаної мети. У вольових діях людина здійснює свою свідому мету. Свід

Воля - діяльний бік розуму і морального почуття.
І.П. Павлов зазначав, що весь механізм вольового руху - це умовний, асоціативний процес, який підпорядковується всім описаним законам вищої нервової діяльності. Він дійшов висновку, що довільні ді

Головні якості волі
Цілеспрямованість — одна з найважливіших вольових якостей особистості. Вона визначається принциповістю та переконанням людини і виявляється в глибокому усвідомленні нею своїх завдань і необхідності

Поняття про темперамент
На фоні загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кожної людини помітно вирізняються притаманні лише їй індивідуальні особливості, які впливають на її життя, поведінку, діяльність.

Типи темпераментів
У сучасній психології користуються гіппократівською класифікацією типів темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.

Головні властивості темпераменту
Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має свої властивості, які позитивно або негативно впливають на його поведінку. Розрізняють такі головні властивості темпер

Фізіологічні основи темпераменту
Вчення І.П. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності спричинило істотні зміни наукового тлумачення темпераменту. Поєднання різної міри вияву сили, врівноваженості та рухливо

Вплив темпераменту на діяльність людини
Діяльність (трудова, навчальна, ігрова) вимагає не лише певного рівня знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку людини, а й наявності певних типологічних особливостей нервової систем

Структура здібностей
Здібності виявляються у всіх сферах діяльності людини. Вони поділяються за змістом і характером діяльності. Так, вирізняються здібності до навчання, малювання, музики, спорту, науки, орга

Відмінності в здібностях та їхня природа
Спостереження за діяльністю людей доводять, що в їхніх здібностях є певні відмінності. Здібності - це загальнолюдські властивості, їх мають усі люди. Людина може те, чого не зможе найбіл

На ґрунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності.
Не всі вроджені задатки людини обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, коли бракує відповідних умов для переростання їх у здібності, так і залишаються нерозвиненими. Від задатків не зале

Індивідуальні здібності в одній або кількох галузях діяльності називають талантом, а таких людей — талановитими.
У талановитих людей здібності виявляються в творчій діяльності, у творчому розв'язанні складних практичних, теоретичних і художніх завдань. Найвищий рівень розвитку здібностей, шо виявля

Поняття про характер
Термін «характер» — грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток». Введений він для визначення властивостей людини колегою Арістотеля Теофрастом. У «Характеристиках» він описав з

Структура характеру
Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське «Я» як єдність. Розуміння характеру як єдності його рис не виключає виокремленн

Характер — це єдність типологічного та набутого життєвого досвіду.
Особливості умов життя, навчання та виховання формують різне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма вияву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визнач

Головні риси типового характеру
Людина - носій характеру. Риси її характеру впливають на діяльність, стосунки, способи дій у найширшому їх розумінні — в родині, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Природа характеру
Психічні властивості людини - цс специфічний вияв вищої нервової діяльності, підґрунтям якої є природжені особливості нервової системи, своєрідні сполучення яких (сила, врівноваженість, рухливіст

Формування характеру
Формування характеру — це тривале становлення постійних психологічних утворень під впливом об'єктивних і спеціально створе- них для цього умов, коли дії та вчинки внаслідок їх баг

Поняття про діяльність
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, д

Способи діяльності, процес їх опанування
Поняття про вміння.Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати. Це стосується кожної виробничої роботи, письма, читання, гри на музичному інструменті, педагогічно

Отже, вміння - це готовність людини, що ґрунтується на знаннях і навичках, успішно виконувати певну діяльність.
Діяльність людини часто складається з цілої низки різних дій. Тому вміння її виконувати також складається з низки часткових умінь. Так, уміння водити автомашину включає такі складові, як уміння за

Види діяльності
Людська діяльність різноманітна й багатогранна. Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три головних різновиди діяльності: гру, учіння та працю. Людині, незалежно від віку, властиві всі три р

Творчість
Будь-яка праця, фізична і розумова, може за певних суспільних умов ставати творчою діяльністю. У різних видах праці творчість має свої особливості, зумовлені змістом і характером діяльност

