Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов’язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппо-крата, він писав, що сангвінік— палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли у нього є багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик— врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник. Холерик— яскраво бойовий тип, задерикуватий, лег-ко й швидко збуджується. Меланхолік— помітно гальмівний тип нервової системи, для представників якого кожне явище в житті стає
гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, не-безпечне.
Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викли-кати психопатологічні прояви — неврастенію у холерика та істерію у меланхоліка. У золотій середині, за виразом І. Павлова, стоять сан-гвінічний та флегматичний темпераменти — їх врівноваженість є проявом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи.
Однак пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних особливостей нервової системи недостатньо. Центральна нервова сис-тема функціонує у взаємозв’язку з ендокринною та гуморальною сис-темами організму. Гіпофункція щитовидної залози, наприклад, спри-чинює млявість, монотонність рухів, а гіперфункція мозкового придатка викликає зниження імпульсивності, уповільнення рухової реакції. Діяльність статевих залоз — статеве дозрівання, старіння, кастрація — помітно позначається на функціях усього організму, у тому числі й на особливостях темпераменту. Молодецтво підлітків, їхні не-вмотивовані вчинки — це динамічні прояви темпераменту під впливом статевого дозрівання.
Роль темпераменту в діяльності людини
Діяльність — трудова, навчальна, ігрова — висуває вимоги не ли-ше до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку особистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а от-же, до темпераменту людини.
Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рух-ливість нервової системи (темпераменту) особистості виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Там, де потрібна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де слід виявити співчутливість, лагідність, краще виявляє себе слабкий тип нервової системи.
Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявити витриманість, терплячість. Надто повільний темп рухів, повільне, монотонне мовлення флегматика не сприяє успішності діяльності, де потрібно виявити рухливість, швидкість впливу на інших. Слабкість збудливості та гальмівні дії, що властиві меланхоліку, спричинюють боязкість, нерішучість, перешкоджає встановленню контактів з інши-
ми. Схильність сангвініка до захоплення новим, до нудьги при одноманітній, хоча й важливій діяльності знижує активність у діяльності, постійно викликає потяг до нового, модного.
Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивостей ви-щої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності — силу дій, у неврівноваженого — врівноваженість, у інертного — жвавість, рухливість. Такі зміни настають під впливом змістового боку діяль-ності. Шляхом вправляння можна досягти певного рівня гальмуван-ня, слабкості, інертності чи нестриманості рухів, але утворені в такий спосіб позитивні дії — сила, врівноваженість, рухливість — не усува-ють повністю природженої слабкості, неврівноваженості або інерт-ності нервової діяльності. В екстремальних умовах звичне здебільшого втрачає силу, у дію вступають природні особливості типу нервової системи, властивої людині: слабкість, гальмівність, збудливість, які виявляються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, над-мірній збудливості, втраті самовладання.
Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від ти-пу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпера-менту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на особливості темпераменту.