Самоосвіта керівника — процес активної боротьби з власною інтелектуальною бідністю. Як справедливо підкреслював К.Д. Ушинсь-кий, «вчитель живе доти, доки навчається, як тільки він перестав навчатися, в ньому вмирає вчитель». Це повною мірою стосується і керівника будь-якого рангу і фаху.
Самоосвіту керівника треба розуміти двояко: з одного боку — як постійне поповнення своїх фахових знань, з другого — постійне поновлення і перегляд свого власного досвіду, вилучення з нього того, що втратило свою актуальність.
Суб'єктивні мотиви самоосвіти звичайно формуються за умови усвідомлення проблем у процесі роботи. Якщо ж проблеми не усвідомлюються, то не виникає і потреби їх розв'язання. У таких випадках керівник живе минулим, застосовуючи знання і досвід своєї роботи, що втратили важливість.
Мотиви самоосвіти часто грунтуються на бажанні продовжувати роботу, враховуючи новітні досягнення науки, з потрібністю удосконалювати свою майстерність, розуміючи свою відповідальність перед підлеглими, сподіваючись на зростання результативності праці.
Програма самоосвіти не може обмежуватися вузьким колом спеціальної літератури і обміном досвідом. Вона включає і вдосконалення знань, ознайомлення з досягненнями науки, техніки і літератури. Інакше кажучи, самоосвічуючись, треба якомога частіше орієнтувати на відповідність з досягненнями науки власні уявлення про фах, виробничий процес і співпрацю з людьми.