Формування свідомості.

3.1.Свідомість формується у віці від 3 до 5 років. Відтак вона лише розвивається, збагачується змістом і досвідом, а також трансформується під впливом дії відповідних факторів.

Формування свідомості характеризується такими ознаками:

1) перехід дитини від діалогів вголос з уявними співрозмовника­ми до діалогів "про себе";

2) самоусвідомлення свого "Я" з виді­ленням себе з навколишнього середовища, що супроводжується початком застосування прийменника "Я" і відмовою від називан­ня себе у третій особі;

3) поява вольових процесів (основним проявом цього є слова "Я хочу..." і розуміння значення понять "можна" і "не можна", які випливають із свого "Я", а не є пасив­ним відображенням лише позиції батьків);

4) значне збагачення запасу понять і асоціацій із внутрішньою потребою пізнати сутність явища, що супроводжується постійним запитанням до батьків "Чому?";

5) диференціювання понять "минуле", "те­перішнє", "майбутнє".

3.2. Психологічний вік виступає часовим аспектом індиві­дуального розвитку людини. Вікова періодизація розвитку психіки людини утворює своєрідний каркас вікової психології як цілісної науки. Згідно найбільш повній віковій періодизації психічного розвитку, народження людини не є абсолютною точкою його відліку.

Визначають такі періоди вікового розвитку людини:

· до народження - пренатальний період;

· перед народженням та навколо нього - перінатальний період (він досить плідно досліджений у трансперсональній психології С. Грофа, яка через техніки глибокого дихання і ЛСД-терапії дозволяє людині знов пережити досвід плоду в утробі матері та кризу народження - найвідповідальнішу в житті, згідно з О.Ранку);

· від народження до 1 року - вік немовляти (цей період завершується кризою 1-го року життя, яку пов'язують з початком ходіння й нейрофізіологічною перебудовою, що спричиняють фізичне стомлення, а також зі змістовним мовленням та оперуванням великою кількістю предметів, котрі ведуть до розумового стомлення; симптомом цієї кризи є постійний протест дитини);

· від 1 до 3 років - період переддошкільного дитинства (він закінчується кризою 3-х років, що її пов'язують з розвитком предметної діяльності; прояви цієї кризи вже більш яскраві: впертість, негатівізм - тобто схильність до дій, протилежних вимогам, непокірливість, свавілля, деспотизм);

· від 3 до 6-7 років - період дошкільного дитинства (він закінчується кризою 7-ми років, котру пов'язують із викли­каною походом до школи зміною соціальної ситуації, розу­мовим напруженням та розвитком самосвідомості);

· від 6-7 до 10 років - молодший шкільний вік (у цей період для розвитку самосвідомості дитини є дуже важливою оцінка оточуючих, вона оволодіває соціально-нормативною по­ведінкою);

· від 10 до 15 років - підлітковий вік (цей період супроводжується найбільш помітною кризою в житті людини, головним фактором якої визнається статеве дозрівання; у підлітка інтенсифікується фізичний, розумовий, моральний, соціальний розвиток; перебудовується організм, самосвідомість, система відношень до оточуючих; відчуття дорослості призводить до труднощів соціальної взаємодії);

· від 15 до 17 років - рання (перша) юність, або старший шкільний вік (цей період пов'язаний з інтенсивними пошуками свого місця у світі, із намаганнями збагнути сутність світу, із побудовою власного відношення до всіх явищ дійсності, котре базується на певній індивідуалізованій картині світу);

· від 17 до 21 року - юність, або друга юність (цей вік є періодом першого випробування власних сил і здібностей лю­дини, коли вона розкриває свій потенціал на певному шляху творчого життєдіяння; відбувається професійне самови­значення);

· від 21 до 35 років - період молодості, або першої дорослості (у цей вік людина досягає певного піку своїх можливостей; саме характер і обсяг її досягнень постають факторами кризи 30-ти років, котра звично складається із загострення проблем наслідків професійного визначення, побудови сімейного життя, загального самоствердження);

· від 35 до 60 років - період зрілості, або другої дорослості (цей період є часом, коли людина опиняється не на «піці» своїх можливостей, але на певному їх «плато» - сталому стабільному рівні, на якому вона закріпилася; кризи 40-ка і 50-ти років є змістовно близькими одна до одної - розчарування, невдоволеність рутиною, намагання вирватися з обіймів буденності до справжнього буття - тільки зростають обсяги симптомів стагнації розвитку);

· від 60 до 75 років - похилий вік (цей період звичайно є часом, коли людина стикається із першими ознаками власної психічної інволюції; вона або докладає зусиль, щоб опти­мально функціонувати і досягти того новоутворення, яким визначається цей вік - мудрості, або впадає у відчай і швидко деградує; кризи цього і двох наступних періодів пов'язані із
розвитком ставлення людини до кінця своєї життєдіяльності, із примиренням з його наближенням);

· від 75 до 90 - старечий вік;

· вище за 90 - довгожителі.

3.3. Етапи індивідуального розвитку свідомості:

1. Несплячий (до 1 року) - перші реакції на зовнішній світ, зміни стану внутрішніх органів.

2. Предметний (1-3 роки) - розрізнювання предметів зовніш­нього світу.

3. Індивідуальний (3-9 років) - здатність виділити себе з на­вколишнього середовища, своє "я"

4. Колективний (9-16 років) - адекватне розуміння міжособистісних стосунків та стосунків у колективі.

5. Соціальний (16-22 роки) - усвідомлення своєї соціальної ролі в суспільстві.