Поряд із багатьма психічними процесами, явищами і психічними механізмами співіснують процеси виникнення, створення і функціонування психічних явищ. Поняття «генетичний» має охоплювати ці ево-
люційні та історичні явища. Але так склалося, що поняття «генетична психологія», на жаль, включає лише дослідження, пов'язані з розвитком дитини.
Генетична психологія має такі розділи: 1. Період немовляти. 2. Дитинство (научіння, здібності, особистість, взаємини між дітьми і батьками). 3. Підлітковий вік. 4. Вік змужніння. 5. Геронтологія.
Ідея генезису психічних явищ виникла в дослідників досить швидко. Створення ж системного предмета генетичної психології відбувається повільно. Це триватиме доти, поки не буде віднайдено спосіб розбудови системи генетичної психології, яка б вдовольнила логічні та суттєві критерії буття предмета дослідження.
Дослідження Г.С. Костюка забезпечили визначення: а) предмета дослідження, б) методу, в) продукту розвитку психіки людини, тобто встановлення основ загальної генетичної психології.
Поряд з генетичною психологією розвиваються і «дочірні» ЇЇ галузі.
Так, генетична епістемологія, заснована Ж. Піаже, є прикладом оригінального визначення предмета, завдань і методів, що підпорядковані законам генезису форм знань. Мета генетичної епістемології — дослідити, в якому віці і як людина опановує знання, поняття, коли в неї формується здатність до пізнавальних розумових операцій і які вони мають зв'язки з іншими аспектами її психічного життя. Ж. Піаже розглядав психологічні механізми новоутворення в людини: а) різних форм і типів знання, б) понять, в) пізнавальних операцій, г) співвідношення знань різного типу і рівня.
Розвиток ідей загальної генетичної психології (С.Д. Максимен-ко) дав змогу визначити її об'єкт. Це людина, духовно-тілесний індивід, що виховується предметно-практичною діяльністю. Глибинний же зміст предмета - властивості людини. Така зміна предмета зумовлює зміни, заміщення вихідних понять генетичної психології. Програмою віддалених цілей навчання і виховання задається нормативний об'єкт — належна людина.
Так, аналіз вихідного стану психічного явища створює можливість одержання нового знання про наступні його стани. Було встановлено, що кожне психічне явище до певного часу існує і не існує, виникає або зникає. Але від факту генезису психічного, перетворення однієї форми на іншу і до її включення в концепцію генетичної психології минає тривалий час.
У психології існує багато фактів, які фіксують моменти зародження, виникнення психічних явищ, переривання поступовості розвитку (інсайт, продукти інтуїції тощо), стрибкоподібні переходи їх у новий стан, до нової функції, до нового способу дій.
Системна інтерпретація фактів генезису психічних явищ вийшла за межі експерименту і сприяла застосуванню генетичних ідей
до психологічної практики. А нові методологічні установки дають змогу не лише визначити новий предмет дослідження, а й передбачати нові загальні ознаки предмета дослідження — розвиток здібностей людини.
Генетична психологія, на відміну від генетичної епістемології Ж. Піаже, повинна мати своїм предметом дослідження: а) виникнення психічних явищ, б) їхнє походження, в) становлення нових психічних механізмів у життєвих процесах, г) функціонування, д) відродження втрачених дієвих функцій цих явищ.
Багатогранність поняття «генетична психологія» полягає в тому, що воно охоплює три більш-менш глибокі аспекти змісту, які взає-мопроймають один одного.
1. Психічний розвиток людини відбувається в процесі її діяльнос
ті: вона спочатку опановує її, щоб продуктивно працювати, корис
туючись психічною здатністю, регулюючи дії та вчинки.
2. Комплекс наукових знань, надбаних людством у процесі ви
робничої, культурної, суспільної та художньої діяльностей. Ці знан
ня можна назвати психологічною мудрістю.
3. Система наукових знань створюється через впровадження в
психологію наукових методів і особливо експерименту, в результаті
чого вона набуває статусу науки — вироблення нового знання. Зав
дяки цій роботі психологів відкриті основні принципи і поняття ге
нетичної психології.