Завдання та проблемні ситуації

1. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості?

2. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особистості?

3. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться?


4. І. Ньютон мав звичку варити яйце на спиртовці за робочим столом, щоб зайвий раз не відволікатися від роботи. Одного разу в момент напруже-ної розумової праці замість яйця він вкинув у каструлю свого годинника. Як можна пояснити цей факт?

5. Яку людину можна назвати більш уважною:

 

— яка, займаючись діяльністю, перебуває у стані глибокої зосередже-ності й не помічає нічого навколо;

— яка за мить здатна помітити всі деталі ситуації й не випускати з поля зору жодної дрібниці;

— яка незалежно від того, що робить, здатна бачити й чути все, що так чи інакше пов’язане з діяльністю.

6. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу
охарактеризувати як довільну?

Список використаної та рекомендованої літератури^

1. Гальперин П. Я., Кабьтьницкая С. Л. Зкспериментальное формирование виймання. — М., 1974.

2. Гоноболин С. Н. Внимание и его воспитание. — М.: Педагогика, 1972.

3. Ермолаев О. Ю., Матюрина Т. М., Мешкова Т. А. Внимание школьни-ка. —М, 1987.

4. ЛурияА. Р. Внимание и память. — М.: Изд-во МГУ, 1975.

5. Мілерян Є. О. Увага і її виховання у дітей. — К.: Рад. шк., 1955.

6. Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

7. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение, 1977.

8. Понарядова Г. И. О вийманий младшего школьника с различной успе-ваемостью // Вопр. психологии. — 1982. — № 2.

9. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. — К: Рад. шк., 1968.

 

10. Степанский В. К, Прьігин Г. С. Измерение переключаемости виймання в сенсомоторной деятельности // Вопр. психологии. — 1989. — № 1.

11. СуворовН. Ф., Таиров О. П. Психофизиологические механизмм избира-тельного виймання. — Л., 1985.

12. Хрестоматия по вийманню. — М., 1996.


ЧАСТИНА IV

^пIЗДАВАЛЬНI=^ ПСИХIЧНI ПРОЦЕСИ

Розділ 10

ВІДЧУТТЯ

Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття

Пізнавальна діяльність— це процес відображення в мозку люди-ни предметів та явищ дійсності.

Відображення реальності в людській свідомості може відбувати-ся на рівні чуттєвогота абстрактногопізнання.

Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини — її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображуються у моз-ку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуттята сприймання.Враження, одержані за допомогою відчуттів і сприймань, несуть інформацію про зовнішні ознаки та влас-тивості об’єктів, утворюючи чуттєвий досвід людини.

Вищою формою пізнання людиною дійсності є абстрактне пізнан-ня, що відбувається за участю процесів мисленнята уяви.У розвине-ному вигляді ці пізнавальні процеси властиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє психічну активність у діяльності. Істотною особ­ливістю мислення та уяви є опосередкований характер відображення ними дійсності, зумовлений використанням раніше здобутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо. Об’єктом пізнання у процесах мислення та уяви є внутрішні, безпосередньо не дані у відчут-тях властивості об’єктів, закономірності явищ і процесів.


Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам’ять,яка своєрідно відображає, фіксує й відтворює те, що відображується у свідомості у процесі пізнання.

Важливою характеристикою пізнавальної діяльності є емоційно-вольовіпроцеси, які спонукають особистість до активних дій, вольових актів.

Пізнання предметів і явищ об’єктивної дійсності, психічного жит-тя людини здійснюється всіма пізнавальними процесами. Підґрунтям розумового пізнання світу, яким би складним воно було, є чуттєве пізнання. Разом з тим сприймання, запам’ятовування, відтворення та інші процеси неможливі без участі в них розумової діяльності, пережи-вань і вольових прагнень. Але кожний з цих процесів має певні зако­номірності й постає у психічній діяльності або як провідний, або як до-поміжний.