Тактика медичного працівника при порушенні свідомості.

Поведінка медичного працівника при наданні допомоги хворим з різними видами порушеної свідомості відповідно повинна бути різною. Особливості поведінки при потьмареній свідомості диктуються в першу чергу специфікою психічних переживань. Під впливом страхітливих галюцинацій хворі з делірійним і сутінковим станом свідомості небезпечні для навколишніх (можливість нападу). При підозрі на розвиток таких станів медпрацівник зобов'язаний негайно організувати спостереження за хворим, ціль якого - запобігти агресивним вчинкам й імпульсивним збудженням.

Хворі в аментивному стані не небезпечні для навколишніх, однак розвиток цього синдрому свідчить про значну важкість як психічного, так і соматичного стану. Відповідно необхідний уважний догляд, контроль за станом пульсу, дихання, фізіологічними відправленнями й т.д..

Розвиток онейроїдного стану може бути сполучений з небезпекою для хворого й навколишніх. Частіше це дебют або загострення шизофренічного процесу. Не випускаючи з поля зору такого хворого, потрібно негайно викликати психіатра.

При наявності сноходіння не потрібно різко окликати й утримувати хворого. Необхідно м'яко, тихим голосом порадити хворому повернутися в палату й покласти його спати. Різкі оклики, утримування можуть викликати хворобливу реакцію у хворого, злякати його, спровокувати втечу або судорожний припадок. Про те, що трапилося необхідно записати в щоденнику спостережень і доповісти лікарю психіатру .

При різній глибині вимикання свідомості завжди потрібно пам'ятати про можливості нейроінфекції, нейроінтоксикації або внутрішньочерепної катастрофи, що насувається (предінсульт, пухлина й ін.). Варто звернути особливу увагу на сомноленцію й приглушення, тому що симптоми можуть швидко прогресувати й розвиваються сопор і кома. Помітивши такі стани, необхідно негайно викликати лікаря психіатра.