Розділ 17
ТЕМПЕРАМЕНТ
Поняття про темперамент
На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кож-ної людини помітно виокремлюються індивідуальні особливості,які позначаються на її житті, поведінці, діяльності.
Фізичні індивідуальні особливості— це конституція організму, його фізіологічні процеси — гуморальні, ендокринні, нервові. У кож-ному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно, хоча у них є багато спільного для всіх людей, що зумовлюється антропогене-зом, тобто походженням і розвитком людини.
Психічні індивідуальні особливостівиявляються в різній швидкості реакцій, порогах чутливості, у властивостях уваги, пам’яті, спостережливості, кмітливості, в інтересах. Особливо яскраво вирізняються люди за індивідуальними здібностями — музичними, образотворчи-ми, спортивними, художньо-літературними.
Індивідуально-психологічні особливостінеповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками, на грунті яких за життя за-лежно від умов виховання розвиваються й формуються притаманні певному індивіду будова та функції організму, особистісне психічне буття.
Проте природжені біологічні особливості не визначають фатально індивідуальних якостей особистості. Багатьма спеціальними психологічними та фізіологічними дослідженнями доведено, що природже-не змінюється залежно від умов життя і виховання. І. Павлов у відомій “Відповіді фізіолога психологам” зауважував, що завдяки надзвичай-но великій пластичності вищої нервової діяльності ніщо в ній не зали-шається нерухомим, непіддатливим, а все завжди може бути досягну-те, змінюватися на краще, аби тільки були створені відповідні умови.
Індивідуальні особливості особистості слід відрізняти від вікових, які настають з дозріванням або старінням організму. Індивідуальні якості особистості, наприклад швидкість реакції, міра активності, вразливості тощо, виявляються незалежно від віку без особливих змін. Разом з тим з віком під впливом життя та виховання індивідуальне досить своєрідно, яскраво виявляється в пізнавальній діяльності, емоційно-вольовій активності, рисах характеру, інтересах, що дає підстави вважати людину здібною чи не здібною, емоційно вразли-вою чи “товстошкірою”, вольовою чи безвільною, сміливою чи боязливою. На деяких вікових етапах розвитку людини, наприклад у підлітковому віці, вікові та індивідуальні особливості важко диферен-ціювати. Імпульсивність, нестриманість, вразливість підлітків, якщо не зважати на обставини, в яких вони виявляються, легко витлумачити як прояв індивідуальних рис і вікових особливостей. А в навчально-ви-ховній роботі важливо відрізняти вікове від індивідуального, щоб правильно визначити необхідні виховні заходи.
Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характеріта здібностях,у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх прояву за-лежать від виховання дитини. Індивідуальні риси характеру, як свідчать дослідження, досить яскраво виявляються вже в дошкільному віці.
У навчально-виховній роботі особливо важливим є індивідуальний підхіддо дітей. А. Макаренко рекомендував вихователям завжди пам’ятати, що люди — дуже різноманітний матеріал для виховання, і було б неймовірним верхоглядством намагатися втиснути його в за-гальні для всіх рамки.
Індивідуальні відмінності між людьми вивчає диференційна психологія.Психологія праці, мистецтва, навчання та виховання, застосування психологічних закономірностей завжди мають опосередковуватися знаннями індивідуальних відмінностей між людьми. Без таких знань неможливо готувати молодь до праці, свідомого вибору професії.
Діяльність і поведінка людини зумовлюються не лише соціальни-ми умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізич-ної організації. Це виразно виявляється в темпераментіособистості.
Темперамент(від лат. Іетрегаге — змішувати в належних співвідно-шеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) харак-теризує динамічнийбік психічних реакцій людини — їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність.На однакові за змістом і метою дії подразники кожна людина реагує по-своєму, індивідуально. Одні реа-гують активно, жваво, глибоко емоційно, довго переживають вплив подразника, а інші — спокійно, повільно, швидко забуваючи про те, що на них впливало. Деякі люди надто афективно реагують на події, на ставлення до них — спалахують гнівом, діють агресивно, а дехто в цьому разі виявляє боязкість, не чинить жодного опору там, де він потрібний. Отже, темперамент можна визначити як індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній враз-ливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності.
Індивідуальні особливості реагування на різноманітні обставини да-ли підстави поділити людей на кілька груп або типів темпераменту.
Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом. Він та його послідовники (римський лікар Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію (від лат. пшпог — рідина, соки організму — кров, флегма, жовч), згідно з якою темперамент спричинює перевага в організмі певної рідини. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров'ю, жовчю та слизом (лімфа, флегма). На основі цього погля-ду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний(від лат. 8ап§иі8 — кров, перевага в організмі крові), флегматичний(від грецьк. рп1е§та — слизь, перевага в організмі слизу), холеричний(від грецьк. споіе — жовч, перевага в організмі жовчі) та меланхолійний(від грецьк. шеіаз — чорний, похмурий та споіе — жовч, перевага в ор-ганізмі чорної жовчі). Сьогодні це вчення цікаве тільки з історичного погляду. Але описані Гіппократом характерні риси темпераменту до-сить точно визначають особливості окремих типів темпераменту. І. Павлов, розглядаючи проблему темпераменту, писав, що геніальний спостерігач людини — Гіппократ — у класифікації темпераментів підійшов до істини найближче.