Запитання для самостійної роботи
1. Чим зумовлена активність біологічних індивідів? 2. Що характеризує поведінку тварин як специфічну форму активності? 3. Що характеризує діяльність як специфічну форму людської а

Завдання та проблемні ситуації
1. У наведених нижче прикладах визначте, що належить до руху, а що — до дії: а) щоб зупинити машину, водій збавляє газ, відключає зчеплення і на тискає на гальма; б) щоб

Поняття про психомоторику
Виникає запитання: який людський орган обслуговує механізми емоцій, почуттів, думок, образів, рухів, пам'яті? їх обслуговує психомоторика. Психомоторика — механізм, система, функція, зливаючись у

Єдність думки і руху
Враження, що психомоторика = думка+рух, помилкове. Бо все починається з рухів. Тому що живий рух — головний регулятор нашої енергетики.Позбавити людину рухової активності — значит

Універсальність психомоторики
Психомоторика працює поза тілом. З природою і ноосферою. У неї три основні функції: 1) інструмента для «зовнішніх робіт», завдяки якому а) людина- виконавець ліпить раковину (як

Будова психомоторики
Психомоторика — жива система. До її складу входять такі відносно самостійні, але спеціалізовані складові: 1) ідеомоторика; 2) сенсомоторні процеси; 3) довільні моторні п

Ідеомоторика
Згадайте ваші почування, якщо ви стояли на краю прірви або на балконі десятого чи двадцять шостого поверху. Хіба не правда, що якась сила, до того цілком реальна сила, тягла вас униз? Реальність ці

Сенсомоторна культура
Рухи людини, її дії несуть свідомості сенсорне відображення самих себе. Але не всі рухи в процесі їх засвоєння відповідають критеріям гармонії, оптимальні за будовою і функціями. Будувати потріб

Спритність - опанування рухами в екстремальних ситуаціях.
Цей вид спритності полягає в тому, що людині треба миттєво подолати перешкоду, яка заважає успішному вирішенню рухової задачі. Це вже інший спосіб регуляції рухів: використанням навички це зробит

Дія людини — генетичне вихідна одиниця аналізу психічного, психічної реальності.
Про важливість поняття цілісності говорив І.М. Сеченов: «Предметом психології є цілісні акти, які обов'язково включають у свою структуру поряд зі «свідомими компонентами» зовнішнє подразнення (си

Механізми регуляції дії
Психічна регуляція активності. Діяльність - механізм життя, а активність людини - здатність до дії, до діяльності. Активність психомоторики — важлива умова діяльності

Порівняння і оцінки — діалогічні відносини в дії
Людина в дії «роздвоюється»: одна її частина здійснює регуляцію рухів, а друга — спостерігає за правильністю дії і забезпечує виперед- жаючі рухи відображення ходу дії; цю активніс

Під час відпочинку між діями розгортається найактивніша робота механізму інтуїції.
Витрачена в процесі виконання дії енергія не лише відновлюється (регенерується) до вихідного рівня, а й зростає в певних кількостях.Значить, енергетичні ресурси людини збільшують

Отже, людина, яка прагне активно діяти і витрачати багато енергії, сама стає каталізатором механізмів індукції надлишкового анаболізму.
Щоб керувати індукцією надмірного анаболізму речовин у собі, слід додержувати законів: 1 ) закону мінімальної дії:щоб отримати позитивну — надмірну — зміну (щонайменшу) в

Знаряддя і засоби дії є продовженням наших органів рухів, їх видовженням і доповненням.
Коли дитина працює, користуючись знаряддями та інструментами, то вона не просто включає додатковий засіб у власний засіб -живий рух, а створює систему - «живий рух - інструмент — предмет». Систем

Функції психомоторики Психомоторика - орган рухів
Традиційно існувала думка, що живий рух мислячого тіла людини - суто механічне явище: просто фізична робота. І більше нічого. Що мускули? Звичайні двигуни — органи людини, які витрачають енергію,

Психомоторика — орган пізнання
Вислів «виміряти не означає пізнати» справедливий скрізь -тільки не в психомоторній активності. Виміряний рух створює цілісний образ - вузлик на пам'ять. Це зліпок, модель рухів, їхній суб'єктивни

