Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймання.
Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні, людина одержує різноманітну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших образів.
Проте такої інформації про об'єктивний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, що вимагає глибокого і всебічного знання об'єктів, з якими доводиться мати справу.
Вичерпні знання про внутрішні, невідчутні властивості та ознаки предметів дійсності, безпосередньо не відображену у відчуттях і сприйманні сутність людина одержує за допомогою мислення — вищої, абстрактної форми пізнання об'єктивної реальності.
Мислене відображення дійсності характеризується рядом особливостей.
Перша особливість виражається в опосередкованому характері мисленого відображення дійсності.
Так, не можна безпосередньо побачити будову атомного ядра, хімічну реакцію, фізіологічні процеси, які відбуваються в живій клітині, ультрафіолетове випромінювання тощо. Щоб розкрити всі ці безпосередньо не відображені, але важливі для розуміння об'єктів властивості, людина вдається до міркувань, обчислень, експериментів, зіставлення фактів тощо.
Опосередкування можуть мати різну міру складності залежно від особливостей пізнавального завдання та предмета пізнання.
До опосередкованого пізнання людина вдається у тих випадках, коли безпосереднє пізнання виявляється неможливим через недосконалість наших аналізаторів або його недоцільність, зумовлену складністю процесу пізнання.
Опосередкованість мислення проявляється в ряді його властивостей.
Перша - акти мислення відбуваються за допомогою слова та попереднього досвіду, який зберігається в пам'яті людини.
Друга — завдяки мисленню в предметах відображаються не будь-які, а істотні їх ознаки і властивості, що грунтуються на об'єктивних відношеннях і закономірних зв'язках, репрезентованих у самих предметах і явищах.
Істотні ознаки та відношення виражають сутність предметів і явищ, їхні причинно-наслідкові залежності; їх розкриття дає можливість зрозуміти закони, яким підпорядковані процеси, що відбуваються в природі та суспільстві, впливати на них у своїх інтересах.
Третя властивість мислення — узагальнений характер відображення дійсності. За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому або тому відношенні предметів, і осмислює їх узагальнено, оперуючи поняттями. Так, вона пізнає загальні властивості металів, геометричних фігур, принципи функціонування технічних систем, розвитку психічних явищ тощо.
Названі ознаки мислення характеризують його як специфічну форму абстрактного пізнання дійсності, як складну пізнавальну діяльність.