Вища форма пізнання людиною дійсності — це абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви.

У розвиненому вигляді ці пізнавальні процеси атастиві тільки люди­ні, яка має свідомість і виявляє свою психічну активність у діяльності. Істотною особливістю мислення та уяви є опосередкований харак­тер відображення ними дійсності, зумовлений використанням рані­ше набутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо. Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам'ять, яка своєрідно відображає, фіксує і відтворює тс, що відображається у свідомості в процесі пізнання.

Важливим аспектом пізнавальної діяльності є емоційно вольові процеси, які спонукають особистість до активних дій, вольових актів. Пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності і психічного життя людини здійснюється всіма пізнавальними процесами в їх єд­ності. Розумове пізнання світу, яким би складним воно не було, сво­їм підґрунтям має чуттєве пізнання.

Разом з тим сприймання, запам'ятовування, відтворення тощо не­можливі без участі в цих процесах мислення, переживань і вольових прагнень. Але кожний із цих процесів має свої закономірності і по­стає в психічній діяльності або як провідний, або як допоміжний.