Щоб зрозуміти певний предмет, треба бути обізнаним з фактами, які його характеризують. Перехід від фактів існування предметів до розкриття їхньої суті, узагальнюючих висновків відбувається за допомогою ряду розумових І практичних дій.
Розумові дй - це дії з предметами, відбитими в образах, уявленнях і поняттях про них.
Ці дії відбуваються подумки за допомогою мовлення. Перш ніж діяти з предметами (їх розбирати, складати, щось будувати з них то-
що), людина робить це подумки, не вступаючи в контакт із самим предметом і не вносячи ніяких змін у будову самого об'єкта.
Залежно від того, які образи відіграють при цьому провідну роль, розумові дії бувають сенсорними, перцептивними, уявними, мислительними. Мислительні дії (наприклад при розв'язанні арифметичних задач) формуються на підставі зовнішніх практичних дій.
Дослідження процесу їх формування (П.Я. Гальперін, Н.Ф.Тали-зіна) показали, що спочатку дії спираються на сприймання матеріальних предметів або їх зображення (дитина практично оцінює кількість), Далі вони здійснюються в плані голосного мовлення без опори на предмети або їх зображення. Нарешті, дії виконуються подумки за допомогою внутрішнього мовлення, тобто стають внутрішніми мислительними діями. Далі вони автоматизуються, узагальнюються, згортаються. Розумові дії, як і практичні, - різноманітні, вони пов'язані з конкретним матеріалом.
У розумових діях можна виокремити їх головні складові елементи, або процеси - розумові операції. Такими є порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.
Порівняння - важлива операція мислення. За її допомогою пізнаються схожі та відмінні ознаки і властивості об'єктів. Операції порівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання або змісту порівнюваних об'єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів,
«Усе у світі ми пізнаємо через порівняння, і коди б нам трапився який-небудь новий предмет, який би ми не могли ні з чим порівняти, ні вія чого відрізнити {якби такий предмет був можливий), то ми про дай предмет не склали б жодної думки і не могли б сказати про нього жодного слова» (К.Д,Ущинеькнй),
Аналіз і синтез. Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувастьея в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Він являє собою мислене розчленування предметів свідомості, виокремлення в них їх частин, сторін, аспекті», елементів, ознак і вяастийостей,
Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості Починається «я у пряктичних дія* і завершується миеяеяим розумовим аиашем- Аналіз потрібний дяя розуміння еутиоеті будь-якого предмета, яле еям його не забезпечує,
Розуміння потребу« не лише яяашу* а й синтезу
Анализ і еяяізд ~ не яр&тжяяй і ffffjBwmf жрюмммно яю<в*ям*й між
Синтез - ае мислене об'єднання окремих частин, сторін, ас-яехтш, елементі», ознак і властивостей об'єктів » «єдине, якісно
Я08Є ИІЯЄ,
Синтез, як і аналіз, спочатку виникає в практичній діяльності, а потім стає мисленою дією. Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез — це головні мислительні операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.
Абстрагування і узагальнення.Розумовий аналіз переходить в абстрагування, тобто уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших їхніх рис і від самих предметів, яким вони властиві. Слово «абстрагувати» походить від латинського «abstragere» — відволікати, відтягати.
Виокремлення в процесі абстрагування ознак предмета і розгляд їх незалежно від інших його ознак стають самостійними операціями мислення. Так, спостерігаючи переміщення в просторі різних за характером об'єктів — машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокремлюємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію.
Застосування операції абстрагування в пізнавальній діяльності дає можливість глибше й повніше відображати складні явища дійсності. Високим рівнем абстрагованості характеризується, зокрема, наукове теоретичне мислення, яке відіграє провідну роль в утворенні понять, що є засадовими для будь-якого знання.
Абстрагування готує грунт для глибокого узагальнення. Операція узагальнення виявляється в мисленому об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.
Узагальнення — це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова. Слово здійснює свою узагальнюючу функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відносин, що присутні в об'єктах.