Ось чому психомоторна система - універсальний вимірювальний прилад людини.
Технічні засоби вимірювання спеціалізовані в основному на одному показникувластивостей предметів, явищ або процесів. Психомоторна система, живий рух, що розгортається в координат

Психомоторика — корсет тіла
Що надає людській фігурі стрункості? Гармонійно розвинена мускулатура, яка висвічує енергію життя, красу і багатство душі, створюючи джерело зовнішньої привабливості. А що це значить для

Психомоторика — живий акумулятор енергії
Сучасна психологія розглядає мускул (і психомоторику в цілому) як шостий орган чуттів.Винятковість і універсальність його полягають у тому, що мускул оперує в діях усією тріадою:

Психомоторика — орган дійового мислення
Отже, за психомоторикою ми бачимо всю людину, її здатності активно впливати на довкілля, підкоряти його собі. Психомоторика компактна і не виходить за межі тіла (її радіус — це від

Прийняття рішення — це розрізняльна здатність морального почуття.
До речі, проектування — найбільш людська із всіх наших здатностей. Аби підсилити здатність до відображення - можливості наших органів відчуттів, — людство створило багато приладів з дивов

Регулятори і продукти психомоторики
Механізм роботи мислення і живого руху надзвичайно складний. Чому? Тому що орган руху і орган пізнання зосереджені в одній і тій самій конструкції мислячого тіла. Коли ви, наприклад, біжит

Механізми регуляції психомоторної дії Регуляція рухів почуваннями
Щоб навчитися плавати, треба лізти у воду. Чому? Навчитися плавати, лише спостерігаючи рухи плавця, не можна. Учитися за підручником — нічого не досягнеш. Учитися плавати на суші, опановую

Регуляція рухів предметом
Розглянемо особливості цієї регуляції рухів на прикладах. Уявіть собі, ви — новачок — стаєте в футбольні ворота, по яких починають бити м'ячем. А якщо ви там стояли, то уявіть свої дії. Як

Регуляція рухів образом
Порівняно недавно стало зрозумілим, що проблема виникнення чутливості, відчуттів, образу, душі — світової загадки — може бути розв'язана шляхом вивчення живого руху людини. Таким шляхом можна розв'

Зворотний вплив предмета на діяча — процес неусвідомлений. Це
неминуче і закономірне. Втілення своїх здатностейу формі або властивостях предмета — перший процес; другий, зворотний — відкриття властивостей і сутності створюва

Символ — модель, що породжує поведінку
Символ заряджений майже нескінченною енергією і інформацією. Символ не лише відображає (це добре робиться і словом, і поняттям та іншими знаковими системами) предмети і явища, а й несе в

Формалізована структура теми
Механізми психомоторики:перетворення енергії і інформації в психічні факти, регулятори активності, дій, вчинків людини.

Активність і розвиток
Активність — загальна характеристика людини, динаміка діяльності і джерело перетворення і підтримання життєво значущих зв'язків із світом людей і ноосфери. Активність — самостійна сила дій, розви

Створення уявлення про структуру праці
Арістотель, мабуть, був першим з мислителів, хто намітив основні контури структури праці. Він виділив чотири причини: а) матеріальну, б) формальну, в) діючу і г) цільову. Діалектичне пер

Мета праці - прогнози і проекти
Діяльність обов'язково передбачає формування мети в формі суб'єктивного образу бажаного продукту. Причому цілі і засоби праці зумовлюють, заперечують одні одних і міняються місцями:

Засоби розвитку механізму творчості
Засоби і цілі.Система засобів розвитку включає в себе все те, що своєю силою викликає в людині рух механізму творчості, перехід від одного стану до іншого, а перетворення його на і

Продукти праці - здобутки ноосфери
Поняття духовності.Ми з вами причетні одночасно до трьох основних сфер буття: 1) природи і суспільства; 2) світу духовної і матеріальної культури - ноосфери;

Дії уміння і саморозвиток людини
Поняття про уміння.Наші дослідження праці довели, що і діти і деякі дорослі інтуїтивно в своїй роботі одночасно користуються трьома основними видами діяльності — грою, учінням і