Німецький філософ-ідеаліст І. Кант, поділяючи погляди на темпе-рамент представників гуморальної теорії, уперше дав своєрідну пси-хологічну характеристику темпераментів. Він вважав, що флегматикам
бракує моральних почуттів, меланхоліки — справжня доброчинність; у холериків найрозвиненіше почуття честі, а у сангвініків — почуття прекрасного. Але І. Кант у своєму розумінні темпераменту плутав його риси з характером.
Вітчизняний вчений, лікар і педагог П. Лесгафт пояснював темпе-рамент особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору та товщини й гнучкості стінок судин. Калібр судин і товщина їх стінок, на думку П. Лесгафта, зумовлюють швидкість і силу кровообігу, неве-ликому діаметру судин відповідає сангвінічний темперамент, а вели-кому діаметру та товстим стінкам його судин — меланхолійний; флег-матичний темперамент зумовлюється великим діаметром і тонкими стінками судин.
Німецький психіатр Е. Кречмер обстоював залежність психічного складу особистості від будови (конституції) тіла. Він запропону-вав власну класифікацію типів конституції (пікнічний, астенічний, атлетичний, дисплатичний)і вважав, що кожному з них властивий певний темперамент.
Гуморальна та морфологічна теорії темпераменту мають серйозні недоліки. Вони обстоюють як першооснову темпераменту, а також системи організму, які не мають для цього потрібних властивостей. Крім того, ці теорії стирають межі між темпераментами здорового та хворого організму, пояснюють темперамент лише біологічними чин-никами, а тому не все розкривають у його сутності. Але зовсім ігнору-вати ці теорії в поясненні проявів темпераменту не можна. Відомо, що порушення функції гуморальної та ендокринної систем організму зумовлюють деякі психопатії, що позначаються на особливостях типів темпераменту, наприклад шизофренічні, маніакально-депресивні пси-хози, невмотивовані настрої, психостенії та ін.
Типи темпераментів
У сучасній психології користуються гіппократовою класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматикі меланхолік.Кож-ному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.
Сангвінікувластиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостат-ню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.
Холерикувластиві високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врів-новаженість холерика може виявитися за відсутності належного вихо-вання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах.
Флегматикхарактеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та глибокими почуттями і настроями. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегма-тика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.
Меланхолікувластиві низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. При недостатньому вихованні у меланхоліка мо-жуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена аж до хворобли-вості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують.
Зв’язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності стисло наведено в таблиці.
Характеристика темпераментів
| Зв’язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності | |||
| Холерик | Сильний | Неврівноважений | Рухливий |
| Сангвінік | Сильний | Врівноважений | Рухливий |
| Флегматик | Сильний | Врівноважений | Малорухливий |
| Меланхолік | Слабкий | Неврівноважений | Інертний |
Основні властивості темпераменту
Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість.
Сензитивність— міра чутливості до явищ дійсності, що стосу-ються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже. Відомий радянський психолог Б. Ананьєв вважав, що сензитивність пов’язана з орієнтувальною рефлекторною діяльністю і входить до структури темпераменту. Вва-жається, що існують не лише окремі різновиди чутливості як потенційні властивості окремих аналізаторів, а й загальний для певної людини спосіб чутливості, що є властивістю сенсорної організації людини загалом. Сензитивність, на думку Б. Ананьєва, — порівня-но стійка особливість особистості, в якій виражається тип нервової системи людини і яка відіграє свою роль у здібностях людини до різних видів діяльності.
Реактивність— це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше — в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе. Бурхливі реакції при успіхах або невдачах у будь-якій діяльності позначаються на різних особли-востях темпераменту. Реактивність як особливість темпераменту виразно виявляється при психічних травмах — у реактивній депресії (пригніченість, рухова та мовна загальмованість), в афективно-шокових реакціях (реакції на катастрофи, аварії, паніка), для яких харак-терна або безладна рухова активність, або повна загальмованість, ступор.
Пластичністьвиявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони психічної діяль-ності перебудовуються або компенсуються завдяки пластичності ви-щої нервової діяльності. Слабкість, неврівноваженість або недостат-ня рухливість типу нервової системи за належних умов життя та виховання набирають позитивних якостей.
Ригідність— особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті — у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.
Резистентність— міра здатності опиратися негативним або не-сприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявляється
у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності. Одні люди здатні опиратися найскладнішим умовам діяльності або обста-винам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціальна брава-да), а інші розгублюються, легко здають позиції, стають нездатними продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трап-ляється, незважаючи на втому, важкі умови праці.
Екстравертованістьта інтровертованістьспрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстравертованість) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтровертованість). Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як власти-вості темпераменту — це прояви динамічних, а не змістових сторін особистості. Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв’язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а тому йому властиві ускладнення соціальної адаптації.
Фізіологічне підґрунтя темпераменту
Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпераменту. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи.
1. Сильний, врівноважений, але рухливий — жвавий тип.
2. Сильний, врівноважений, але інертний — спокійний,але малорухливий тип.
3. Сильний, неврівноважений з переважанням збудження над галь-муванням збудливий, нестриманий тип.