Слабкий тип.

Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов’язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппо-крата, він писав, що сангвінік— палкий, врівноважений, продуктив­ний тип, але лише тоді, коли у нього є багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик— врівноважений, наполегливий, продуктив­ний працівник. Холерик— яскраво бойовий тип, задерикуватий, лег-ко й швидко збуджується. Меланхолік— помітно гальмівний тип нервової системи, для представників якого кожне явище в житті стає


гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, не-безпечне.

Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викли-кати психопатологічні прояви — неврастенію у холерика та істерію у меланхоліка. У золотій середині, за виразом І. Павлова, стоять сан-гвінічний та флегматичний темпераменти — їх врівноваженість є про­явом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи.

Однак пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних особливостей нервової системи недостатньо. Центральна нервова сис-тема функціонує у взаємозв’язку з ендокринною та гуморальною сис-темами організму. Гіпофункція щитовидної залози, наприклад, спри-чинює млявість, монотонність рухів, а гіперфункція мозкового придатка викликає зниження імпульсивності, уповільнення рухової реакції. Діяльність статевих залоз — статеве дозрівання, старіння, кастрація — помітно позначається на функціях усього організму, у тому числі й на особливостях темпераменту. Молодецтво підлітків, їхні не-вмотивовані вчинки — це динамічні прояви темпераменту під впливом статевого дозрівання.

Роль темпераменту в діяльності людини

Діяльність — трудова, навчальна, ігрова — висуває вимоги не ли-ше до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку осо­бистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а от-же, до темпераменту людини.

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рух-ливість нервової системи (темпераменту) особистості виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Там, де потрібна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де слід виявити співчутливість, лагідність, краще виявляє себе слабкий тип нервової системи.

Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявити витриманість, терплячість. Надто повільний темп рухів, повільне, мо­нотонне мовлення флегматика не сприяє успішності діяльності, де потрібно виявити рухливість, швидкість впливу на інших. Слабкість збудливості та гальмівні дії, що властиві меланхоліку, спричинюють боязкість, нерішучість, перешкоджає встановленню контактів з інши-


ми. Схильність сангвініка до захоплення новим, до нудьги при одно­манітній, хоча й важливій діяльності знижує активність у діяльності, постійно викликає потяг до нового, модного.

Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивостей ви-щої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності — силу дій, у неврівноваженого — врівноваженість, у інертного — жвавість, рухливість. Такі зміни настають під впливом змістового боку діяль-ності. Шляхом вправляння можна досягти певного рівня гальмуван-ня, слабкості, інертності чи нестриманості рухів, але утворені в такий спосіб позитивні дії — сила, врівноваженість, рухливість — не усува-ють повністю природженої слабкості, неврівноваженості або інерт-ності нервової діяльності. В екстремальних умовах звичне здебільшо­го втрачає силу, у дію вступають природні особливості типу нервової системи, властивої людині: слабкість, гальмівність, збудливість, які виявляються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, над-мірній збудливості, втраті самовладання.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від ти-пу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпера-менту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на особливості темпераменту.