Будова дій учіння
Без перебільшення можна сказати: учіння, з-поміж інших видів діяльності, ближче за сутністю до процесу праці, але не тотожне їй. Як учіння, так і праця створюють певні продукти: учіння -

Наслідування
Наслідування — процес і продукт дій.Наслідування — універсальний спосіб засвоєння чужого досвіду, здатність мимовільно відтворювати рухи і дії, поведінку, манери діяльності. Але ц

Учіння і стани людини
Криза навчальної праці породжує три типи психічних станів людини: 1) виконавців, 2) ерудитів і 3) творчих людей. Ці типи людей виявляються не лише в навчанні, айв інших видах діяльності.

Синтез засобів творчості
З'єднання функцій декількох засобів — дії-гри, дії-учіння, дії-праці в одну неподільну цілісність у людини не є самоціллю. Продукти синтезу поповнюють (а в тих, хто був пригноблений монотонною аб

Формалізована структура теми
Засоби розвитку психіки— сукупність ідей, предметів, знарядь і засобів дії - умови досягнення мети. Механ

Творчий потенціал праці та інноваційні технології освіти
Ключові поняття теми: творчість, потенціал праці, критерії новизни, суперечності освіти, технологія, функції діяльності, сфери психіки і свідомості, свобода дії і її закони Праця традиці

Поняття інновації
У роботі А. І. Ракітова в найбільш чіткій формі висловлені такі припущення щодо визначення і формулювання поняття новизни, що можуть бути використані для її тлумачення. Зокрема, щодо винаходу, від

Поняття технології
Майстерність — сукупність засобів, необхідних для виконання дії, яку розвиває людина; уміння використати прийоми і засоби управління своїми вчинками і діями в процесі діяльності, один із на

Діяльність як предмет вивчення
Поняття предмет вивчення має філософсько-методологічний зміст. Воно відображає універсальну основу (або, в більш обережному формулюванні, універсальну характеристику) людського світу. Діяльність

Діяльність як предмет управління
Функція діяльності як предмета управління визначає те, що підлягає організації в систему функціонування і розвитку на основі визначених психологічних і педагогічних принципів. Предмет управління

Діяльність як предмет проектування
Процес проектування діяльності — процес насичення її інноваціями, створення в її технології того, чого ще не існувало. Ці процеси можна здійснювати трьома шляхами: впливами, що трансформують смисл

Діяльність як цінність
Що проектує функція діяльності? Створює передусім ціннісну орієнтацію людини, яка діє. Ця орієнтація— вибіркове ставлення до сукупності мети і ідеалів, засобів досягнення цілей і якості продукту,

Сенсорна сфера
Відчуття себе, власних рухів і дій — сенсорика, яка завжди більш-менш тісно зв'язана з моторикою. Сенсорика — результат свідомої активності людини, пов'язаної з розподілом, або розчленуванням, відо

Перцептивна сфера
Активність сприймання людини виявляється тут у тому, що вона будь-який зв'язок (з предметом сприймання і його властивостями) завжди спрямовує в площину «для себе». Відтак активність виходить назовн

Сфера почуттів
Як структурний рівень ставлення до світу, сфера почуттів за природою відображення протилежна мисленню: почуття і мислення перебувають на різних полюсах дії, заперечують одно одне і в той же час пе

Сфера менталітету
Поняття «менталітет». Менталітет- духовна основа людини, він включає в себе її суспільну самосвідомість і є засобом практично-духовного засвоєння світу. Він містить у собі не тільк

Свідомість та інновації
Серед безлічі функцій свідомості основними є функції пізнання, освоєння предметного світу, розкриття його сутності. Разом з тим свідомість може бути спрямована на усвідомлення людиною самої себе, н

Несвідоме і потенції психічного відображення
Несвідоме — психічне відображення, не відтворене в свідомості, і людина з ним не має до певного часу відношень. Та хоч воно не виступає як предмет або явище, яке усвідомиться, але для свідомості і

Надсвідоме - потенціали духовності
Свідоме і несвідоме належить до минулого, а надсвідоме — до майбутнього. Воно існує, але ще не було в особистому досвіді людини, відноситься до того, чого ще немає. Надсвідомі змісти духовності,

