1. Чому сприймання не можна звести до простої суми відчуттів? Як слід розуміти твердження, що сприймання — це результат складної аналіти-ко-синтетичної діяльності?
2. Поясніть, яку роль відіграють рухи очей (саккадичні рухи) у складному зоровому сприйманні. Чому процес сприймання розглядають як перцеп-тивну діяльність суб’єкта?
3. Хмари на небі іноді сприймаються як цілісні предмети, що нагадують тварин, птахів, скелі тощо. Яка важлива особливість сприймання у цьому виявляється?
4. Поясніть такий факт: коли людина вперше йде незнайомою місцевістю, самостійно розшукуючи дорогу, то вдруге вона легко знайде її; якщо ж вона йде із супутником, якому дорога добре відома, то вдруге їй буде важко самостійно пройти цей шлях.
5. Відомо, що один і той самий проміжок часу в різних ситуаціях сприймається по-різному. Поясніть причини суб’єктивної оцінки часу людиною.
6. Чим пояснити, що сліпонароджені після вдало проведеної операції спочатку не розрізняють ні форму, ні розмір, ні віддаленість предметів?
7. Спостережливість — це якість особистості, необхідна для успішної діяль-ності взагалі, а особливо для лікарської та педагогічної. Подумайте, які умови сприяють розвиткові спостережливості у лікаря; до яких помилок у діагностиці захворювання може призвести недостатня спостережливість лікаря.
8. Чим пояснити, що одна й та сама лекція різними слухачами може оціню-ватися по-різному: як “інформативна”, “популярна”, “цікава”, “корисна”, “нудна”, “нецікава”.
|Ь Список використаної та рекомендованої літератури^
1. Величковский Б. М., Зинченко В. П., Лурия А. Р. Психология восприятия. — М., 1973.
2. Венгер Л. А. Восприятие и обучение: Дошкольньїй возраст. — М., 1969.
3. Восприятие и деятельность / Под ред. А. Н. Леонтьева. — М.: Изд-во МГУ, 1976.
4. ЛеонтьевА. Н. Деятельность: Сознание: Личность. — М.: Политиздат, 1974.
5. Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека: Введение в психологию. — М, 1974.
6. Логвиненко А. Д. Психология восприятия: Учеб.-метод. пособие. — М., 1987.
7. Лурия А. Р. Ощущение и восприятие. — М.: Изд-во МГУ, 1978.
8. Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.
9. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение, 1977.
10. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. — К: Рад. шк., 1968.
11. Хрестоматия по ощущению и восприятию. — М.: Изд-во МГУ, 1975.
12. ЩетининаА. М. Восприятие и понимание дошкольниками змоциональ-ного состояния человека // Вопр. психологии. — 1984. — № 3.
Розділ 12
МИСЛЕННЯ
Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприй-мань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналіза-торів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні власти-вості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про об’єктивний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує глибокого і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення— вищої абстрактної форми пізнан-ня об’єктивної реальності. Уявне відображення дійсності характери-зується низкою особливостей. Одна з цих особливостей виражається в опосередкованому характері уявного відображення дійсності.
Так, не можна безпосередньо побачити будову атомного ядра, хі-мічну реакцію, фізіологічні процеси, які відбуваються в живій клітині, ультрафіолетове проміння тощо. Щоб усі ці безпосередньо не видимі, але важливі для розуміння об’єктів властивості розкрити, людина вдається до міркувань, обчислень, експериментів, зіставлення фактів та інших опосередкованих дій. Опосередкування можуть різнитись за складністю залежно від особливостей пізнавального завдання та об’єкта пізнання.
До опосередкованого пізнаннялюдина вдається тоді, коли безпосереднє пізнання виявляється неможливим через недосконалість людських аналізаторів або недоцільність, що зумовлюється складністю процесу пізнання. Опосередкованість мислення виявляється і в тому, що всі його акти відбуваються за допомогою слова та попереднього досвіду, який зберігається в пам’яті людини.
Ще одна ознака мислення полягає в тому, що завдяки йому в об’єктах відображуються не будь-які, а істотні ознаки та властивості, що грунтуються на об’єктивних відносинах і закономірних зв’язках,
репрезентованих у самих предметах та явищах. Істотні ознаки та відно-сини виражають сутність предметів і явищ, їх причинно-наслідкові залежності. їх розкриття дає можливість зрозуміти закони, яким підпо-рядковані процеси, що відбуваються у природі та суспільстві, вплива-ти на них у власних інтересах.
Ще однією особливістю мислення є узагальнений характер відображення дійсності. За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому відношенні об’єктів, і уявляє їх узагальнено, оперуючи поняттями. Так вона пізнає загальні властивості металів, геометричних фігур, принципи функціонування технічних систем, розвитку психічних явищ тощо.
Перелічені ознаки мислення характеризують його як специфічну форму абстрактного пізнання дійсності, як складну пізнавальну діяльність.