1. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості?
2. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особистості?
3. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться?
4. І. Ньютон мав звичку варити яйце на спиртовці за робочим столом, щоб зайвий раз не відволікатися від роботи. Одного разу в момент напруже-ної розумової праці замість яйця він вкинув у каструлю свого годинника. Як можна пояснити цей факт?
5. Яку людину можна назвати більш уважною:
— яка, займаючись діяльністю, перебуває у стані глибокої зосередже-ності й не помічає нічого навколо;
— яка за мить здатна помітити всі деталі ситуації й не випускати з поля зору жодної дрібниці;
— яка незалежно від того, що робить, здатна бачити й чути все, що так чи інакше пов’язане з діяльністю.
6. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу
охарактеризувати як довільну?
5р Список використаної та рекомендованої літератури^
1. Гальперин П. Я., Кабьтьницкая С. Л. Зкспериментальное формирование виймання. — М., 1974.
2. Гоноболин С. Н. Внимание и его воспитание. — М.: Педагогика, 1972.
3. Ермолаев О. Ю., Матюрина Т. М., Мешкова Т. А. Внимание школьни-ка. —М, 1987.
4. ЛурияА. Р. Внимание и память. — М.: Изд-во МГУ, 1975.
5. Мілерян Є. О. Увага і її виховання у дітей. — К.: Рад. шк., 1955.
6. Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.
7. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение, 1977.
8. Понарядова Г. И. О вийманий младшего школьника с различной успе-ваемостью // Вопр. психологии. — 1982. — № 2.
9. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. — К: Рад. шк., 1968.
10. Степанский В. К, Прьігин Г. С. Измерение переключаемости виймання в сенсомоторной деятельности // Вопр. психологии. — 1989. — № 1.
11. СуворовН. Ф., Таиров О. П. Психофизиологические механизмм избира-тельного виймання. — Л., 1985.
12. Хрестоматия по вийманню. — М., 1996.
ЧАСТИНА IV
^пIЗДАВАЛЬНI=^ ПСИХIЧНI ПРОЦЕСИ
Розділ 10
ВІДЧУТТЯ
Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття
Пізнавальна діяльність— це процес відображення в мозку люди-ни предметів та явищ дійсності.
Відображення реальності в людській свідомості може відбувати-ся на рівні чуттєвогота абстрактногопізнання.
Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини — її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображуються у моз-ку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуттята сприймання.Враження, одержані за допомогою відчуттів і сприймань, несуть інформацію про зовнішні ознаки та влас-тивості об’єктів, утворюючи чуттєвий досвід людини.
Вищою формою пізнання людиною дійсності є абстрактне пізнан-ня, що відбувається за участю процесів мисленнята уяви.У розвине-ному вигляді ці пізнавальні процеси властиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє психічну активність у діяльності. Істотною особливістю мислення та уяви є опосередкований характер відображення ними дійсності, зумовлений використанням раніше здобутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо. Об’єктом пізнання у процесах мислення та уяви є внутрішні, безпосередньо не дані у відчут-тях властивості об’єктів, закономірності явищ і процесів.
Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам’ять,яка своєрідно відображає, фіксує й відтворює те, що відображується у свідомості у процесі пізнання.
Важливою характеристикою пізнавальної діяльності є емоційно-вольовіпроцеси, які спонукають особистість до активних дій, вольових актів.
Пізнання предметів і явищ об’єктивної дійсності, психічного жит-тя людини здійснюється всіма пізнавальними процесами. Підґрунтям розумового пізнання світу, яким би складним воно було, є чуттєве пізнання. Разом з тим сприймання, запам’ятовування, відтворення та інші процеси неможливі без участі в них розумової діяльності, пережи-вань і вольових прагнень. Але кожний з цих процесів має певні закономірності й постає у психічній діяльності або як провідний, або як до-поміжний.