Свобода дії та інноваційні технології Свобода дії в здійсненні мети
Свобода — ємне поняття, що означає особливий рівень активності людини, в нього входять цілепокладання, здійснення цілей, коротко кажучи — всі особистісні аспекти творчої діяльності, що можуть бу

Свобода дії та її можливості
Поняття «свобода» описує два відношення людини до предмета своєї дії — це і руйнування рухів і їхня повна свобода. Вільне те, що дозволене природою людському тілу і його рухам, які так або інак-

Свобода новоутворень.
Саме в дії можливості і тенденції виникнення новоутворень — запрограмованих творчих процесів — переходять в дійсність, матеріалізуються. Адже можливості мислячого тіла людини — це те, що в ниніш

Свобода дії і доцільність
Використання законів у цілісності веде діяльність у світ доцільності. Поза тим названі властивості діяльності — лише основа краси: вони перетворюються на продуктивну силу тоді, коли засвоюються в

Альтернативно-тестові завдання
1. Яким чином діяльність як предмет вивчення може впливати на ство рення нового знання? 2. Доведіть, що діяльність — це не лише предмет управління, а й пред мет саморегуляції.

Поняття про творчість
Психологія, переживаючи піднесення, інтегруючи знання, зберігаючи свою цілісність, знаходячи все у всьому, прагне пояснити внутрішній світ людини творчої. Пояснити людину, яка виконує (аб

Основні теорії творчості
Ось декілька поглядів на процеси творчості. Інтуїтивізм — знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як «осяяння», «бачення і

Душа і творчі здібності
З чого починається душа? З дій людського тіла. У тілі є все для процесу творчості. Це «все» має безліч різноманітних механізмів. Але оскільки йдеться про механізми творчості, нам важливо

Природне покликання рослинної душі — бути живій істоті.
Природа через рослинну душу здійснює досі не пізнане — перетворення неживого на живий матеріал. Тому буття рослинної душі — це: —сприймання енергії з навколишнього енергетич

Властивості гармонії
Зазвичай, коли йдеться про відкриття, винаходи або художні образи великої сили, то мається на увазі, що вони — речі гармонійні і являють собою щось правильне за формою, відповідне меті, урівноваж

Людина дисгармонійна, стикаючись із досконалою гармонією, вже за хвилину-другу почне захлинатися цією енергією і інформацією — переживає дискомфорт.
І чим менш досконала гармонія, тим людині простіше впоратися з її енергією і інформацією. Вона має можливість керувати цим процесом. А якщо вона ще й зафіксує недоліки творів мист

Чутливість - зародок механізму творчості
Новонароджений малюк здатен отримувати, відбирати і нагромаджувати в собі енергію та інформацію і зберігати її в засіках пам'яті. Від чутливості людини до виконання її призначення - стати творцем

Чутливість — здібність — здатність — механізм.
На цих перетвореннях ми і зупинимося. Людина народжується безпорадною. Безвладним над собою на відміну від дитинчат усіх інших живих істот. Тварини народжуються із наперед заданими і гото

Енергопотенціал — величина нашої здатності до дії (прагматичної, пізнавальної, розумової, моральної, естетичної, тобто творчої).
Але поняття «енергія» і «енергопотенціал» поки що залишаються за межами психології і тим більше її практики. Ще Арістотель у трактаті «Про душу» ввів його в науковий вжиток. Його точка зору не втра

Катарсис - відновлення гармонії людини Катарсис позитивних почуттів
Що відбувається з енергією, коли ви дивитесь комедію і трагедію? Згадайте: ви в театрі — дивитесь комедію. Спочатку вас розбирає сміх. З розгортанням подій на сцені сила вашого сміху зрос

Катарсис негативних почуттів
Ви дивитесь трагедію. Вас охоплює страх. Страх збільшується через напруження, від непокоєння за життя людини. Страждає герой — страждаєте і ви. Страх збільшується — і вас охоплює жах. Ви

Процеси порівнянь і оцінки предметів
Процеси оцінки предметів, явищ і прийняття рішень починаються дуже рано — вже в немовляти на другому півріччі його життя. Однорічна дитина вже озброєна двома складовими механізму творчост

Психомоторика — орган творчості
У рік у дитини починає працювати механізм психомоторики (у тварин сенсомоторика) — це відбувається, коли дитина починає самостійно стояти і ходити. До цього часу малюк був прикутий до середовища

Механізм відображення невідчутного
З віком дії малюка, крім інших, набувають креативних властивостей; вони стають дієвим засобом поєднання минулого з сьогоденням і засобом створення майбутнього. Малюк здатен здійснювати не ли-

Мислення — психомоторика — почуття — енергопотенціал.
Що ж свідчить про початок роботи мислення? Цей момент у житті дитини почувають (але не знають) усі: малюк починає ставити запитання, десятки, сотні запитань...Він стає «чомучкою».

Мислення — інструмент людини для пізнання властивостей предметів та явищ дійсності, які неможливо відчути, відобразити органами чуттів.
Міра всіх речей — Людина. Цю міру якості речей уже знали стародавні греки, а Протагор звів її до формули розуміння сутності людини і її творчого начала. Правильне мислення — творіння доб

Думка - інструмент мислення
Думка — це вже розв'язана задача; відображення напрямів мислення в просторі невідомого; схема минулих дій з образом, почуттями і з предметом. Отже, думка це: 1) інформаційна структура ді

Відображення неіснуючого
У п'ятирічної дитини вмикається і механізм уяви — здатності поетичної душі до творчості. Свідченням того, що механізм уяви почав працювати, є те, що дитина може вільно (зрозуміло, поки щ

Уява - трансформатор нових образів
Уява і її процеси тісно пов'язані із сприйняттям, емоціями, пам'яттю, мисленням, мовою. К. Д. Ушинський зауважував: розвинена уява є приналежністю великого розуму. Уява — це не здатність

Уява - продукт синтезу багатьох образів в один.
За змістом продукт уяви може бути в широкому діапазоні дійсності: від фантастичних мрій до творчих образів. Але так або так вони як почуття, думки і поняття стають безпосередніми регуляторами:

Уява, сенсорна сфера та інтуїція
Ми вивчали особливості процесу становлення образу залежно від активності сфер психіки — свідомості і процесів, що здійснюються під порогом свідомості. Вивчалися свідомі і сенсорні дії — якісно відм

Уява і вундеркінд
У восьмирічному віці з'являється вундеркінд, який випереджає ровесників у розвитку почуттів та уяви. Вундеркіндом стає дитина, яка: а) вперше відчуває межу між відомим і невідомим;

Синтез механізмів відображення
Механізм творчості, механізм перетворення дискомфорту на комфорт, механізм втілення і вдосконалення гармоній існує в кожному з нас. Але для того, щоб він почав працювати, ми повинні гармонійно ро

Натхнення — творчий стан Натхнення — потяг до духовності
Духовність — це інструмент людини для перетворення дискомфорту заради комфорту і гармонії. Отже, духовність — як людська властивість і як її інструмент — виявляється тільки в творчої люди

Натхнення — опанування властивостей природи і ноосфери.
Натхнення — це незабутні (хоча і не завжди усвідомлювані) миттєвості нашого життя. І хоча щоразу вони виняткові — в них є правила: здатність пережити натхнення характеризує енергетику людини.

Спокій - це стан душі, коли вона створює свою гармонію.
Натхнення, свобода і спокій- це не три окремих процеси, це три складові одного процесу, що народжені процесом розв'язання задачі або проблеми. Процес формується у свободу і завершу

Натхнення - акумуляція енергії та інформації.
В яких ємностях акумулюється надлишкова енергія, зароблена під час натхнення? Це дуже важливе питання. Адже якщо не акумулювати енергію натхнення, вона перегорить — і залишиться лише інформаційни

Ноосфера - вже пізнаний, освоєний, культивований логос.
Культурна розумна оболонка Землі. Сутність ноосфери — інформаційно-енергетична. Це енергія і інформація, доступні будь-якій людині, але зрозумілі їй залежно від її розвитку. Отже, ця енергія і інф

Запитання для самостійної роботи
1. Чим відрізняються активність, діяльність і творчість? 2. Чим відрізняються одна від одної основні теорії творчості?